Чому російський бойовий вертоліт приземлився перед штаб-квартирою ЦРУ?

Всі союзники Сполучених Штатів повинні утриматися від подальших закупівель російської зброї, інакше наразяться на нові санкції в рамках CAATSA, заявив держсекретар США Ентоні Блінкен напередодні візиту 5 – 6 травня в Київ. Федеральний закон CAATSA (“Про протидію противникам Америки шляхом санкцій»”) прийнято в 2017-у через війну РФ в Україні, за дії в Сирії та втручання у президентські вибори-2016 у США.

Вашингтон готовий і в майбутньому постачати певні види озброєнь Києву, наголосив згодом радник американського президента з нацбезпеки Джейк Салліван. А в.о. помічника держсекретаря у справах Європи і Євразії Філіп Рікер навздогін зазначив, що Блінкен в Україні говоритиме й про поставки їй американського озброєння.

У той же час міністр промисловості й торгівлі РФ Денис Мантуров змушений констатувати: “Із західними країнами у нас немає військово-технічного співробітництва”. Що ж, нині це виглядає логічно, хоча ще зовсім недавно США самі закуповували у Росії бойову техніку.

Всі пам’ятають терористичну атаку “Аль-Каїди” на Америку 11 вересня 2001 року. Як і операції-відплати “Нескорена свобода” та “Спис Нептуна”. В ході останньої 2 травня 2011-го і було ліквідовано Усаму бен Ладена. Але ж перший удар у відповідь (в ЦРУ неофіційно називають цю операцію Jawbreaker, “Щелепотроща”) Дядечко Сем наніс вже через два тижні після вибухів чотирьох авіалайнерів-камікадзе: 26 вересня 2001-го через гори афганського Гіндукуша одним гелікоптером відправились сім офіцерів ЦРУ, три льотні екіпажі й два афганських агенти.

Посольство США в Кабулі було закрите в січні 1989-го, під час виводу з країни 40-ї армії СРСР. Тому плацдармом для підготовки майбутніх операцій ЦРУ обрало долину Панджшер, вотчину Ахмад Шаха Масуда, послідовного ворога як СРСР, так і союзника “Аль-Каїди” — Талібану, асасіни якого вбили «пандшерського лева» саме напередодні американської трагедії, 10 вересня 2001-го. (Збіг обставин? Не думаю).

Так от, трощити щелепи ворогам американці полетіли на російському Мі-17 з білим бортовим номером 607 і чорним 9-11-01 на хвостовій балці…

Провідний світовий аналітичний центр з питань контролю над озброєннями, Стокгольмський міжнародний інститут досліджень проблем миру (SIPRI), ще рік тому підрахував: після анексії Криму і збройного нападу на Україну експорт зброї з Росії скоротився на 18%. А ось оприлюднені днями дані SIPRI щодо видатків на озброєння за 2020 рік: РФ на четвертому місці з витратами $61,7 млрд., — на 2,5% більше, ніж роком раніше, і на 26% більше, ніж десять років тому.

Але. Ця цифра складає аж 4,1% ВВП держави. Для порівняння: з 30-и членів НАТО лише 12 країн наступили на писки національних жаб й відслинили на оборону 2% ВВП (роком раніше таких було лише 9 країн, хоча, взагалі-то, 2% — це зобов’язання кожного члена перед Альянсом).  Третє місце, Індія, — $72,9 млрд. (2,9% від ВВП); друге місце, Китай, — $252 млрд. (1,7%); перше місце, США, — $778 млрд. (3,7%).

Логічно вважати, що видатки на озброєння у технічно розвиненій країні не тільки бажано, але й обов’язково нівелювати за рахунок прибутків від експорту зброї. Про «мінус 18%» у РФ ми вже згадували. Відтак, за даними все того ж SIPRI, за період 2011 – 2020 рр. американський експорт озброєнь зріс на 15% — це дуже красномовний маркер, враховуючи, що на долю США приходиться більше третини усього світового експорту зброї.

Абсолютні цифри російського експорту в тамтешніх джерелах залежать від спікера. “Обсяг експорту російської військової продукції в 2019 році перевищив $15,2 млрд.”, — божився в інтерв’ю пресі заступник міністра оборони РФ Олександр Фомін. “План, який був затверджений президентом, ми виконуємо, і обсяг буде десь в районі $13 млрд. приблизно — так само, як в минулому році», — хрестився на ікони глава держкорпорації “Ростєх” Сергій Чємєзов, звітуючи про 2020 рік на зустрічі з прем’єром РФ Михайлом Мішустіном (мінус $2,2 млрд. за 2019-й – “усушка-утруска”, еге ж?).

