Я давно пишу, що еволюція зеленої влади в політиці України, схожа до еволюції партії регіонів і януковича. Ті теж йшли по шляху централізації влади в одних руках через трансформацію країни в президентську республіку. януковичу це вдалося, але ненадовго. Через короткий проміжок часу наступила точка біфуркації невдоволення українського народу — Революція Гідності.
Сьогодні є всі ознаки централізації влади Зеленським та ОП під керівництвом Єрмака, Татарова, Смірова:
— повністю контрольована парламентська коаліція Слуг Народу, що вступили у співпрацю з колаборантами та зрадниками з забороненої ОПЗЖ.
— повністю контрольований інформаційний простір (для януковича це була рожева мрія).
— повністю контрольовані правоохоронні органи через своїх міньонів СБУ, ДБР, Генпрокуратура.
— повністю контрольовані через тиск та корупцію суди.
— воєнний стан, який надає ультраширокі повноваження президенту.
На сьогоднішній день єдиним осередком опору є опозиція та громадянське суспільство. Щоб розібратися із ними в ОП придумують закон проти критики влади Мазурашу.
Його прийняття фактично буде прирівняно до диктаторських законів 16 січня 2024 року.
Ми знов на порозі подій, що йдуть в розріз демократії, шляху в ЄС та НАТО.
Але подавити громадянське суспільство та опозиційну думку, критику влади не вдасться. Бо як казав один український президент: «Україна — не росія».
І ніколи нею не стане.
Про себе особисто скажу — хрін мене хтось примусить заглохнути, я тільки набираю темп. І нас багато.
Депутат Мазурашу вправно грає вар’ята, коли реєструє законопроєкт про кримінальну відповідальність за фейкові акаунти і брехню в інтернеті.
Але очевидно, що автори цього трешу- аж ніяк не Мазурашу. Так само як постанову про передачу в лізінг каналу Рада формально зареєстрував якийсь ноунейм, і це була його перша і остання ініціатива. А справжні ініціатори сидять на Банковій.
Владі подобається марафон, наступна мета- єдіномисліє в мережі. Аби всі позитивні могли безкарно ображати військових і принижувати опозицію, а от за критику влади впаяють кримінал.
Ми це вже все проходили в січні 14, коли ПР намагалася протягти диктаторські закони. Це погано закінчилося.
Зараз влада знову промацує ґрунт , наскільки суспільство готове до ще більшого закручування цензурних гайок під соусом воєнного стану.
Безумовно, ці ініціативи не мають нічого спільного з демократією і євроінтеграційним вибором. Скорше — схожі на фан клуб Орбана .
Правляча партія і керівництво ВР повинні негайно відмежуватись від ініціатив Мазурашу , чітко і публічно заявити, що це безумство ніколи не буде винесено в залу .
Критикувати владу не тільки можна, а критично необхідно для здорового розвитку суспільства. Критика завжди допомагає стати кращим, виправити недоліки, зробити висновки.
Нагадаю, що влада президента в Україні практично, безмежна. Ця влада може накласти штраф, закрити бізнес, відібрати власність, посадити громадянина до в’язниці, дати громадянину по пиці, якщо він опирається.
Натомість, громадянин не може зробити владі нічого, крім проголосувати проти влади один раз на 5 років і критикувати.
Коли Слуги Народу пропонують кримінальну відповідальність за критику влади, це не що інше, як спроба законсервуватися у владі і правити вічно, як комуністична партія Китаю.
І не треба тішити себе ілюзіями, що це особиста ініціатива ватника Мазурашу і обкрадача лікарень Кузьміних. Без санкції із офісу президента закони в Верховну Раду не подаються. Максимально зашкварених персонажів вибрали «авторами» диктаторського закону тому, що ніхто більше не готовий брати відповідальність за таку дічь.
Після початку вторгнення влада отримала безпрецедентний кредит довіри і мораторій на критику. Натомість відповіла гучними корупційними скандалами, законопроєктами про страту військових і ось тепер диктаторським законом Мазурашу/Кузьміних.
Висновки робіть самі. А я нагадаю, що кредит довіри – не безмежний. Краплинка за краплинкою, такі закони, як кримінальна відповідальність за критику влади, нищать будь-які рейтинги.