Президенту Порошенко Іловайському не дорікав тільки лінивий. Ніхто не покараний, мовляв!
Чудово. Минуло 2,5 роки як Порошенко не президент. Що змінилося?
Виникли питання до командувача Сектору Б генерала Хомчака, в зоні відповідальності якого стався Іловайск, і який сам з під Іловайську не вилазив, хоча штаб Сектору містився у зовсім іншому місці? Ні, не виникло. Хомчак встиг побути і начальником Генштабу і головнокомандувачем Збройних сил.
Виникли питання до генерала Ярового, першого заступника міністра МВС, який за своєю посадою був вищий і за Хомчака і за командувача АТО (заступник міністра-силовика), який безпосередньо віддавав накази батальйонам МВС, і який виїхав з під Іловайську за день до оточення? Ні, питань не виникло, Яровий спокійно собі сидів на посаді і у відставку пішов разом зі своїм патроном Аваковим.
А до самого міністра МВС Арсена Авакова, чиї батальйони полізли в Іловайск питання були? Наприклад такі — де той наказ за яким батальйони МВС пішли на Іловайськ? 7 років минуло — а наказ так ніхто не показав. І чому коли бати «Азов» і «Шахтарськ» пішли з Іловайська, їх ніхто навіть не пожурив? Може тому що не було ніякого наказу? Міністр МВС знав чим займалися в Іловайську його підлеглі на чолі з його першим заступником? Але ні, питань до Авакова не виникло, за Зеленського він зберіг свою міністерську посаду аж допоки не пішов у відставку. За власним бажанням.
Може виникли питання до заступника голови ДніпроОДА Геннадія Корбана, в кабінеті якого і за його участі приймалося рішення про наступ на Іловайськ? Ні, нема ніяких питань, Корбан спокійно займається своїми справами у Дніпрі — і лиха не знає.
Єдиний до кого виникли питання — це до афериста Кості Грішина (позивний — Семен Семенченко), він нині засмагає у ізоляторі СБУ. Але питання до нього теж не через Іловайськ. Не сподівайтеся.
За 2,5 роки по справі Іловайська зроблене одне велике НІ ФІГА. Не дивно. Генпрокурор Венедиктова чітко повторила те, що казала військова прокуратура за Порошенка — в подіях Іловайська винна Росія. Кому що не зрозуміло?
Натомість, й близько не видно проведення суду, який би розставив всі крапки над «і» і дав би оцінку діяльності кожного з командирів і чиновників. І знову таки — не дивно.
Бо на суді генерал Муженко на мапі з цифрами граючи доведе, що взяття Іловайська у серпні 2014 р. нікому нафіг не було потрібно. Що ЗСУ закривали три оточення навколо Луганська, Стаханова і Горлівки — закриття першого ж обвалило б бойовикам весь фронт. Що за ослабленого фронту в Секторі Д (після виведення з оточення його частин), самим розумним що міг зробити Хомчак було сидіти тихо і не лізти в авантюри. Але — поліз.
А ще, я переконаний, на суді генерал Муженко зможе пред’явити рапорти Хомчака про ситуацію в Секторах Б і Д (Хомчак був ще й командувачем Павденного оперкомандування, тобто за посадою був вищим за генерала Литвина), і аби не з’ясувалося що Хомчак заколисував штаб АТО байками «в Багдаді все спокійно». Бо коли генерал Литвин повідомим Хомчаку про прорив російської бронетехніки в Секторі Д, Хомчак відповів йому більш ніж промовисто: «Не сци!»
А ще на суді заговорять офіцери штабів. А ще заговорять командири добробатів і частин ЗСУ. Врахочуючи суспільний резонанс їхні слова аналізуватимуть десятки дослідників — розсортирують Іловайське бойовище по хронології та прив’яжуть до мапи. Отут уже буде не відбрехатися.
Тому облиште ілюзії, ніякого суду по Іловайську за президента Зеленського НЕ буде. Не для того всі ці гаврики валили Порошенка, аби тепер судити себе самих.
А що буде? Будуть нові і нові потоки піару. На кшталт заяви нардепа Безуглої, що її ТСК розслідує події під Іловайськом. Нардеп не відає, що по подіях під Іловайськом уже існувала ТСК і існує звіт по розслідуванню. І в звіті тому чітко вказана мета атаки на Іловайськ — місто Зугрес, де за збігом обставин знаходилися Зуївська ТЕС і Зуївська ТЕЦ. Контролювати які дуже хотів олігарх Коломойський.
Тому не буде суду. Буде піар.
P.S.
Сьогодні 29 серпня 2021 року помер Герой України, воїн ССО України Олександр Петраківський, який ціною власного здоров’я влітку 2014 року врятував цілу колону армійців під Луганськом.
20 липня 2014 року його загін дав бій бойовикам, а заразом і можливість цілій колоні українських вояків пройти без втрат. Потрібно було забезпечити проходження колони техніки Збройних Сил та сил 24-го окремого штурмового батальйону “Айдар” до аеропорту Луганська.
Вороги обстріляли позиції українських військовослужбовців з мінометів. У бою один з бійців загубив шолом. Побачивши це, капітан Олександр Петраківський віддав підлеглому свій кевларовий шолом, чим врятував йому життя. Після бою солдат виявив на шоломі сім вм’ятин від осколків і тихо сказав: “Якби не командирський шолом, то не залишився б живий…”. Між тим, за кілька хвилин після того, як офіцер віддав свій шолом розвіднику, йому в голову влучив осколок міни.
Попри важке поранення, він виносив з-під обстрілу поранених бійців і продовжував керувати підрозділом.
Колона скористалась боєм і без втрат прорвалася крізь засідку ворога.
Після поранення в голову, Олександр впав у кому. Але завдяки діям лікарів згодом став на ноги. За сім років наш побратим пережив десятки важких операцій, тяжку і тривалу реабілітацію.
Командування Сил спеціальних операцій висловлює щирі співчуття родині, близьким і побратимам загиблого Героя України Олександра Петраківського.
В соцмережах і в телевізорі сьогодні цілий день згадують Іловайськ. Перші особи, які бажають не помічати щоденних вбивств українців на фронті, сьогодні показово чи то пак показушно вшановують пам’ять полеглих 7 років тому.
І це добре, що українці пам’ятають.
Це добре, що українці вшановують.
Погано те, що ці самі соцмережі, той самий телевізор, ті самі перші особи чомусь мовчали, коли треба було святкувати 7 років від звільнення українських міст на Донбасі, а звільнено було 2/3 Донбасу.
В кожної нації, яка перемагала у війні чи війнах були перемоги і поразки під час війни. Як і в кожного полководця.
Але нам чомусь вперто, з допомогою перших осіб держави, нав’язують виключно трагічну пам’ять про війну, чомусь забуваючи розказати, згадати і відсвяткувати героїчні і переможні сторінки нашої історії.