Черга до Мотороли. Як Путін хоче повторити трюк Сталіна

 Путін хоче повторити трюк Сталіна, щоб Донбас був зашморгом на українській шиї. Він упевнений, що Україна не "переварить" Донбас

espres/o.tv

Всі ці люди, які стоять в черзі до Донецького оперного, щоб попрощатися з Моторолою — хто вони? Співробітники окупаційної адміністрації? Бойовики? Бюджетники? Люди, у яких не було ніякого іншого виходу, окрім як піти попрощатися із одним з найодіозніших персонажів серед окупантів?

Не будемо себе обманювати. Ці люди — звичайні жителі Донецька. Наші співгромадяни. Багатьох з них ніхто не зганяв до оперного театру. Вони пішли туди, тому що підтримують Моторолу і таких як він. Тому що хочуть, щоб Донецька область була частиною Росії, а вірніше — Радянського Союзу.

Щоб Україна не могла відбутися як європейська цивілізована держава. Щоб вона була колонією Росії. Вони хочуть жити в колонії, а не в незалежній країні.

Ще вчора вони голосували за Януковича. Якщо задуматися, ну чим Янукович, десантований до Києва їхніми голосами, відрізняється від Мотороли? Тільки віком і обсягом капіталу, а так — більше нічим. Але питання не в тому, за кого ці люди голосували вчора — питання в тому, за кого вони проголосують завтра в тому випадку, якщо окуповані Путіним райони Донецької і Луганської областей повернуться до складу єдиної держави.

У кращому випадку — за "Опозиційний блок", який і сам по собі зміниться, стане ще більш реакційним. А в гіршому — за антиукраїнську імперську партію, яка буде лише вдавати, що згодна з існуванням нашої країни. За партію-Моторолу.

Звичайно, не можна стверджувати, що процес цієї колаборації незворотній. У березні 1953 року росіяни розчавлювали один одного в черзі до гробу одного з найстрашніших вовкулаків століття — мерзенного Сталіна, теж між іншим, втіленого Мотороли, тільки більш удачливого і жорстокого.

А вже за кілька років вчорашні прихильники вождя лицемірно розводили руками і вигукували вічне російське "ми ж не знали". Так, в глибині душі мільйони росіян залишилися сталіністами і виховали в відданості вбивці своїх дітей і онуків. Але це не змогло зупинити ані обережну десталінізацію, ані крах Радянського Союзу. Але тільки держава знову взялася за старе — як вони знову згадали про свого кривавого кумира.

Не потрібно заспокоювати себе ілюзіями, що з Донбасом буде все просто — варто лише вивести російські війська. Не буде. І з кожним роком буде все важче. Саме на це і розраховує Путін, який хоче повторити трюк Сталіна. Сталін хотів, щоб Донбас був зашморгом на українській шиї — і Путін цього хоче. Він упевнений, що Україна не "переварить" Донбас. А ми вважаємо, що не буде проблем — це ж наші громадяни. Але хто в результаті опиниться правий?

Для того, щоб "переварити" тисячі людей, яких послідовно труїли радянською, "донецькою", а тепер — неонацистською імперською пропагандою, ми повинні побудувати сильну, впевнену у собі державу.

Ми повинні бути згуртованим суспільством. Ми повинні працювати з населенням Донецької та Луганської областей — а потім і Криму — не залишаючи сумнівів — ніякого "русского міра" на цій території не буде. Буде тільки єдина Україна. Україна, у якій спільні надії і плани, спільні герої, спільні друзі і вороги.

Площі і вулиці Донецька повинні носити імена "кіборгів", а не Моторол.

Віталій Портников