Давайте так: польська права пітушня це наші вороги.
Чим швидше український політикум і суспільство усвідомить, що лише ворог може вдарити в спину, коли стікаєш кров’ю, тим менше нової фігні через власну сліпоту наробимо.
Їм московити в Катині президента грохнули, а потім труп обікрали і кинули під двері. О! Вони таку розмову швидко зрозуміли. На московита там, де сядеш, там і злізеш.
А Зеленський в 2019 почав в піку Порошенкові іти на односторонні поступки Угорщині. І цим зробив гірше. В купі з односторонніми поступками полякам (які так і не відновили зруйновані українські могили), от тоді ріст апетитів сусідів щодо нас це й спровокувало.
Зараз треба для себе змиритися: в ЄС нас не візьмуть.
І причини тут дві:
1) внутрішня: захоплення держави чужорідним організовнаим злочинним угрупуванням,
2) зовнішня: польські праві пітухи.
Це причини незалежні одна від одної. Невірно казати, що Зеля хитро спровокував конфлікт, щоб мати виправдання за провал курсу в ЄС. Зеля може й аферист, але аутист-Навроцький потвора незалежна.
Зараз нам прямо сказали: в Польщі будуть блокувати наш вступ в ЄС, щоб нав’язати нам свою політику пам’яті. Це методи Москви.
Все.
На цьому місці діалог уже став неможливий. Хто буде казати, що це не так, і можна домовитися, просто лох, який так і не порозумнішав після поступок Орбану. У нас просто немає важелю для переговорів і цей камиш чи як його там, прекрасно це розуміє.
Македонія в точно такому ж спорі з Грецією вимушено змінила навіть назву країни. Під тиском сусіда відмовилася від претензій на історичну спадщину Александра — і тепер це не Македонія, а Північна Македонія. Так що буває і таке, якщо хочеш в ЄС. І поляки це розуміють.
Тільки відсторонення Орбана дало толк з Угорщиною.
Тому ми маємо випрацювати довгострокову політику щодо Польщі (і усіх сусідів). Орбан програв і Навроцькі програють.
1) Україна має співпрацювати з здоровими силами в Польщі. Проукраїнські політики мають отримувати від нас пас. На зустрічах Президента України з лідерами Європи і США щодо відсічі російській загрозі має будувати собі політичний капітал Туск. А Навроцький має сидіти дома, плакати про жертв Волині і бути домашнім політиком-опудалом, яке пересварило поляків з сусідами.
2) Показати, що вступ в ЄС чи мертве НАТО це «не дуже й хотілося» (ми насправді за вступ, але показати). Одночасно прискорити впровадження пам’яті про УПА в таких темпах і масштабах, які через 5 років відкотити буде неможливо. Мета: польське суспільство має змиритися, що для нас це принципове питання.
3) Прийняти кинуту перчатку — розпочати міжнародний розгляд (трибунал) по подіям 1920-1950х років на західноукраїнських землях. Поляки ділили Чехословаччину з Гітлером, вчиняли єврейські погроми ще навіть в 1946, і нам геноцид в 1947, коли народи в Європі вже нудило від вигляду крові. А цим було мало. Тому міжвоєнна влада Польщі має бути урівняна з нацистським і комуністичним режимом. Треба вибити цю карту з рук послідовників нациків, щоб не ховалися за образом «жертв».
4) Взаємодія з польськими низами. І взагалі серед усіх сусідів пора почати формувати українську «м’яку силу». Скільки б це не коштувало, вийде дешевше ніж воювати з черговим Орбаном. Мета: послабити через 10 років підтримку антиукраїнських популістів хоча б на електоральних 10%.
Ну і звісно: з Зеленським і його загребущими друзями в ЄС нас не візьмуть. Це окрема історія. Це було ясно ще в 2020 році, і я це кажу відколи вийшов звіт ЄС про корупцію в Україні і автори ще тоді ситуацію в Україні назвали «захопленням держави». Навіщо Європі ще один Орбан, тільки більш прожорлівий?
Про відсутність реформ нам підтвердили тепер уже в ЄС, а не в Польщі.
Тому ми маємо виграти війну і посадити 1000 членів ОПГ Зеленського і його самого.
Країни з хорошою репутацією значно легше приймають в ЄС ніж країни з поганою.