Ну і вишенькою на торті стало відкриття (я справді якось не звертав уваги раніше), що ізраільський прем’єр Нетаньяху – він реально як Трамп. І він реально руйнує сталий порядок відносин з США як головним донором ізраїльської самостійності. Так. Цей текст «Washington post» — про повзуче зростання довбоє*бізма у світі. Але хто я такий, щоб вчити євреїв як їм жити. У нас своїх автократів фатає.
США мовчать на тлі зростаючого глобального засудження ізраїльського наступу на Рафах
Сполучені Штати, які пишаються тим, що є світовим лідером у галузі прав людини та міжнародного права, у п’ятницю демонстративно промовчали після того, як Міжнародний суд ООН зобов’язав Ізраїль виконати свої «зобов’язання» за Конвенцією про запобігання геноциду і «негайно припинити наступ» у Рафаху.
Відсутність будь-якої публічної заяви з боку адміністрації Байдена різко контрастує з майже ідентичним рішенням Міжнародного суду ООН у березні 2022 року, який зобов’язав Росію «негайно припинити військові операції», які вона щойно розпочала в Україні. Зазначивши, що суд «відіграє життєво важливу роль у мирному врегулюванні спорів відповідно до Статуту ООН», Державний департамент палко привітав це рішення і закликав Москву виконати його.
Адміністрація різко відкинула будь-яке порівняння між цими двома ситуаціями, зазначивши, що одна почалася з нападу терористичної групи на Ізраїль, а інша — з неспровокованого вторгнення однієї країни-члена ООН в іншу.
Замість того, щоб випустити заяву щодо рішення Ізраїлю, Рада національної безпеки уповноважила прес-секретарів відповідати на будь-які питання одним реченням: «Ми чітко і послідовно висловлювали нашу позицію щодо Рафаха».
Ця позиція — що вторгнення Ізраїлю в Рафах було «обмеженим» вторгненням з метою викорінення бойовиків ХАМАС, що залишилися, уникнувши при цьому надмірної шкоди цивільному населенню, і звільнення близько 100 живих і мертвих ізраїльських заручників, які залишаються в полоні — суперечить висновку Міжнародного суду ООН про те, що Рафах є «зміною ситуації» з моменту його останнього попередження на початку цього року про те, що дії Ізраїлю в Газі загрожують геноцидом.
Суд, який є філією Організації Об’єднаних Націй, не має механізму для виконання своїх наказів, за які має проголосувати Рада Безпеки ООН, де Сполучені Штати мають право вето. Деякі експерти з міжнародного права називають рішення Міжнародного суду ООН менш ніж обов’язковим до виконання, оскільки, згідно з власними правилами суду, воно залишається «попереднім» доти, доки не відбудуться слухання по суті звинувачень, висунутих Південною Африкою. Цей процес може тривати щонайменше рік.
Але навіть якщо це рішення не матиме суттєвих наслідків, воно слугуватиме подальшій ізоляції Ізраїлю — і Сполучених Штатів, як його головного військового і дипломатичного прихильника — від світової громадської думки.
«Ми всі повинні визнати, що це поворот у дуже негативному напрямку, і Сполучені Штати стають дуже ізольованими, тому що люди починають прирівнювати їх підтримку до пособництва і підбурювання до незаконних дій», — сказав Гарольд Хонджу Кох, професор міжнародного права Стерлінга в Єльській школі права і колишній юридичний радник Державного департаменту в адміністрації Обами.
«Пам’ятайте, що 13 країн, які прийняли рішення більшістю голосів 15 членів суду, включають основні країни Європейського Союзу, а також країни Близького Сходу і Африки», — сказав Кох. Білий дім «не може ігнорувати політичний сигнал, який це надсилає».
«Це загрожує поставити Сполучені Штати по той бік міжнародного права», — сказав він.
Два окремі голоси в суді були подані Джулією Себутінде, угандійським юристом, і Аароном Бараком, колишнім головою Верховного суду Ізраїлю. Барак стверджував, що, згідно з написаним судом резюме, наказ був «кваліфікованим», який не перешкоджає Ізраїлю продовжувати свій наступ, оскільки, серед іншого, немає «жодних доказів наміру» вчинити геноцид. Він також стверджував, що, як визнав суд, саме ХАМАС розпочав війну своєю атакою проти Ізраїлю 7 жовтня. «На цьому тлі», — сказав він, — суд «не може наказати одній стороні зупинитися, в той час як інша вільна продовжувати».
Але більша частина решти світу вважає інакше. Ще до рішення Міжнародного суду ЄС закликав Ізраїль припинити наступ на Рафах, попередивши, що його продовження «неминуче спричинить сильне напруження у відносинах ЄС з Ізраїлем», — заявив 15 травня керівник зовнішньополітичного відомства ЄС.