Тож баланс збройового бізнесу наступний: дебет — $4,5 млрд., кредит — $13 млрд., себто, мінус $48,7 млрд. з кишень платників податків. Купили балалайку – «обмили», продали балалайку – похмелились.

І тут саме час повернутись до Мі-17. Це – експортний варіант Мі-8МТ, модернізованої версії запущеного в серію ще в 1965-у робочої конячки СРСР Мі-8. Причому, вертольоти військового призначення можуть бути продані за кордон лише держкомпанією “Рособоронекспорт”, що входить в держкорпорацію “Ростєх”.

А Мі-17 №9-11-01 був далеко не єдиним, купленим США. Бо коли в результаті “Нескореної свободи” уряд талібів вигнали з Кабулу, постало питання оснащення афганської армії. Зокрема, гелікоптерами. Підготовка пілота – недешева справа, а серед афганців було багато вертолітників, навчених в СРСР на Мі-8/Мі-8МТ. Тому Вашингтон уклав угоду з Москвою.

За даними ресурсу Defense News, Пентагон підписав кілька контрактів з “Рособоронекспортом” на закупівлю 73 Мі-17. З відкритих джерел відомо, що ціна такої машини десь під $17,5 млн. в залежності від “тюнінгу”. Тобто, мало не $1,3 млрд. тільки на вертольотах Америці – непогано ж? Але це було до 2014 року.

Після збройної агресії РФ в Україні проти такого бізнесу виступили сенатори Річард Блюменталь (ветеран В’єтнаму) і Джоні Ернст (ветеран Іраку), котрі відстояли в законі про оборонну політику на 2015 рік розірвання вертолітних контрактів з Кремлем. Тож США не вибрали з замовленої партії 15 шт. Мі-17 і з 2017 року почали озброювати афганську армію своїми “Сікорськими” UH-60A Black Hawk, кількість яких було заплановано довести до 159 шт.

За інформацією Defense News, із куплених-таки 58 Мі-17 у афганців в 2018-у значилося 47, з яких 24 були в ремонті; у 2019-у «стройові» борти мали скоротити до 20, у поточному – до 18, до кінця 2022-го – до 12. Хоча у ці плани тамтешня війна вносить свої корективи: скажімо, місяць тому ракетою “земля-повітря” було збито Мі-17, екіпаж і бійці сил безпеки афганської армії, загалом 9 чоловік, загинули.

Навряд чи оборудка з заміною Мі-17 на “Чорні яструби” обернеться прибутком для США. Швидше — навпаки. Але, як свідчать наведені вище невблаганні цифри, в Пентагоні не все так погано. Чого не скажеш про справи “Рособоронекспорту”. Вже згадуваний міністр промисловості й торгівлі РФ Мантуров запевняє: “Експорт за останні п’ять років у нас тільки збільшувався”. За рахунок кого? А в РФ донині тішаться самітом “Росія – Африка”, що пройшов в жовтні 2019-го в Сочі, й де були підписані “збройові” контракти на суму понад $1 млрд. “Найбільший інтерес африканські країни проявляють до стрілецької зброї (автомати Калашникова сотої серії), засобів ближнього бою і вертольотів типів Мі-17 і Мі-35…, — тішиться Денис Мантуров. — В цілому військово-технічне співробітництво здійснюється з більш ніж 40 країнами Африки на південь від Сахари”.

У відповідь йому можна хіба зробити контрольний постріл з головного кремлівського калібру: як зізнався на тому ж саміті президент РФ Путін, Росія за останні роки списала Африці борги на $20 млрд. Там, “на п’ять пальців по карті нижче Сахари”, бізнес ще крутіший, ніж з балалайкою. Алжиру списали $5,7 млрд. і… підписали новий контракт щодо постачання російської  військової техніки на $7,5 млрд. Лівії пробачили $4,5 млрд. й уклали договір у військовій сфері майже на ту ж суму.

Таке враження, що в Кремлі вирішили втілити в життя український анекдот про довгоносика і врожай: “Наступного року засіємо 100 тис. гектарів і най та клята комаха подавиться!”

…А Мі-17 №9-11-01, який здійснив загалом 310 бойових вильотів, тролі з ЦРУ на 19-у річницю “Щелепотрощі” (26 вересня 2020-го) встановили на галявині перед штаб-квартирою “контори” в Ленглі. “Остання місія доблесної робочої конячки” — під таким заголовком на сайті ЦРУ розміщена стаття, присвячена цій події.

Коні ж, як відомо, не винні.

P.S.До речі, що промимрять київські візаві держсекретаря Блінкена, коли він поцікавиться: як так сталось, що Україна за 2011 – 2020 рр. знизила обсяг експорту озброєнь аж на 68% (дані SIPRI)?

Віктор Сльозко