Воспоминалка вылезла. Надо было нам наших бабушек внимательно слушать.
——
Когда-то у меня была жива бабушка.
Это была така собі тиха жіночка, дуже спокійна, виважена, некваплива.
Она варила самый вкусный в мире борщ с перетёртыми помидорами и товченим салом з часником, наводила дома красоту с кружевными салфетками и казала, що чоловіка треба годувать!
Никогда ни с кем не спорила, не ругалась, верила в силу Бога и вареників з вишнями. И при этом рулила дедом и своими сыновьями железной рукой.
Как-то у неё это получалось – вроде оставаться в тени, но чтоб кто-то матери слово поперёк сказал- никогда!
Каждое лето она гостила у нас в Марике по несколько месяцев и пыталась меня как-то утихомирить. Зашивала втихаря мои рваные джинсы, казала: «Таню, вдінь кохту та їж мнясо, бо худа аж світишся», и коментировала моих кавалеров:
— Такий гарний хлопчик, як дівчинка. Нашо ото тобі треба – все життя від нього бабів відганяти…
— Оцей гарний, вгодований. Тока шото старий занадто. Йому вже 30?
— Оцей нічогенький такий, чистенький. На кого вчиться? Біолог? Тю…шо воно таке?
Один раз я вернулась со свиданки. Бабушка спрашивает, что делали, где гуляли.
Говорю – по парку шастали, на колесе катались, потом зашли в Дом пионеров пописять.
— Попісять? Таню?! Ти гуляла з хлопцем і сказала йому, що пісяти хочешь?
— Ну да. Сказала.
— Боже, боже. Я колись аж до ранку гуляла, звісно з дідом твоїм, думала всцюся, але не призналася. Бо це ж стидно! Він тебе кине, той хлопець!
Кажу:
— Та не кине, він за мной третій рік ходить. А якщо кине, родители облегчённо вздохнут, бо він в Росії.
Бабушка как-то притихла, но промолчать таки не смогла:
— Ти, Таню, як з ним гулятимеш знову – пісяй. Не стримуйся. А отой, біолог, він звідки?
— Та наш, з Маріка.
— О, бери його. Нашо тобі та Росія здалась? Самі болота. А біолог – то не страшно, батько його на завод візьме, будуть з нього люди!
І пошепки:
— Нам ще лаптєй в хаті не вистачало….
Маріуполь на Донеччині на березі Азовського моря, у гирлі річки Кальміус. Станом на 2021 рік тут було майже пів мільйона жителів.
Тут розвивалися транспортна інфраструктура, парки, міське господарство, активно залучалися грантові кошти, розроблялася стратегія туристичного розвитку. Місто обрали для життя багато переселенців з тимчасово окупованих рф українських територій.