Кланові інтереси — це і є наша політика

Як може стати депутатом людина, яка відкрито брала участь у діях, спрямованих на розчленування країни, до того ж — з російським паспортом?

А легко, якщо це — людина Ріната Ахметова. Тому що українська політика — це боротьба кланів, а не воля виборців. Десь ці кланові інтереси виражені не так явно — і тому бізнес-партнеру Ігоря Коломойського доводиться боротися за мандат з іншими претендентами. А десь олігарх — повновладний господар регіону і депутатом Верховної Ради стане той, кого він призначить. Як і керівником місцевої влади. Як і місцевим депутатом.

Просто на довиборах до парламенту це проявляється з усією виразністю. А на звичайних виборах, коли мільйони людей без особливих коливань голосують за список якихось “слуг”, навіть не намагаючись зрозуміти, хто всі ці люди і кого вони представляють насправді, ми цікавимося результатами політичних партій і груп. Якби Аксьонов балотувався б на звичайних виборах, його, швидше за все, навіть і не помітили б на тлі Медведчука та інших “колишніх”. І, до речі, ми справді впевнені, що Аксьонов буде першим депутатом із російським громадянством? Дійсно?

Так що скандал з Аксьоновим нам гарантований тільки в разі, якщо його обранням вирішать скористатися недоброзичливці Ахметова. І це аж ніяк не обов’язково будуть патріоти, навпаки — самі що ні на є прихильники Кремля, які хочуть монополізувати свою пристрасть до Путіна. І навпаки — Ахметов завжди готовий протистояти тим, хто за допомогою цієї пристрасті намагається відібрати у нього контроль над Донбасом.

Ось, власне, і вся українська політика. А виборці? А виборці — статисти в цьому театрі олігархів. І так буде до того часу, поки олігархи залишатимуться господарями української економіки. Будемо обирати тих, на кого вони покажуть пальцем — від президента до депутатів.

Віталій Портников