Категории: Мнение

Жити в Україні: це коли рахуєш втрати росіян, а тобі все мало

Жити в Україні:
— це коли ти час від часу, під час умовної тиші, трошки дозволяєш собі не думати про війну, і тобі навіть соромно за це — але ось проїзджає автобус з написом «діти. Евакуація», і ти знову вириваєш себе в цю реальність, бо війна не скінчилась;
— це коли ти ненавидиш і зиму, і морози, але ж чекаєш їх, бо це потрібно не тобі — це потрібно ЗСУ, щоб земля добре промерзла і їм було зручніше наступати;
— це коли з початком повітряної тривоги подумки чекаєш «свою» ракету, яка зрештою перерве саме твоє життя — і тебе попускає, коли чуєш «відбій»;
— Це коли ти не віриш в Бога, але купуєш індичку та накриваєш на стіл саме зараз, в грудні, а не «7 января» тільки з солідарності, щоб підтримати своїх і відірватись від росії;
— це коли серце стискається від погляду на ялинку в метро, а не на майдані, як колись;
— це коли кожного ранку просинаєшся з уже звичною думкою «сьогодні живі, дякую»;
— це коли бомблять Херсон, а ти у Харкові, і тобі боляче;
— це коли хочеться свята, але ти подумки вважаєш, що ще не можна, і ти «святкуєш» з почуттям вини…;
— це коли спиною під час сну відчуваєш земні поштовхи, і то вибухи десь далеко. Хтось від них нерідко помирає — а ти відчуваєш це на великій відстані;
— це коли немає чужих дітей, і більше 450 дітей офіційно загиблих — наче твоїх 450. І діти, вивезені рашистами в росію — наче твої, вивезені;
— це коли рахуєш втрати росіян, а тобі все мало. Коли слідкуєш за пожежами на росії, а тобі все мало. Коли росію душать, але тобі здається, що мало душити, треба закопувати;
— коли твоя дитина придумала собі «кричалку» — «Харків — сила, Бєлгород — могила», а ти це не забороняєш, бо в курсі про чергові щоденні обстріли звідти;
— це коли плануєш весну, і літо, і наступну зиму, бо оптиміст, і дуже хочеться пережити і вижити. А ще тому, що живеш з вірою та довірою до ЗСУ.
Місяць зими вже скоро позаду. А попереду і надія, і друге, і третє дихання, бо ми не зійдемо з дистанції. Як кажуть, якщо не зможемо йти — поповземо, але в сторону перемоги. Немає ніякого «або» — або ми, або вони.
Тільки МИ.
Теги: ОленаКудренко
4 года назад

Похожие новости

Последние новости

Загальні бойові втрати ворога з 24.02.22 по 24.09.26

Загальні бойові втрати противника з 24.02.22 по 24.09.26 склали / The estimated total combat losses of the enemy from 24.02.22…

2 часа назад

РНБО ПІД СЛІДСТВОМ

Блокбастери на "Нетфлікс" дивитися стає не цікаво. Українські ЗМІ розповідають сюжети набагато більш захоплюючі. Судіть самі. . Пригадуєте історію бізнесмена…

2 часа назад

У Старій Гнилиці на Харківщині РФ вдарила по фермі: 6 загиблих і 12 поранених

Вранці 24 вересня російські війська завдали удару по агропідприємству в селі Стара Гнилиця Чугуївського району Харківської області. Внаслідок атаки загинули шестеро…

3 часа назад

Радник голови ОП Подоляк почав шукати собі варіанти втекти з країни

Якось непоміченою навколо корупційних скандалів, рекордного дефіциту бюджету та безпрецедентних обстрілів України, пройшла новина про радника голови ОП Подоляка. Кілька…

16 часов назад

2,5 млн дітей поїхали з країни за останні 5 років

2,5 млн дітей поїхали з країни за останні 5 років, — лікар-кардіохірург Тодуров «Перша причина — мама їх забрала в…

16 часов назад

Зустріч Зеленського та Урсули фон дер Ляєн виявилася «напруженою»

Зустріч президента України Володимира Зеленського та президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн у Нью-Йорку виявилася «напруженою» через питання фінансування та прогрес у ухваленні законів Верховною Радою,…

16 часов назад

Узнайте первыми

Re:public

Наши партнеры


Мы в социальных сетях

Facebook
Twitter
Вконтакте
Одноклассники
Google+
Telegram