Мирослав Гай: Несправедливість, яка демотивує

Я не пишу останнім часом багато постів.

Події розвиваються шалено.

Є багато несправедливості, яка демотивує.

У 22-гому році пішло багато ветеранів у бригади, у нашій 1 Окрема Бригада Спеціального Призначення ім. Івана Богуна , яка отримала Прапор з рук Президента, були ветерани ампутанти з військовим стажем, було купа людей з вислугою, з трьома неповнолітніми дітьми, були люди за 60, за яких ми просили подовжити службу, всі були мотивовані, а тепер демотивовані.

Багато звільняються.

Жоден закон про мобілізацію не добере людей, бо є об’єктивні речі, які демотивують.

Аби мотивувати людей, ми маємо робити просту річ — показати ефективність їх задіяння, забезпечення, їх цінності, як людей.

Для цього потрібні:

А) Визначення реальної цілі, цілей.

Б) Планування. Як ми цілі досягнемо мінімальними втратами ресурсу.

В) Комунікація. Пояснити задачі виконавцям.

Г) Ресурс. Забезпечити матеріально-технічними засобами для досягнення цілей усіх виконавців.

Д) Контроль.

У нас у Державі проблеми у А, Б, В і Г, а тепер і Д.

У нас ставляться різні цілі і контроль. І навіть там де забезпечення більш менш, ми не зможемо мотивувати через брак, планування та комунікації. Так не працює.

У мене було багато випадків, що я досягав цілі без пункту Б або Г. Але це скоріше рідкість. Але без А, В і Д — ніколи.

А в нашій Державі не поставлена реальна мета, немає планування, бо нам вже сказали, що немає другого плану, а мало б бути, як мінімум три, є брак комунікації, брак ресурсів і немає реального контролю.

Це означає програш. Не досягнення мети, бо її немає. Це процес заради процесу.

Я дуже хотів би аби політичне керівництво озвучило мету.

Для мене метою є збереження Держави, Нації та українців, як населення цієї країни.

Під це я планую своє життя. Під ці цілі я будую комунікацію з однодумцями та рідними. Під це я організовую ресурси.

Держава теж має оголосити цілі, плани та застосовувати обмежені ресурси на досягнення цих цілей. Ми маємо з державою іти в одному напрямку, чи не так?

Бо здається, що Держава не має цілей, а відповідно і обмеженні ресурси розподіляє бозна як.

Мені легше б було, аби прозвучала фраза Черчілля » Я Вам пропоную тільки кров, працю, сльози та піт». Але ж і цього не звучить. 

Мирослав Гай

Фронтмен гурту ТіК Віктор Бронюк озвучив прописну істину:

якщо сантехник погодився на операцію на серці, чи танцюрист викладає дітям математику, — то це вбивця та моральна потвора.

Якщо паяц з підмостків ворога пішов у президенти під час війни — він вбивця-негідник, позбавлений честі.

***

Ukrainian@ukrainiansfirst:

«Погодитись під час війни на посаду преЗЕдента без досвіду та найменших уявлень про держуправління, не маючи військового досвіду, це злочин перед українським народом».

Олег Леусенко