Роман Шрайк:
хорошо и правильно негодовать по поводу решения ксу. хорошо и правильно выходить на митинг под стены суда.
но уничтожать украинскую конституцию ради того, чтобы насовать в ксу 12 людей зеленского? извините, вы е*банулись?
весной 2019 некоторые мои френды с горящими глазами в экзальтации предвещали Светлые Времена. сейчас они почему-то расстроены, но зато пищали от восторга, когда зеленский разгонял парламент. в парламент набилось 80% трэша, но светлые люди, конечно же, не виноваты. ведь они хотели как лучше.
конечно же зеленский назначит нам 12 прекрасных судей. возможно это даже будут «12 друзей портнова». но это ж не важно, что они не то что декларирование могут отменить, а вообще всю украину. об этом давайте не думать. давайте думать, как все порешать в турборежиме. ведь турборежим — это так прекрасно. главное поменьше заглядывать в будущее.
сори, ребята, но пора включать мозг. конституция украины — это не херня какая-то, на которую можно плевать по первому свистку президента.
президенты приходят и уходят, а конституция должна оставаться.
Володимир Омелян:
Одним із моїх перших постів-рекомендацій Зеленському після його сходження на посаду Президента був працювати 24/7, поки не ввійде у курс справ і не розбереться.
Управління державою — це насамперед регулярний контроль і розуміння процесів, правильне делегування повноважень і системні стрес-тести управлінської вертикалі з залученням як керівників, так і виконавців. І, безумовно, постійне надходження інформації з різних джерел щодо одних і тих же подій.
Натомість, Зеленський обрав стиль фаворитизму, коли повністю передав управління країною спершу одному, а потім іншому улюбленцю. Його залученість в процеси обмежується мікроменеджментом подій, які мають вторинне значення. На жаль, пріоритети визначити вчасно він не зміг, а тепер йому цього вже ніхто не дасть зробити.
При такому добровільному самоусуненні від керівництва державою на перших етапах головної болі суттєво менше. Залишається час на друзів, спортзал, хоббі.
Але потім, за короткий період часу, неодмінно настає криза. Глибини якої він оцінити не спроможний, бо не був залучений з самого початку.
Як Президент він допустив фатальні помилки, що забрали в нації найцінніше: час і житття.
По людськи його навіть шкода, адже він вже підіймається сходами до власної гільйотини, думаючи, що це пристрій для зняття головного болю.
Карл Волох:
Я думаю, після знакових подій останніх днів інтелектуали будуть ще довго сперечатися, що гірше:
— така деградація державної влади, коли судді Конституційного суду зухвало приймають відверто корупційне і дуже небезпечне (аж до втрати безвізу) для країни рішення?
— чи остаточне добивання державних інституцій Радою НБО та Кабміном, котрі проголосили, що свідомо порушують судове рішення (а це конкретна стаття КК)?
— чи внесення президентом законопроекту, де рішення КС визнається нікчемним, а повноваження його суддів припиняються — всупереч Конституції України?
Хоча, якщо не мудрувати з логікою, правом та філософією, то відповідь проста: найгірше — влада ідіотів, дилетантів і олігархічних блазнів, котру нам наголосували минулого року