В резонансному пості
Zoya Kazanzhy головне не те, хто така сама Зоя і не те, що президент тупий.
Для мене основне в цьому пості — авторитаризм президента і, як наслідок, диктатура.
Глибока іронія долі в тому, що в боротьбі демократій проти диктатур авторитарна Україна воює на боці демократій.
Я переконаний, що Зеленський не піде після другого терміну. Влада йому відверто подобається і він не соромиться насолоджуватися владою. Він має все для її утримання. Після приходи до влади Зеленський знищив будь-яку самостійність ВР, Кабміну, Нацбанку, СБУ, ДБР, НАБУ та інших. Всі рішення приймаються в офісі президента радниками радників, а державні органи просто оголошують рішення Зеленського, як свої. В країні немає політичного процесу. Старі партії розгромлені, а молоді перспективні політики лягли під Офіс і з усих сил намагаються, щоб їх помітили на Банковій і дали шматок за лояльність.
Головне, у Зеленського сформувалося ядро електорату, яке щиро любить його і люто кидається на будь-яку критику в сторону кумира. Якщо сказати таким людям, що нас чекає диктатура, вони покрутять пальцем коло скроні: яка диктатура?? Зеленський не такий!!
На жаль, такий. Про авторитаризм президента говорять не Марченко з Казанжи, а його власні вчинки. Це Зеленський викликав на Банкову Голову НБУ Смолія і тримав там доти, доки він не написав заяву про відставку. Це Зеленський увімкнув Телемарафон, де хвалять тільки його. Це Зеленський викинув з ефіру опозиційні телеканали. Список дуже великий і його можна продовжити нескінченно. Додам тільки, що в парламентській республіці, якою ми є за Конституцією, голова парламенту має менше повноважень, ніж не тільки президент, а навіть голова його канцелярії.
Небезпека тоталітаризму не в тому, що Зеленський буде правити вічно і мені доведеться бачити його на цьому посту до кінця життя, а в неефективності тоталітарних режимів. За 5-10 років все здорове буде вичищеною з державної служби. Натомість, на їх місце прийдуть лизоблюди, основна функція яких — радувати царя. Україна і її добробут буде навіть не на другому, а на останніх місцях. Так собі перспектива.
Цей тренд може переламати тільки бізнес. У бізнесу є ще 6 років на фінансування і розбудову партії середнього класу, яка єдина зможе протистояти диктатурі. Інвестиції в політику не є витратами. Це інвестиція в майбутнє бізнесу. За диктатури весь бізнес буде напівдержавним і кормити Офіс буде набагато дорожче, ніж свою партію.