Невеличкий витяг з конспекту вірусології.
Є такі тварини, в яких сказ (невиліковна хвороба) передається спадково. В цих тварин відсутній інстинкт самозбереження, натомість розвинувся інстинкт вбивства, насилля. Вони вбивають не лише оточуючих, але й самих себе. З роками вони виробили в собі здатність мімікрувати під людей. Проте, в періоди масового загострення сказу ця здатність ними втрачається, і вони набувають свого справжнього вигляду. Ці звірі називаються paZucтcькi cвuнoco6aкu.
Останні два десятки років спостерігається збільшення випадків самознищення на ареалі їхнього розселення. Найбільш відомі випадки останніх років: Беслан, Набєрєжниє Чєлни, Норд Ост та інші. Окрім того, вони розповсюджують цю заразу по сусідніх територіях: Придністров’я, Ічкерія, Абхазія, Осетія, Сакартвело, Крим, Сирія…
У 2014 році заради задоволення свого кривавого тваринного інстинкту ці скажені звірі вдерлися в Україну, знищують своїх одноплемінників на прилеглих до України територіях, а також в окупованих ними землях. З 24 лютого цього року почалась нова фаза загострення хвороби оскаженілих тварин і вони вирішили, що спроможні знищити Україну.
Скажених pazucтськux cвuнoco6aк, які припхались в Україну необхідно безжально відстрілювати, знищувати, ліквідовувати, інакше вони вб’ють нас, а потім полізуть вбивати далі по всьому світу.
Решту безнадійно хворих на сказ тварин необхідно надійно ізолювати від оточуючого світу на зараженому ареалі розселення їхньої популяції, щоб ця пошесть не поширювалась, не годувати, не намагатися їх лікувати, не допомагати їм нічим (це все марно і їм вже нічим не допоможеш, бо, нагадую: сказ — невиліковне захворювання), від’єднати їх від сучасних технологій, засобів зв’язку і спостерігати за їхньою агонією і за тим, як вони знищують самі себе, поки не вuздuxaє вся ця cкaжeнa nonyляція. Не варто сподіватися, що станеться диво, і ці тварини одужають від свого спадкового сказу. Історія хвороби pazucтcькux cвuнoco6aк демонструє короткочасні періоди нестійкої ремісії, які переходять в довготривалі загострення, форма проявів яких з кожним разом все важча.