Обвинения в коррупции и шпионаже на Путина
Новая сессия Верховной Рады и начало нового политического сезона ознаменовалось громким скандалом. Последствия от которого, как круги по воде, только начинают расходится. Но совсем скоро они достигнут европейских столиц и столицы США.
Ситуацию для президента Зеленского усугубляет то, что обвинения лично его в коррупции и его главы канцелярии в работе на российские спецслужбы прозвучали от члена монобольшинства и до недавна советника президента Гео Лероса.
Поспешное изгнание белой вороны из фракции с весьма вероятным лишением мандата сделает обвинения Лероса в адрес Зеленского ещё более значимыми. И совсем скоро, сразу после принесения присяги новым или старым президентом США в Вашингтоне встанет вопрос. Зачем нам, супердержаве и светочу демократии, продолжать помогать проворовавшемуся президенту страны на другом континенте? Как объяснить американскому налогоплательщику то, что мы тратим миллиарды из бюджета США на помощь, в т.ч. военную, если глава администрации украинского президента работает на военную разведку РФ, с которой мы сами боремся на всех фронтах? И тогда неминуемо будет принято решение о сворачивании программ помощи, за которой последуют персональные санкции. Но на этот раз не против окружения Путина, а против окружения Зеленского.
Спасая Ермака и став на его сторону в конфликте благодаря молниеносному изгнанию Лероса, Зеленский взял на себя полную ответственность за действия главы своей канцелярии. Вероятно, Зеленский не осознаёт, но любые факты против Ермака, в т.ч. касающиеся сотрудничества со спецслужбами РФ, сделают самого президента соучастником и ответчиком за преступления своего канцеляриста. Упала первая костяшка домино. За ней по цепочке посыпятся остальные.
Тарас Березовец
1. Раджу глянути на новітню українську історію під дещо несподіваним кутом. Після розвалу соцблоку нормальні країни (Польща, Угорщина та інші) обрали керівниками дисидентів — людей, котрі довели відданість західному цивілізаційному шляху та неприйняття російської імперії. Українці обрали брехливого перефарбованого комуняку. Порівняйте сьогодні життя в наших країнах і дайте відповідь: нових облич у політику потрібно шукати — чи людей, які довели здатність рухатися на Захід і опиратися Кремлю?
2. На совісті Кравчука два найграндіозніших і найтрагічніших за наслідками зовнішньополітичних провали України: здача московитам Чорноморського флоту та Будапештське ядерне роззброєння без жодних гарантій безпеки. Поставити його після цього на врегулювання екзистенціонального мінського процесу — все одно, що призначити Януковича керівником НАБУ. І тут не може не виникнути питання: це такий рівень некомпетентності чи навпаки, цілком осмислена позиція Єрмака-Зеленського: забезпечив перемогу московитам тоді — зробить це й тепер?
3. Намагаюся зрозуміти, хто шкідливіший для української державності, Янукович (свого часу) чи Зеленський? Перший перетворював державний апарат на ОЗУ, але держава мала всі ознаки керованості й здатності виконувати більшу частину своїх функцій. Майдан цю керованість сильно підірвав. Шалена атака на постмайданну владу з усіх боків повністю відновити її також не дозволила. Аж тут прийшов Янелох — тупуватий мегадилетант, але наділений фантастичними повноваженнями. Його дії взагалі позбавляють державу всякої керованості, а інституції — сенсу.
Враження таке, що відновити державу можна буде тільки через жорстку диктатуру. Але ж ви розумієте, що переважна більшість Піночетів насправді виявляються Лукашенками чи Мадурами. Тим паче, в наших умовах (див. п.1)