PS Ну, и для сравнения общее количество введенных доз вакцины на 100 человек в общей численности населения. Это считается разовой дозой и не может равняться общему количеству вакцинированных людей, в зависимости от конкретного режима дозирования (например, люди получают многократные дозы). Мы ниже Гондураса. На дне!
Складається враження, що вакцінацію населення ніхто і не збирався проводити.
Тепер вже очевидно, як з самого початку гучні заяви та бравурні медійні звіти не відповідали справжнім діям «майстрів спорту».
Вони говорили, що «Україна має отримати вакцину однією з перших» — але для цього і не думали укладати контракти та вносити передплату.
Розповідали про «унікальну українську вакцину» — а фінансували т.зв. «велике будівництво».
Взагалі мільярди антиковідного фонду пішли куди завгодно — тільки не на потреби медицини, включно з організацією її спроможностей вакціонувати мільйони людей.
Дивні конвульсії з закупівель індійської та китайської вакцин закінчилися поставками кількасот тисяч доз для 1,5% населення, навіть по всім обсягам наявних контрактів — їх буде максимум для 5%.
Одночасно замість інформаційної кампанії щодо вакцинації йшла її системна дискредитація — мутними схематозами закупівель, засекречуванням ціни та поставок, обсміюванням в «юмористичних» шоу, дикими звинуваченнями опозиції, та от тепер обговорюванням президентом цієї надскладної проблеми ..з спортсменом-кандидатом від «слуг».
Факт залишається фактом: і вакцини фізічно немає, і 2/3 населення вже не хоче прививатися — мільярди зекономлено на більш потрібні речі, на які саме здогадатися не важко, «слугі» продовжують «барахлитися», а особливо їхні акціонери.
Висновок може бути лише один — замість боротьби з епідемією на ній тупо заробили і заробляють, традиційно розвівши народ черговими інформаційними маніпуляціями.
Але найгірше — відсутність запиту на відновлення справедливості та притягнення до відповідальності конструкторів чергової афери влади за смерті тисяч людей, бо епідемія сліпоти українців виявилася набагато сташнішою за ковід.
Усе йде до того, що Україна залишиться чи не єдиною в світі нішею вірусу SARS-CoV-2. Стане для нього ендемічною територією. І вже звідси з року в рік поширюватимуться світом нові мутації цього вірусу.
Я не нагнітаю і не лякаю. Це природа, так влаштований Всесвіт.
Ми, попри наші бажання, опинимося в карантинній зоні: ті нечасті туристи, яким заманеться відвідати Київ чи Мелітополь, Львів чи Миргород, після повернення звідси сидітимуть 40 діб в ізоляції, як після чуми. Судна, які заходитимуть в Одесу, Миколаїв чи Бердянськ, відстоюватимуться на рейдах без увільнення команд на берег.
А тут, всередині країни, вірус перетвориться на ще одну ГРВІ. Він, власне, і є ГРВІ. Щоправда, зі смертельним результатом. Ну нічого. Десять — п’ятнадцять тисяч років мине, і ми натренуємо імунну систему, звикнемо й до цього вірусу, як звикли до низки інших. І навіть сформуємо іншу таксономічну одиницю — гомо придуркос. Якщо виживемо, звісно.
А якщо серйозно, то відлік йде на дні, а не на місяці чи роки. Режим вже відкрито вбиває нас, а ми покірно йдемо на забій. Що робити, запитаєте? Навіщо вам відповідь, яку ви точно самі знаєте?