Ну і треба визнати, що ця наша історія зовсім не ориґінальна, а як раз типова для спільноти, яка дуже довго була позбавлена прав та суб‘єктності. Афроамериканці теж усім були незадоволені після відміни рабства. То ККК їм не подобався, то сидіння на задніх місцях автобуса та окремі туалети. Скандалісти.
Архи́п Іва́нович Куї́нджі, 15 (27) січня 1841, Карасівка, нині частина Маріуполя, — 11 (24) липня 1910, Петербург) — український[ живописець-пейзажист
Архип Куїнджі – український художник, який народився в Маріуполі, НАРЕШТІ визнаний УКРАЇНСЬКИМ в музеї Метрополітан в Нью-Йорку.
Там також прибрали ганебну згадку про те, що «artist celebrating both in russia and Ukraine». І нарешті додали хто саме зруйнував музей в Маріуполі – росіяни. Нагадаю, що ця робота в постійній експозиції і про це читають тисячі, а той десятки тисяч людей.
Іва́н Костянти́нович Айвазо́вський (вірм. Հովհաննես Այվազյան — Ованес Айвазян, 17 (29) липня 1817, Феодосія, Таврійська губернія — 19 квітня (2 травня) 1900, там само) — український художник-мариніст і баталіст вірменського походження
Довгий пост про деколонізацію.
поки я у відпустці (і безробітня) продовжую своє деколонізаційне дослідження, до якого додались ще три музеї – Philadelphia Art Museum (26 художників, 15 українських), Brooklyn Museum (12 художників, 8 українських), Metropolitan (той що Met – поки що 13 художників, 8 українських і псевдо російські танцівниці Дега).
так ось, ви теж можете долучитись і почати саме з Мет. чому з нього? по-перше, там неймовірно велика кількість відвідувачів. я була там в будній дощовий день і стільки людей в музеї я ще не бачила. в Мет, здається, ходять всі, навіть ті, кому мистецтво не особливо й цікаве. а ще у Met на сайті є форми зворотнього звʼязку, де можна повідомити додаткову інформацію чи помилку. чим я власне зайнялась і вас закликаю долучитись.
– українські митці, які підписані як російські. особливо важливо «повернути» нам Іллю Репіна, Архипа Куїнджі, Миколу Гоголя та Івана Айвазовського (можна вступати в дискусію про їх українськість, але зараз важливо не віддавати їх цілком та повністю в російський полон). а також менш відомі Михайло Тарханов (Mikhail Tarkhanov), Michel Andreenko (народився в Одесі, навчався там, емігрував в 1919 і ні в якій росії не був).
– митці, які мали стосунок до України та (майже) нічого не мали спільного з росією. ну от, наприклад, Борис Анісфельд, який народився в Бандерах, 5 років провчився в Одесі, 5 років в Пітері, емігрував, але чомусь він рашн. ну ні, нехай прибирають. або Mstislav Dobuzhinsky – литовець, який народився в росії, бо батько був військовим, прожив там три роки, потім переїхав у Молдову, тоді в Литву і точно не рашн. чому це також важливо змінювати? тому що це також розбиває міф про «велікую рускую культуру», яка, якщо розібратись не така вже й велика, а просто присвоєна та вкрадена.
– «Українські танцівниці» Дега, в українських костюмах, але підписані, як російські. Національна галерея в Лондоні вже змінила це на початку повномасштабного вторгнення через тиск українських спеціалістів та експертів. треба тепер дожати Мет.
– те, що в музеї та на сайті написано про Куїнджі «Today, Kuindzhi is celebrated in both Ukraine and Russia.», в той час коли їх «селебрейшн» це розгромити музей, знищити рідне місто та вкрасти картини – це просто образливо та неприпустимо. я їм так і написала з посиланнями на статті та новини про Маріуполь та музей.
я написала пост про це в Ukrainian Art History. 113 тисяч людей побачило цей пост, багато було коментарів з тегами музею і навіть набігли русняві боти. але музей нічого не прокоментував (для розуміння: завдяки твітеру я веду комунікацію зі Smithsonian та Jewish Museum NYC вже відповів, що вони змінять атрибуцію).
тож можна написати їм у фідбеку, що ці художники не є росіями, як і танцівниці Дега.
шукаєте в колекції прізвища митців – спускаєтесь до низу сторінки – натискаєте «complete and submit this form» – пишете, що не так, з посиланнями чи без.
я знаю, що цим всім активно займаються Український інститут, Тетяна Філевська та Олександра Ковальчук, директорка Одеського художнього. але думаю, чим більше буде також відгуків музеям – тим більше прискориться робота і ігнорувати це все буде вже неможливо.