Дмитро Ярош: Зекоманда – ліквідатори Держави. Вони перетворюють на попіл все, до чого торкаються

Все своє життя я віддав служінню Україні…

Із 1988 року свої дії присвячую одній меті: здобуттю і утвердженню української самостійної соборної держави (творив на Січеславщині Народний рух, гельсінську спілку, десятки років віддав «Тризубу» імені Степана Бандери)…

Після ліквідації антидержавного і прокремлівського режиму Януковича, вважав, що життєва місія виконана і можна йти «на пенсію». Але, прийшла Війна…

Навесні 2014-го формую загони добровольців, беру безпосередню участь у збройному захисті своєї виміряної і виплеканої Держави, залучаю тисячі Побратимів до цього процесу.

Вдається створити найдієвішу військову добровольчу систему: Добровольчий український корпус, потім, Українську добровольчу армію…

Шість років працюємо як на лініі Фронту, так і «за лінією». Кожного дня втілюємо у життя «концепцію активної оборонни». Знищуємо ворогів України і несемо втрати. Воюємо і сьогодні.

Тобто, все своє життя я присвятив утвердженню Права українців бути господарями своєї долі на своїй землі.

Після перемоги Зеленського на виборах президента неспокій перебуває у моїй душі постійно. Я, зі своїми Побратимами, готовий був підставити своє плече новій владі у боротьбі із зовнішнім ворогом та у державному будівництві. Як виявилося, це їм нахрін непотрібно: вони ж Квартал 95.

Тепер же, ці владні паяци, попризначали, хто зна кого, на різноманітні посади і думають, що керують. Хоча, насправді, руйнують основи державності, економіку, інституції, систему національної безпеки і оборони тощо.

Якщо раніше я помилково думав, що ці владні зелені хлопчики мають шляхетні бажання, але не мають тями, то я помилявся… Визнаю. Вони, «Зекоманда» — цілеспрямовані ліквідатори Держави. Тепер не маю жодних сумнівів…

Прикладів дуже багато. Вони є, ледь не кожного дня. Вони перетворюють на попіл все до чого торкаються.

Призупинюсь на одному.

Боротьба за Україну в «гарячій стадії» триває вже більше шести років. Ми б не вистояли у війні, якби не були єдиними, якби Фронт і Тил діяли окремо. Десятки і сотні тисяч українців протиставляються ворожій російській навалі. Тому тримаємося…

Одним із цих сотень тисяч, є мій друг і побратим Борис Філатов — міський Голова Дніпра. Він — не кричить про те, що з 2014-го став одним із тих, хто зробив Січеславщину форпостом України. Він — один із найефективніших міських голів, послідовний опонент владних зелених руйнівників і його авторитет і рейтинг у дніпрян безсумнівний. Через що «Зекоманда» і скаженіє.

Так, він — далеко не ідеальний, я часто, не поділяю того, як він діє як він поводиться з людьми…

Але, Борис Філатов — патріот і захисник України. З 14-го року не виходить із Бою… Він — справжній!

А ця випадкова і тимчасова зелена влада, яку привели за руку паразити-олігархи, весь час намагається дискредитувати Бориса і йому подібних людей.

Більше того, згідно оперативної інформації, кремлівські підстилки із силових структур, найближчим часом спробують розпочати черговий етап кримінального переслідування Бориса Філатова. З нього, на вимогу ворогів України, мають зробити сакральну жертву… Тобто, вони спробують показати «хто в Україні став реальним господарем»…

Але, я, як і інші патріоти України, ті, хто став на захист Держави на Майдані і на Війні, готові до боротьби як з Кремлем, так і з їх посіпаками у зелених владних коридорах.

Компромісів у питанні Державності не буде.

Борисе, ми разом!

Все буде Україна!

Дмитро Ярош

P.S. Карантин у сукупності з попередніми успіхами молодої влади позбавив усякого сенсу навіть омріяний Бєнєчкою дефолт. Бо жодна відмова від оплати зовнішніх кредитів не допоможе українському урядові закрити дику дірку в бюджеті.

Справа вже навіть не в будівництві доріг чи фінансуванні оборонного замовлення. Без кредиту МВФ і дозволу використати кошти на поповнення платіжного балансу в червні вже тупо не буде чим платити зарплати медикам, учителям і військовим (на поліцію кошти традиційно знайдуться). А також і пенсії. Тому я не залишаю багато шансів Коломойському на торпедування співробітництва з МВФ.

При цьому, наївно вважати, що самого кредиту достатньо для виходу з катастрофічної ситуації, яка склалася. Але влада досі не показує навіть натяку на осмислені дії. Крім найпростішого — карантину — звичайно.

Karl Volokh