Інтерв’ю Федорова Українській правді — це погладжування президента Зеленського, якому він безліч разів казав, що його атакують корупціонери, а Зеленський в результаті його звільнив.
Невже президент став на сторону корупціонерів, а не ймовірно останнього ефективного менеджера, що міг би допомогти ЗСУ?
«Я з президентом говорив багато разів. Казав, що на мене будуть наговорювати, бо багатьом своєю ефективністю я наступив на хвіст…»
Федоров говорить так, щоб не викрити Зеленського, бо якщо він назве, хто ж на нього наговорює і кому він наступив на хвіст, то ми почуємо знайомі прізвища, які асоціюють з оточенням президента. Або ж для чого про це Федорову мовчати, правильно?
Тобто, Федоров змирився, що корупційна гідра оточення президента знесла екміністра руками його ж друга-президента. Всі надії картонкових протестів розбилися об вимушену лояльність Федорова президенту? Ми більше не почуємо полум’яного революціонера Федорова?
Звісно не почуємо, бо протести надали йому надмірного романтизму, радикалізму, якого в нього зроду не було. Був чувак в стилі техно, який непогано тусувався в Мінцифри, а коли спробував наступити на хвіст корупціонерам, одразу обломав зуби і навіть не зміг очолити протестний рух імені себе.
Жалюгідне видовище…ніхто вже не вийде за Федорова.
.
Коли Сметаніна поперли з «Укроборонпрому» за ураження складу в Вишневому — на його місце дьорнули Боєва з Міноборони. А потім з Міноборони поперли Федорова. І виявилось, що там банально нікому продовжувати зв’язки з іноземними донорами. От тупо нікому на мейл відповісти і пояснити англійською мовою що там по збройним поставкам. Тому довелось Боєва повертати назад в МОУ всього через два тижні після відставки.
Імхо, це абсолютно точна ілюстрація до пріоритетів Верховного Головнокомандувача. Якому немає коли навіть зайнятись історіями Головнокомандувача і Міністра оборони. Що вже там про якісь там зв’язки з партнерами на рівні замміністра.
«Немає часу на стратегію… Наша стратегія – це тактика».