600 кілометрів оборонних споруд захистять українців

Сьогодні одне з головних завдань військових інженерів — фортифікаційне обладнання позицій

http://na.mil.gov.ua

Відмінністю бойових дій, які нині тривають на Сході України, є масоване застосування артилерії та мінометів. Зважаючи на те, що вогонь терористи, як правило, ведуть з житлових кварталів окупованих населених пунктів, адекватну відповідь українські військові можуть дати не завжди. Тож питання захисту особового складу є вкрай актуальним, а захисні споруди повинні бути міцні та надійні. Тому до справи беруться військові інженери, які обладнують бійцям оборонні споруди, бліндажі та укриття.

Сьогодні, як відомо, вже майже готові три лінії фортифікаційних споруд. Перша лінія контролюється ЗС України, друга та третя охороняються частинами Нацгвардії.

Близько 600 кілометрів фортифікаційних споруд на Сході України побудовані в найкоротші терміни. Жодна країна після Другої світової війни не зводила такі грандіозні оборонні об’єкти менш, ніж за півроку. І все це — в умовах бойових дій.

Під час випробувань фортифікації витримали вогонь з усіх видів стрілецької зброї, гранатометів, мінометів та важкої артилерії. Свою реальну ефективність вони вже довели і в бойових умовах. Під час боїв під Мар’їнкою ворог зазнав значних втрат, але так і не зміг прорвати нашу лінію оборони.

Як розповів начальник Центрального управління інженерних військ Головного управління оперативного забезпечення ЗС України полковник Юрій Лукашик, при будівництві ліній оборони застосовувалися і нові методики. Наприклад, облаштовувалися опорні пункти кругової оборони. Вони розташовані таким чином, що військо противника в разі наступу ніби втягується в «мішок». І з якої б сторони ворог не зайшов, все одно буде знищений нашими військовими.

Схожим способом під час Другої світової війни обороняли населені пункти. Зараз же такі опорні пункти встановлюються в чистому полі.

При цьому враховуються і всі нюанси інженерної справи. Наприклад, будь-який опорний пункт необхідно розміщувати на панівній висоті. І вкрай бажано, щоб перед ним було 300 або більше метрів місцевості, що добре проглядається. Це робиться для того, щоб супротивник не міг раптово з’явитися перед нашим переднім краєм, використовуючи природний рельєф або чагарники.

Сьогодні одне з головних завдань військових інженерів — фортифікаційне обладнання позицій, яке допоможе військовим надійно закріпитися на рубежах. Тож риються траншеї для солдатів, окопи — для танків, БМП і БТР, будуються бліндажі. Позиції «закопуються» в землю, щоб солдати мали надійний захист від стрілецького, а головне — від артилерійського вогню.

— Кількість інженерних військ у зоні АТО достатня для виконання поставлених завдань. Та існує одна проблема — інколи військовослужбовці підрозділів відверто чекають, коли приїде інженер і все їм обладнає. Особисто мені одного разу довелося почути від бійців Національної гвардії: «Ви повинні нам все зробити, а ми прийти зайняти позиції, вести спостереження та стріляти», — розповів полковник Юрій Лукашик.

— Прикро, що такі думки існують і серед деяких військовослужбовців Збройних Сил. Досвідчений піхотинець, який неодноразово побував під обстрілами й у бою, по прибутті на нове місце відразу «закопується» в землю. І не сподівається на екскаватор, який по дорозі можуть розстріляти, а інший прибуде за певний час.

За словами офіцера, військова наука вимагає, щоб військовослужбовці, які вийшли на нові позиції, передусім самостійно обладнали собі окоп для стрільби лежачи. Якщо противник не веде вогонь — для стрільби з коліна, а потім — повноцінний окоп, в якому можна стояти. Надалі ці окопи з’єднуються і починається закопування техніки.

