І хто відповідатиме тепер
Запитання Димова — просте, але нищівне:
Якщо Єрмак керував усім і всіма, то чим і ким керував президент?
І хто за це все відповість?
І це не просто дотепність. Це діагноз цілій політичній епосі.
1. Коли «керівник офісу» ставав центром держави
П’ять років країні пояснювали, що «офіс» — це лише менеджерська структура.
Що президент — це стратег, а Єрмак просто «координатор».
Що всі лінії управління працюють прозоро, інституційно, демократично.
Вся конструкція влади трималася на одному кабінеті, одному підписі, одному «фільтрі».
Якщо це так — то це не просто персональна історія.
Це демонтаж державності до ручного режиму, де одна людина перетворює інституції на декорації.
2. Логічне продовження: хто тоді керував президентом?
Коли кажуть «Єрмак керував усім», висновок виникає сам собою:
або президент добровільно делегував владу, або не контролював її.
У будь-якому випадку — відповідальність не зникає.
Її не можна перекласти на одного звільненого чиновника, навіть якщо він роками був «серцем системи».
Президент — це верховний головнокомандувач, гарант Конституції, кінцевий автор рішень.
І навіть якщо хтось «вів процеси» замість нього — відповідальність за це лежить не на менеджері, а на керівникові держави.
3. Депутати, що «не бачили» корупції, і бюджети, які знищували оборону
Ті, хто сьогодні у Верховній Раді голосував за власні фонди,
ті, хто не знайшов грошей для військових,
ті, хто роками «не бачив» проросійських щурів і ФСБшних схем, це ж ті самі слуги одного народу, які в 2021-му спільно з недобитками Рабіновича та Медведчука голосували за бюджети, де були мільярди на дороги та «хаби», але не було грошей на зброю.
Тоді нам розповідали, що «просто пріоритети такі».
Тепер ми знаємо ціну тих «пріоритетів» — тисячі життів, втрачені території, затяжна війна.
4. Відповідати має не «стрілочник», а система
Якщо десятки депутатів роками голосували в унісон зі структурами, пов’язаними з російськими інтересами —
це не проблема депутата Х чи Єрмака.
Це системна політична корозія, яка поїдала державу зсередини.
І тепер питання не в тому, «хто звільнений».
Питання в тому:
— Хто буде розслідувати роль тих, хто роками закривав очі на корупційні схеми?
— Чи буде аудит рішень, які поставили країну на коліна у 2021–2022 роках?
— Чи понесуть відповідальність ті, хто розподіляв бюджет так, ніби війни не існує?
Бо якщо відповідальність завершиться однією відставкою — це означатиме лише одне: система збереглася.
5. І останнє: країна має право знати правду
Хто керував?
Хто зупиняв оборонні закупівлі?
Хто прикривав російські схеми?
Чому бюджет воюючої держави виглядав так, ніби ми збираємось будувати курорти під «шлагбауми» для російських танків?
Це мають з’ясувати не телеграм-канали.
Це мають з’ясувати незалежні слідчі органи, міжнародні аудитори, і — головне — суспільство.
Бо тільки після цього країна зможе сказати:
ми справді почали очищення,
а не змінили прізвище біля кабінету.