Минулого тижня побачив уривок абсолютної ху*їти, яка пролунала з вуст Віталія Портнікова. Спочатку трохи підгорів і думав відреагувати, а потім дав собі спокій через те, що не мав бажання і часу для срачу.
Якби тоді відреагував, то сьогодні був би «елементом інформаційної кампанії проти Віталія Портнікова». Саме такі повідомлення я читаю сьогодні.
Але почну спочатку. Я відверто не сприймаю цю особу з часів коли він просував політично вмотивований шлак про «парламентську республіку». Шлаковості цьому шлаку додавав той факт, що шлак просувався в часи повного безпредєлу Гаді, Парасюка, Сімьона, Саакашвілі. Відтак, обриси «парламентської республіки без/з номінальним президентом» були надто яскравими, щоб не розуміти, що такі рішення просто знищать країну зсередини. На цьому цей «інтелектуал» для мене помер.
Тепер, коли я черговий раз читаю його переживання з приводу вбивства росіянами Зеленського, завжди згадую ту парламентську республіку в якій вапщє не було проблем з існуванням президентської посади. Ггг.
Водночас я визнаю, що деякі з його фраз були влучними і хорошими. І це не про знамениту розмову з якоюсь рижою куркою з боліт, якою всі пишались. Не знаю чим там було пишатись. Бо смерділо це черговим приступом нікчемності, синдромом «меншого брата» і шизухою. Коли чувак на мові «старшого брата» розказує швабрі, яка є ніким навіть у власній країні, щось типу «відє*біться від нас». Такого типу заяви може й були актуальними в 2014, але не в 2024, після 10 років війни
А головне: а нах з ними взагалі спілкуватись? Про що? От мені реально це огидно. Огидно не просто спілкуватись, а й навіть слухати як якийсь «умний» українець «попустив» чергового валянка в російському чаті.
Але то таке.. вибачайте за офтоп. Дещо з міркувань Портнікова іноді (дуже рідко таке мені трапляється в стрічці) має сенс.
Водночас минулого тижня я бачив абсолютну ху*їту.
Де тіп зі схрещеними ногами намагався грати в аристократа, розказуючи що в демократіях за державу повинен гинути нижчий клас. Якщо ми хочемо щоб гинули аристократи, то маємо повернутися в феодалізм.
Не дослівно, але по суті.
Більшої і тупішої ху*їти я не чув давно.
А зараз читаю пости «я підтримую Віталія Портнікова» в цьому контексті.
А можна запитати: що саме ви підтримуєте?
Те що в демократіях за державу повинні гинути не аристократи, а нижчий клас?
Ну по-перше, в демократіях немає аристократії в середньовічному розумінні. Бо в демократіях влада змінна. Колишній прем’єр Австрії Курц, який кілька років тому здобув грандіозну перемогу на виборах, після відставки працював в одній компанії з моїм знайомим. Поки його не засудили. Курца. То до якого класу тепер належить Курц?
По-друге: вам фотки Британської королеви часів Другої світової війни показати? Звісно, королева не була в окопах, але як і все суспільство, як і всі класи суспільства, працювала на перемогу.
По-третє: якщо ми говоримо про аристократію в демократичних країнах, аристократичні традиції, то повага до аристократичних родин зумовлена, великою мірою, дотриманням ними певного кодексу честі. А основою цього кодексу, в багатьох випадках була військова служба. Інакше кажучи, англійські сери, лорди, всі ці поважні люди походять з родин, члени яких своєю кров’ю століттями доводили вірність Британській імперії.
Теперішній і майбутній король Британії служили в британській армії.
Ба, значна частина американських політиків не просто служила в армії, а була в гарячих точках. Армія там є необхідною сходинкою в політику. Навіть при Трампі.
По-четверте: в Україні відсутня аристократія як клас. Те що існує — це гнилий, тупий і смішний симулякр у вигляді довбойоба з повними кишенями кривавих грошей, губами в вигляді двох сердельок, з пірамідкою Гордона замість мозку і життєвою ціллю купити нову сумку Біркін. Це такий збірний образ «української аристократії».
По-перше тому, що цей клас не мав з чого формуватися. По-друге: 95+% насправді багатих і впливових людей сформувались навіть не з сірих, а з чорних схем перерозподілу радянської власності і політичних схем, які щонайменше включали грабунок і хабарництво. І це продовжується.
Про яку аристократію в Україні йде мова? Це буряна аристократія чи хто? Чи може весільні фотографи, чиї мами-пенсіонерки купляють вілли під час війни?
І по-п’яте, й найголовніше.
Одною з складових мотивації є класова соціальна мотивація, в процесі якої людина крокує через соціальні класи. Й війна має і мусить бути ліфтом для таких людей.
Людей, яких хапають на вулиці, позбавляючи їх волі і безвольно кидаючи в бій за дім лісника — позбавили цієї мотивації назавжди, як і мільйони інших, які це спостерігають. Всі ці люди більше не вірять в справедливість, в те що за їхні заслуги, за їхню кров, вони отримають повагу і нагороду.
Такий спосіб мобілізації й відвертої соціальної несправедливості — вбив мотивацію мільйонів людей.
Які тим більше не вірять в майбутнє на фоні того, коли інші сміються їм в обличчя ті, чий тато прокурор, суддя чи депутат, збагачується при цьому шаленими темпами, рухаючись кар’єрними сходинками, по яких би мали йти інші люди.
Соціальна, класова мотивація, яка могла б відіграти значну роль в процесі війни просто зруйнована вщент і працює проти перемоги. Єдина мотивація на якій тримається армія — історичні аспекти і розуміння до чого це приведе якщо здатися.
І тут спускається х*уй з гори, схрещує ноги і пи*здить, що «так і має бути». Тому що демократія, аристократія і феодалізм. Тому ти повинен загинути за «аристократа» прокурора чи суддю. А не хочеш, то давай в феодалізм.
Тому не дивно, що цьому «інтелектуалу» справедливо накидали повне защекання пісюнів. Накидали можливо грубо і не дуже аргументовано, але повною доносячи головну суть. Бо люди відчувають, що скажете не є правильним, справедливим, так не є і так не має бути.
І останнє: це стосується не тільки цього випадку.
Інформаційні атаки — це коли чувак привозить допомогу на фронт, а якесь ху*йло порепане за вкрадені гроші вигадує, що в чувака куртка за мільйон і всі навколо зайняті обсиранням чувака, його «дорогої» куртки, замість того щоб дякувати чуваку.
Нести тупу ху*йню і отримати за це торбу пісюнів — це не «інформаційна атака». Це реакція на твою тупу ху*йню. З якої ти маєш зробити висновки, щоб таке більше не повторювалося.
Бо тупу ху*йню несуть всі, тільки дехто з часом починає вірити в свою ексклюзивність і аристократизм настільки, що консервується в цій тупій ху*йні і замість мозку в нього виростає пірамідка Гордона з губами розміром в сердельки.
Одною з ознак цього процесу є воювання з «російськими ботами», чи порошенківськими ботофабриками, які тебе образили після твоєї тупої хйні. Бо якщо ти не можеш адекватно відповісти боту (за замовчуванням щось з простим рівнем інтелекту), то гріш тобі ціна і нєх*уй тобі робити в публічній сфері.