— Це прописні істини, — наголошує офіцер. — Звичайно, що для таких робіт ми завжди намагаємося надати інженерну техніку. Та, як я вже говорив, вона не завжди може доїхати до передової. Терористи намагаються її знищувати однією з перших. Одного разу розвідники перехопили розмову бойовиків біля Дебальцевого: «Вижу коробочку (БМП) и крота (ПЗМ). Что первое расстреливать?» Відповідь від командира: «Крота, крота вали». Землерийну машину знищили з ПТУРів. Тож на передньому краї ми пішли іншим шляхом — робимо окопи за допомогою окопних зарядів. Їх зараз у війську цілком достатньо.

Як розповів полковник Юрій Лукашик, зараз за рішенням Міністра оборони додатково виділені кошти на закупівлю нових зразків землерийної техніки. Вже сьогодні одне із державних підприємств України розробляє, а за два місяці проведе випробування новітніх вітчизняних полкових землерийних машин ПЗМ-3. Основною перевагою нової машини стане те, що в неї буде броньована кабіна, яка захистить водія від кулеметного вогню. Також десятки машин відновлюються на заводах.

Для надійного облаштування оборонних рубежів військовослужбовці отримали і близько 30 тисяч комплектів малопомітних перешкод (МПП, між людьми «путанка»), які не подолає навіть танк. Це окрім «їжаків», пірамід, протитанкових ровів тощо.

— Ми поставляємо та встановлюємо для проживання особового складу на передньому краї, особливо в зимову пору року, контейнери. Це, звичайно, значно скорочує час на обладнання місця проживання особового складу. Також вони безпечніші та надійніші за звичайні укриття,

— говорить офіцер. — Встановлюються вони в яму та обов’язково перекриваються деревиною. Далі зверху можна покласти залізобетонну плиту, гуму та зробити насип. Потім до них робимо зигзагоподібні підходи.

Також військові інженери видали на передову чимало маскувальних сіток нового зразка. Правда, поки що їхня кількість не відповідає потребам. Та до кінця року новими маскувальними засобами планують оснастити всі підрозділи, які виконують завдання в зоні проведення антитерористичної операції.

— Наразі виходимо із ситуації наступним чином. Як відомо, скоро буде ротація військ. Ми підготували і розіслали розпорядження за підписом першого заступника начальника Генерального штабу, щоб підрозділи, які відійдуть в тил на відновлення боєздатності, передали маскувальні засоби тим, котрі їх замінять. Щоб не було такого: «Я отримав, це моє», — продовжує Юрій Лукашик.

Окрім цього, військові інженери встановлюють і вибухові інженерні загородження, суворо дотримуючись при цьому міжнародних норм. Їх, наприклад, можна встановити біля опорного пункту, проте тільки в зоні видимості. Враховується й те, що лінія оборони проходить у безпосередній близькості від населених пунктів. Тож згідно з міжнародними конвенціями мінно-вибухові загородження встановлюють тільки в керованому варіанті та якщо поблизу немає населених пунктів.

— Хочеться сказати, що терористи, не гребуючи нічим, встановлюють розтяжки та розкидають заборонені міни, незважаючи ні на населені пункти, ні на мирних мешканців, — говорить офіцер. — Це, наприклад, протипіхотні міни натискної дії ще радянського виробництва ПФМ-1С, так звані «пелюстки». Вони використовувалися ще під час війни в Афганістані. Якщо стати на таку міну, то можна втратити частину ступні, а кінцівка починає гнити, тож лікарям дуже складно врятувати солдату ногу.

Інженерне обладнання позицій, зокрема і фортифікаційне, як говорить полковник Юрій Лукашик, не завершується ніколи. Є, звичайно, розподіл — роботи першої черги, другої тощо. Наприклад, артилеристи працюють по всьому фронту. Відстрілявшись на одній позиції, вони відразу переїжджають на іншу. А повернутись на першу позицію можуть, змінивши після неї ще з десяток рубежів. Таких позицій по всій зоні проведення антитерористичної операції в них має бути достатньо. І всі вони мають бути обладнані в інженерному відношенні. Тож без роботи військові інженери не сидять.

Роман ВУС