Це рішення було винесено наприкінці тижня, коли міжнародна критика Ізраїлю досягла крещендо. Прокурор Міжнародного кримінального суду — договірного трибуналу, до якого не належать ні США, ні Ізраїль — закликав цей суд видати ордери на арешт ізраїльського прем’єр-міністра Біньяміна Нетаньяху і міністра оборони Йоава Галланта, якщо вони ступлять на територію будь-якої з 124 країн-членів. Три європейські країни — Норвегія, Іспанія та Ірландія — заявили, що приєднаються до 140 країн, які вже визнали Палестину як державу.
Тим часом, поки Міжнародний суд ООН закликав Ізраїль забезпечити «безперешкодне надання … терміново необхідних базових послуг і гуманітарної допомоги», гуманітарні організації використовували все більш тривожні терміни, щоб описати, як наступ на Рафах погіршив ситуацію в Газі.
«Як і передбачалося, це була трагедія, яку неможливо описати словами», — заявив у п’ятницю Мартін Гріффітс, заступник Генерального секретаря ООН з гуманітарних питань. Вона «призвела до переміщення понад 800 000 людей … відрізала потік допомоги в південну частину Гази і підірвала гуманітарну операцію, яка і без того була розтягнута до межі можливостей».
«Хоча Ізраїль відкинув заклики міжнародного співтовариства пощадити Рафах, глобальний крик про негайне припинення цього наступу став занадто гучним, щоб його ігнорувати, — сказав Гріффітс. «Це момент ясності. Це момент вимагати поваги до правил війни, яких всі зобов’язані дотримуватися».
Незважаючи на те, що адміністрація продовжує називати наступ на Рафах «обмеженим», вона відображає зростаюче занепокоєння. «У нас було два занепокоєння щодо операції в Рафаху», — сказав Девід Саттерфілд, який перші шість місяців війни був посланцем адміністрації з гуманітарних питань на місцях і залишається радником Державного департаменту.
«Першим були наслідки» переміщення до 1,5 мільйона людей, які скупчилися в Рафаху, найпівденнішому місті Гази, і його околицях, більшість з яких тікали від бойових дій на північ. Після того, як Ізраїль переніс війну туди, «куди вони підуть? Як вони отримають гуманітарну підтримку, притулок, воду, їжу, медичну допомогу», — сказав Саттерфілд, виступаючи в п’ятницю під час бесіди, організованої Радою з міжнародних відносин.
«Друге занепокоєння полягало в тому, що кінетична операція, обмежена чи ні» призвела б до масової евакуації мешканців Гази, і «все це суперечило б логістичній, фізичній можливості переміщення допомоги. На жаль, всі ці побоювання, про які ми говорили з урядом Ізраїлю на найвищому державному рівні, справдилися».
Захоплення Ізраїлем критично важливого контрольно-пропускного пункту Рафах призвело до того, що допомога південній частині Гази практично припинилася. Зростаюче занепокоєння США гуманітарною ситуацією змусило президента Байдена в п’ятницю зателефонувати президенту Єгипту Абдель Фатаху ас-Сісі з проханням про допомогу. Сісі погодився дозволити транзит допомоги через Єгипет до ізраїльського контрольно-пропускного пункту Керем-Шалом, розташованого неподалік, і отримав від Байдена обіцянку спробувати укласти угоду про відновлення роботи КПП Рафах.
Але цей тимчасовий захід, а також будівництво американськими військовими тимчасового пірсу для доставки допомоги безпосередньо вздовж центрального узбережжя Гази, навряд чи змінить міжнародну політику або реальність на місцях, якщо не буде зупинено ізраїльський наступ, який розпочався у східній частині Рафаха і неухильно просувається на захід.
«Мені здається, що зараз вони діють трохи далі на захід в зонах евакуації, і, ймовірно, буде більше наказів про евакуацію», — сказав в інтерв’ю в п’ятницю Скотт Андерсон, заступник директора в Газі БАПОР, головної гуманітарної організації ООН, — «Я думаю, що, можливо, бойові дії триватимуть і далі. «І я думаю, що, можливо, бойові дії відбуватимуться в західній частині самого міста».
За відсутності негайного рішення, адміністрація повернулася до того, що вже давно є її улюбленим способом зупинити бойові дії — тимчасового перемир’я з Хамасом, яке дозволило б звільнити заручників і значно збільшити обсяги гуманітарної допомоги. Ці зусилля, що розпочалися кілька місяців тому, зазнали значного краху на початку цього місяця, коли Хамас і Ізраїль відхилили поправки один одного до угоди, укладеної під егідою США, Єгипту і Катару.
Цими вихідними директор ЦРУ Вільям Бернс, який був головним переговірником від США, зустрівся в Парижі зі своїм ізраїльським колегою і прем’єр-міністром Катару, щоб спробувати відновити ініціативу. Результати зустрічі не були оприлюднені одразу.