Мені дуже сподобалася історія з англійським волонтером, який придбав на зібрані гроші авто для українського фронту, пригнав його власноруч до польсько-українського кордону, пройшов поляка та зіштовхнувся з найгіршим явищем в Україні — корупцією.
З нього намагалися незаконно стягнути на користь корумпанта-митника та схем нагору — 300 доларів.
Ця історія стає культовою в Європі, це приклад того, як українські гниди нищать мотивацію допомоги союзниками знизу, а влада підливає вогонь зверху, не роблячи нічого для виконання 7 вимог щодо вступу до Євросоюзу.
Але такі історії занадто токсичні не тільки в Європі, але й в Україні. Тиск простої історії, яка стала бестселлером в соцмережах, призвів до того, що уряд Шмигаля був вимушений заявити про реформи на митниці: планується створити єдиний митний простір з польськими митниками.
Все, що вам потрібно знати про цю владу:
— всю відповідальність покладають на умовно крайніх (цього разу на поляків) в надії, що саме поляки контролюватимуть нашу корупцію (а воно їм потрібно?), бо не можуть самостійно організувати роботу, процедури, контроль.
— всі лаври (якщо такі будуть) у боротьбі з корупцією на митниці присвоять собі. Якщо результатів не буде — звалять на поляків.
В такому коловороті трешу, безвідповідальності, корупції ми живемо після приходу простих хлопців з народу, які обіцяли зламати систему. Зламали. Робочу не побудували, але винен все одно сивочолий гетьман Порошенко. Навіть не сумнівайтеся, що якщо не вийде перекласти відповідальність на поляків, то включать популярну в народі пісню — 30 років нічого не робилося, винні попередники.
Гуппі таке їдять аж бігом. Чую про це, постійно спілкуюся.