Дмитро Биков: Вечір на Банковій починався тривожно (с)

Denys Tsar:

Із всіх мрій зєбилонарода про чорну ікру, тисячі доларів для вчителів і дільожкі баблішка від природних ресурсів, получилась вовина тисяча.

КиївМіськБудда:

Я теж розповім вам, ZelenskyyUa, про Україну своєї мрії:

1. У країні моєї мрії головна цінність — людське життя, а не рейтинг президента.

2. У країні моєї мрії працює Конституція, а не цілодобова пропаганда.

3. У країні моєї мрії громадяни отримують європейські зарплати, а не принизливу тисячу від президента.

4. У країні моєї мрії усі слідкують за графіками зростання економіки і ВВП, а не за графіками відключення світла.

5. У країні моєї мрії політики і чиновники прагнуть процвітання держави, а не сподобатися президенту.

6. У країні моєї мрії успіху досягають завдяки здібностям і наполегливій праці, а не завдяки близькості до першої особи.

7. У країні моєї мрії «марафон» — це спортивне змагання, а не цілодобове промивання мізків громадян.

8. У країні моєї мрії внутрішньо переміщені особи думають, яке житло від держави обрати: будинок чи квартиру, а не куди від цієї держави виїхати: в Польщу чи назад на «окуповані»

9. У країні моєї мрії законодавча, виконавча та судова гілки влади виконують свої прямі функції, а не вказівки 5-6 менеджерів з Офісу Президента.

10. У країні моєї мрії послами призначають дипломатів, а не ескортниць чи упійманих на корупції друзів президента.

11. Країною моєї мрії керують випускники найкращих університетів світу, а не трускавецького курорту.

12. У країні моєї мрії президент несе відповідальність за свої дії, а не безкінечно звинувачує захід, НАТО чи попередню владу.

13. У країні моєї мрії на парканах вішають гірлянди і ліхтарики, а не грозяться повісити представників опозиції.

14. У країні моєї мрії президент є взірцем для наслідування, а не тупим гопніком-торчком, що не може зв’язати двох слів.

15. У країні моєї мрії президент під час війни думає про збереження держави, а не про збереження власної посади.

16. У країні моєї мрії друзі президента воюють, показуючи приклад іншим, а не ховаються від мобілізації, прикриваючись дружбою з верховним головнокомандувачем.

17. У країні моєї мрії брехуни, корупціонери і мародери сидять за ґратами, а не в кріслах депутатів, міністрів чи радників офісу президента.

18. У країні моєї мрії ім’я президента є символом мудрості і виваженості — а не корупції, бідності, брехні, невігластва і жлобства.

19. У країні моєї мрії президент — гарант Конституції, а не вирок її майбутньому.

20. У країні моєї мрії люди соромляться власної неосвіченості, а не власного президента.

Працівники із заводу із складання бронетехніки кажуть, що з березня їх відправлять у «відпустку» на 5 місяців…

Це теж вороже ІПСО?

Валерій Прозапас:

«Цілий голова ОВА чомусь вирішив небезпеку наступу окупантів на Запоріжжя назвати «російською ІПСО» та «залякуванням».

Ну, тобто окупація 75% області та включення Запоріжжя в конституцію рф нічого не означають — як і регулярні атаки кабів і ракет на місто, накопичення військ ворога на Півдні та його просування з південного сходу це не ознака планів ворожої армії на варіант Покровськ-2 або Мелітополь-1;

але ви не дивіться вгору та знову чекайте травневих шашликів.

Наше державне управління чомусь звелось до заспокійливих мантр для населення, голосування за абстрактні «плани перемоги», походів посадовців з сумними обличчями до пам’ятних знаків на свята, якогось лівого «будівництва»  з одночасним засекречуванням витрат на оборонні заходи (які потім часто виявляються виконаними лише на папері).

Це звичайно дуже зручно і декому вигідно, але така страусяча позиція не допоможе не те що перемогти, а навіть зберегти те що ще маємо, доведено на прикладах десятків втрачених та зруйнованих міст і селищ країни.

…. наступ на Запоряжжя обов’язково буде, як тільки росіяни накопичать достатньо ресурсів і вважатимуть нас достатньо слабкими — і краще це усвідомлювати та відповідно діяти, щоби потім не вигадувати чергове «проєбалі» на крові.»

Бєнєфіціари влади