До Галіфакса, виявляється, вилетів не лише Петро Порошенко, але й офіційна делегація.
.
Я ще здивувався: а чому про них жодних новин? Та все дуже просто:
1. Вони запізнилися на день і прибули увечері першого дня конференції.
2. Ця компанія не відвідала заходів форуму і під час другого дня безпекової конференції, принаймні на всіх ключових заходах вони були відсутні.
3. До делегації входять доволі обмежена інтелектуально особа секретаря РНБО Данілова, посада та повноваження якого не зовсім зрозумілі західним лідерам. А ще — заступник голови Опи Машковець. Його посада для такого форуму явно неадекватна. А міністра оборони, якого заявили для участі, відправити не змогли — Олексій Резніков щось нахомутав із щепленнями.
4. Про присутність офіційної української делегації ніхто б і не дізнався, бо в центрі уваги на форумі Петро Порошенко. Завтра доповню інформацію про його заяви, виступи й переговори. Зрештою, щось подібне вже було на Анталійському дипломатичному форумі, де був Петро Порошенко, як основний гість на персональне запрошення організаторів та якісь незрозумілі відвідувачі на чолі з Кулебою. Я колись детально описував той офіціозний фарс.
5. Прозвучало повідомлення, що відбулася зустріч Данілова із міністром оборони Канади. При всьому моєму негативному ставленні до секретута, я б був радий і цьому. Але поки жодного іншого підтвердження нема. Відомо лише, що Данілов перестрів міністра біля ліфту, коли посадовець вертався із засідань, а секретар РНБО з багажем заселявся в готель. Чи вони спілкувалися взагалі, чи був це тільки обмін вітаннями в фойє, чи все ж удалося домовитися про хоч якусь розмову, поки не знаю. Пошукаю підтверджень. Але сам антураж принизливий.
Тим часом Порошенко зробив фурор і став одним із головних учасників, хоча на сьогодні не посідає владних повноважень. Не виключаю, що основне завдання, з яким послали за наші грубі гроші цю делегацію — простежити за Порошенком. Але вони й цю «місію» провалили. Зараз хіба зможуть виконати ремікс Кулеби в Анталії — перебрехати ситуацію та принижувати значення й досягнення від участі Порошенка. Але це ще могло мати якесь значення рік-два назад. А зараз, коли вже Зеленський поступово перетворюється на ніщо і звуть його ніяк, зелені прислужники тим більше нулі без палички.
Останні 8 років, після жахливої агресії в Криму та на Донбасі, глобальна коаліція розпочала санкції, підтримуючи Україну. І всі пропутінські речники казали, що санкції не спрацюють, санкції не діють, вони не виконують своєї ролі. А яке економічне зростання останніх 8 років у Росії? Нуль. Чому? Саме через санкції. Яка причина на те, що ввели санкції? Агресія і не втілення Мінських угод. Яка пересічна платня 2014 року в Росії? 900 доларів. Що за платня в 2021 році? 690 доларів. Це – відповідь з приводу санкцій, демократії і тоталітаризму.
Чому ми маємо деякі приклади та думки, що мовляв Росія – успішна країна? Тому що є фальшиві новини, є дезінформаційна кампанія, є частина гібридної війни. Ми маємо знати, як боронити наші народи від цієї фальшивої інформаційної війни. І нам треба знати, як це важливо для України. Росія намагається якимось чином втручатися в американські, європейські вибори, будь-які.
І причина нашої спілки в тому, що ми маємо виграти цю війну проти Росії. І тут ми маємо також на увазі й інформаційну війну. Найперша моя пропозиція – демократія. Це повільна, бюрократична річ, ускладнена, «але нічого ліпшого за демократію людство ще не вигадало».
Що стосується «Північного потоку-2». Повірте, «Північний потік-2» – це не енергетика. «Північний потік-2» – це не економіка. «Північний потік-2» – це глобальна світова безпека. «Північний потік-2» – це фінансування путінської диктатури. «Північний потік-2» підриває українську безпеку. Не просто зникають 3 млрд доларів платежу за транзит, а це – бюджет усього нашого війська. Але це також розв’язує руки Путіну, щоб він міг напасти на Україну. Тому що наша газотранспортна система – це наш щит, бо Путін не хоче підривати своєї власної економічної вигоди. Але якщо зафункціонує «Північний потік-2» – це вже буде йому непотрібно. Цей щит упаде. Зупинка «Північного потоку-2» – це інвестиція у глобальну безпекову систему.
Чи нападе на нас Путін, коли сконцентрує свою військову потугу вздовж наших рубежів? Моя відповідь така: ніхто не знає. Навіть сам Путін ще не знає. Тому що, якщо світ буде «мягенький», якщо він буде «слабенький», то Путін піде так далеко, як ми йому на те і дозволимо. А якщо наша відповідь буде рішуча, потужна, якщо будуть публічні санкції, тоді це зупинить Путіна на кордоні. Інших розв’язків я не бачу.