День народження Володимира Зеленського. Що йому побажати?
Не знаю. Мені складно щось щиро бажати цій людині. Я український і україномовний блогер. Я колишній журналіст. Я автор багатьох статей і кількох книжок. За те, що я бачив як створювали класну форму і смачні сухпайки для військових, як відкривали реєстри майна, робили Укрзалізницю та Нафтогаз прибутковими тощо, і за те що я не хочу казати що все це було: «Порошенко обікрав Україну» команда Зеленського скоро чотири роки як намагається мені закрити рота. Я брав участь в АТО як доброволець. Я допомагав фронту як учасник «АрміїСОС». Я військовослужбовець, який 9 місяців провів на фронті без жодної ротації. Для медійників Зеленського і його фанклубу я і люди моїх переконань — гірші за… окупантів. Просто тому, що для нас президент — тимчасовий менеджер, а не помазаник Божий. Не найвеличніший. Бо його можна і треба критикувати.
Які тут можуть бути побажання?
Щоправда маю визнати. Зеленському і без мене бажають. Саме життя «бажає». Він дорікав Порошенкові офшорами — у нього знайшли власні офшори і до них роялті які йому виплачує фірма його ж помічника Шефіра. Бо Зеленський не передав бізнес в сліпий траст як Порошенко, він передав його друзякам. Читайте — зберіг.
Зеленський дорікав Іловайськом — і отримав Бучу, Ірпінь, Херсон та Маріуполь. А на додачу сержанта Журавля та вагнергейт. І смертність по два Іловайська на день (!) під час пандемії в Україні, де вакцинація почалася пізніше за Зімбабве.
Зеленського виславляли, що в нього сталеві яйця — тепер ми знаємо, що не просто сталеві, а в кілограмах. По 17 грн. Поруч зі скумбриєю по 8 грн.
Зеленський обіцяв, що якщо з’явиться його «свинарчук», він піде. Брат Єрмака, Татаров, Резніков… Це так, лише кого зразу згадав. Що? Не доведено? А по Гладковському було щось доведено? А зараз? Це зупиняло команду ЗЕ?
Життя саме карає. І карає болісно. Тому два побажання до Зеленського я маю.
Перше — встигнути продати тираж книжок «…-й місяць війни» раніше ніж їхня вартість зрівняється з нинішньою вартістю книжки «Кожен з нас президент» екс-секретарки Зеленського Юлії Мендель. Бо треба ж буде його фанклубу через 10 років чимось грубу на дачі розпалювати?
Друге — я бажаю Зеленському здоров’я. Сильного здоровья. Сталевого, як яйця по 17 грн. Аби він дожив і сам почув.
Почув як і про махінації з вакцинами та медобладнанням в пандемію, і про смертність у два Іловайська на день, і про офшори, і про вагнергейт, і про «не можна збільшувати ЗСУ бо не буде на що будувати дороги», говоритимуть от всі ті, хто зараз пише йому панегерики штибу: «Справжній! Щирий! Сильний! Найкращій! Наш!»
А будуть казати. Обов’язково. Бо є одна річ за яку я Зеленському справді вдячний. Він і його команда дуже гарно показали мені хто є хто серед багатьох моїх знайомих. Хто людина зі стрижнем і принципами, а хто так, за $20 легко продасть переконання і товаришів. В опозиції до Зеленського бути дуже важко. Навіть за Януковича влада не була такою цинічною та свавільною. Але коли Зеленський перестане бути владою, я знатиму точно.
На людей перевірених опозицією до Зеленського можна покладатися завжди. Ці — не зрадять. Порршенко має таких прибічників. А у Зеленського таких прибічників нема. Лише підлесники.
Фото моє. Знаєте, а перебуваючи на фронті, я всерйоз думав що ці книжки «…-й місяць війни» — чийсь дотепний жарт. Виявилося що ні. Ну, Брежнев не додумався зробити «Малу землю» багатотомником.
Він не був найгіршим президентом в історії України. Янукович був гіршим. А Кравчук — це взагалі істота остання, яка замість підвалин успіху України, заклала передумови всього того лайна, яке ми переживали впродовж 30 років і переживаємо зараз у вигляді війни.
Він не був найгіршим кандидатом в президенти. Теперішній його коаліціянт Юрій Бойко був би гіршим. А Йуля привела би до абсолютного піз*дєца, тоді б ми дійсно зрозуміли що таке «найгірший».
Я дійсно вдячний йому за те що він не втік і досі вважаю, що це одне з головних його позитивних досягнень, а може і єдине, але я не бачу в цьому жодного його героїзму, а моя подяка більше схожа на «дякую що не нагадив».
Але він не той, ким хоче себе вважати, ким його хотіли б бачити глухі з засцяними очима.
Він так і залишився коротеньким, закомплексованим «хто я?», без жодної ознаки усвідомлення, відповідальності і навіть розуміння того що відбувається.
Йуморіст без йумора, який двох слів без листочка зв’язати не може.
Король рагулів і кугутів, які будуть заливати собі очі сечею лиш би не визнавати своїх помилок.
Людина, яка докотилась до найгірших проявів брєжнєвщини набагато раніше ніж у віці старечої деменції.
Людина, яка не встигши випрати штанці після першого переляку, в момент коли катували людей в Бучі, побігла міряти рейтинги, до яких хворобливо прив’язана і не може жити без цього. Навіть не усвідомлюючи, що це все не має жодного значення без перемоги. І перемога основна ціль, а не місце в рейтингу з видатним українцем Тарасом Бульбою, бо це все надто швидкоплинне і змінне.
Володар яєць, які по факту виявились зовсім не великими і не сталевими, а маленькими (20 штук на кілограм), але за 17 гривень за штуку.
Все це і багато чого іншого, тобто, суть людини, яка не здатна змінитися, породжує лиш огидні флешбеки з минулого як далекого (у вигляді бреєжнівщини), так і недавнього у вигляді януковича, підкріпленого його оточенням і його партнерами в новій коаліції.
І змушує щораз переконуватись, що від росії ми так нікуди і не пішли. Як в принципах суспільного поклоніння сталевим яйцям дорогого правителя, так і в принципах державного крадівництва гуманітарки і їжі для солдата під час війни.
Тому, ми можемо слухати дуже багато масних слів сьогодні, але він і Україна — це протилежні вектори. І українці це зрозуміють, попри все.