Операція «Промзона»

 Однією з найгарячіших точок на карті АТО залишається район так званої промислової зони Авдіївки та Ясинуватської розв’язки

gdb.rferl.org

Цей невеличкий, обмежений з двох сторін значними парковими масивами, клаптик території, який протягнувся уздовж Ясиновського провулка старої Авдїївки і на якому розташовано декілька напівзруйнованих промислових та логістичних будівель, вже місяць являє собою майже суцільне «ковадло», по якому ворог щодня б’є, нібито молотом, з різноманітного озброєння, намагаючись примусити українських військовиків відступити у глибину міста. Навіть попри відчутні втрати, бойовики раз у раз, діючи невеликими піхотними групами, за вогневої підтримки з важких мінометів, а подекуди танків та іншої бронетехніки, вперто лізуть уперед, намагаючись зблизитись із українськими військовиками на дистанцію ефективної стрільби зі стрілецької зброї. І щоразу, отримавши від наших бійців добрячих стусанів, повертаються на вихідні рубежі.

Цікаво, що починалася вся ця історія досить спокійно. Першими у «промзону» зайшли бійці розвідувальної роти 58-ї окремої мотопіхотної бригади, а також військовики одного з розвідувальних батальйонів. Як розповів нашому кореспонденту начальник розвідки цієї бригади, українські розвідувальні групи зайняли вказану позицію тихо. Відіграв свою роль фактор раптовості дій.

До речі, згідно з Мінськими домовленостями українські війська мали право зайняти ці позиції. Тим паче, що залишати їх незайнятими було вкрай небезпечно. Річ у тім, що тут розташовано кілька міцних промислових та логістичних будівель (цехи, ангари тощо), де противник міг розмістити важке озброєння. До того ж бойовики НЗФ неодноразово проникали в цю зону і обстрілювали як позиції українських військ, так і навколишні населені пункти.

— У нашій зведеній передовій групі було близько 20 бійців. Ми настільки тихо й непомітно зайняли позиції у промисловій зоні, що бойовики ще майже добу не помічали жодних змін і не відкривали вогонь. Лише тоді, коли вони спробували, як зазвичай, зайти у «промку» та обстріляти наші старі передові позиції з близької відстані силами кількох ДРГ, то напоролися на наші нові вогневі точки і зрозуміли, що ми зайняли «промзону».

— Найцікавіше розпочалося, коли вони усвідомили, що тепер ми зі своїх нових позицій маємо можливість вести ефективний вогонь у відповідь по їхньому блокпосту на Ясинуватській розв’язці та укріпленій позиції під напіврозбитим мостом, звідки вони постійно вели вогонь з мінометів, РПГ та СПГ. Тепер ми контролюємо ще й найкоротший для них шлях на Горлівку, — розповідають бійці-розвідники з 58-ї омпбр з позивними «Грек» та «Старшина».

gdb.rferl.org

За їхніми словами, перші 2 тижні утримання позиції у промисловій зоні були найважчі. Довелося одночасно відбивати всі спроби противника вибити наших бійців з цієї позиції і швидко укріплюватися на ній. По суті бойовики мали можливість у цей період обстрілювати цю зону з обох флангів. Лише наявність капітальних будівель та грамотно побудована система оборони дозволили звести всі потуги бойовиків нанівець.

— Річ у тому, що тут дуже багато підземних колекторів та систем дренажу. До того ж, як бачите, все досить сильно заросло чагарником. Це в комплексі сприяло тому, що бойовики мали можливість з’являтися раптово перед нашими позиціями і несподівано відкривати вогонь. Вони зазвичай поперемінно діяли декількома піхотними групами, які підтримувалися вогнем снайперських пар і груп, мінометами та іншими засобами ураження на кшталт автоматичних станкових гранатометів типу АГС-17, станкових протитанкових гранатометів типу СПГ-9М, а також великокаліберними кулеметами, — розповіли розвідники.

Усвідомивши, що наших бійців такими діями з позиції не вибити, бойовики почали нарощувати зусилля на цій ділянці. Обстріли та вогневі нальоти по цій та сусідніх позиціях українських військ набули перманентного характеру, причому щоразу калібр «аргументів» зростає. З’явилася, попри всі положення Мінських домовленостей, ствольна артилерія калібром 122 мм і 152 мм, підтягнулися декілька танків, броньованих бойових машин. Згодом бойовики ховали їх у прилеглих лісосмугах. Окрім того, противник перейшов від дій відносно нечисленними ДРГ до дій піхотними взводами.

— Ми швидко освоїлися на цій позиції, вивчили всі можливі та неможливі шляхи та підходи, звідки може з’явитися ворог. В обороні ми стали трохи активніші, часто виходили на шляхи висування піхоти противника, робили засідки у прилеглих паркових масивах та на стежках у руїнах зони. Вдалося налагодити, хоча й не без труднощів, ефективну взаємодію та забезпечення всім необхідним для життя та бою, — розповідає начальник розвідки бригади.

Укриваючись від постійних обстрілів з важкого озброєння і відбиваючи підступні атаки, наші розвідники протримались на позиціях у «промзоні» до ротації. На цьому напрямку довелося суттєво підсилити наші підрозділи, що сприяло частковій стабілізації ситуації.

Там неспокійно й нині. Бойовики продовжують масовані обстріли. Наші хлопці тримають оборону у «промзоні» Авдіївки, попри міни, кулі, а подекуди й снаряди, які постійно «сиплються» їм на голови.

Костянтин МАШОВЕЦЬ