Тобто не буде траншей Міжнародного валютного фонду. А значить, не буде і іншої фінансової допомоги Україні. Запозичення, які можна буде взяти в такій ситуації, навряд чи навіть мінімально покриють суми виплат, які Україна повинна зробити за своїми борговими зобов’язаннями.
Це не якісь теоретичні розрахунки, а реальний трагічний результат перебування Володимира Зеленського на посаді президента України і діяльності двох його урядів. До фактичної відмови міжнародних фінансових інституцій від співпраці з українськими популістами привела некомпетентність влади і її повна залежність від олігархічних кланів, її невгамовна жага наживи і нерозуміння ситуації. Адже коли у МВФ вирішили допомагати Україні не відразу, а частинами, вже було ясно, що українській владі не довіряють і збираються тримати її на короткому повідку. І будь-який відступ від узятих на себе зобов’язань моментально призведе до відмови від фінансової допомоги. У Києві, ймовірно, вважали що з фінансистами з західних структур можна ввести себе як з українськими виборцями — брехати, обіцяти і навіть не розуміти як це виконати.
Результат — криза державних фінансів. Бюджет, та без того дефіцитний, не виконується і не буде виконуватися ще більше. А оскільки влада не змогла впоратися з підготовкою до нової хвилі пандемії, неминуче закриття навіть частини галузей української економіки призведе до нового зменшення доходів населення, його платоспроможності та здатності виживати. А чим займається влада у цих умовах? Вона думає про те, як встановити касові апарати для дрібних торговців, як отримати контроль над Конституційним судом для олігархічних кланів і як позбутися антикорупційного законодавства. І все це — одночасно! Це навіть не називається рубати сук, на якому сидиш. Це називається бетонувати майданчик, на який неминуче впадеш. І все це з хіхонькамі, хаханьками і відвертим нерозуміння того, що на нас чекає. Йому смішно!
Є ліки від цієї напасті? Я вже говорив, що пігулка буде гіркою. І українцям доведеться її розжовувати на тлі майбутньої економічної і соціальної кризи. Тоді навіть найбільш неосвічений і інфантильний виборець, найбільш щирий прихильник популістів змушений буде змиритися з неминучим і визнати, що тільки переформатування української влади згори до низу дасть йому і його родині можливість врятуватися. І в українську політику почнуть повертатися спаплюжений професіоналізм, відповідальність і патріотизм. Власне, так, як це зараз відбувається в усьому світі.
Шкода тільки, що багато хто з наших співвітчизників цього вже не побачать.