Чтобы победить Кремль, нужно действовать не классически

 Як і передбачали експерти, Женева нічого не вирішила – Кремль продовжує свою цинічну і брудну гру в некласичну війну. І не треба розслаблятися – ми ще не в апогеї.

Колишній перший заступник начальника Генерального штабу Збройних сил МО України Ігор Кабаненко

 В цих умовах:
1. Не слід очікувати, що Кремль зупиниться та будуть зміни на краще доки ми не навчимося системно перегравати, діючи не класично і асиметрично.
В цій діяльності укомплектовані добровольцями частини територіальної оборони – те що доктор прописав. Крім цього, наші керівники Сектору безпеки держави повинні навчитися робити наголос на «завдання, які необхідно виконати», замість «скільки бригад (підрозділів, батальйонів, полків) у нас є». Це питання менталітету і вмінь перегравати противника не числом, а вмінням.

2. Воля і відповідальність лідера є принципово важливими. Мова про те, що читається поміж строк в багатьох останніх повідомленнях медіа. В цьому контексті слід привернути увагу на деякі положення Закону Україні «Про Збройні Сили Україні», де в статті 1-1 визначено, що з’єднання, військові частини і підрозділи Збройних Сил України в мирний час (де-юре, у нас не має надзвичайного або воєнного стану) мають право застосовувати і використовувати зброю та бойову техніку для (1) самозахисту в разі застосування зброї проти них або ЗАГРОЗИ такого застосування, (2) забезпечення виконання покладених на Збройні Сили України завдань щодо відсічі МОЖЛИВОЇ ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ проти України, (3) забезпечення виконання покладених під час проведення АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ операції.
Тобто, навіть при загрозі застосування зброї проти Збройних Сил України, а також в умовах відсутності агресії і її кваліфікації Генштабом як можлива агресія законодавча база ДОЗВОЛЯЄ керівнику Генштабу прийняти рішення щодо застосування зброї.

3. Досвід хорватів може бути цінним (щоб дати можливість цивільному населенню в зоні бойового зіткнення прийняти рішення: адреналін чи життя, та відділити його від диверсантів і терористів). Слід також вивчити уроки ізраїльських, туніських та афганських подій. Головне, що підхід «покатайся і побряцай зброєю на очах противника» – не працює. Тому, в своїй основі це питання волі, відповідальності і рішучості військового керівництва – або ти приймаєш грамотне рішення та випереджаєш противника, досягаєш необхідного результату (по-іншому це називається – красиво виконуєш завдання), або програєш зі всіма негативними наслідками. Третього не дано. На війні, як на війні…