Зеленський вперше визнав можливість поразки

Велике інтерв’ю Зеленського СВS та з тими ж тезами для The Washington Post: вперше сказав дві важливі речі.

1. Вперше визнав вголос, що ми не вистоїмо. Сказано в контексті очікуваного наступу Росії в травні-червні.

Умови, за яких це станеться, наші потреби, щоб цього не сталось – це все вторинне. Головне, вперше президент публічно визнав ймовірність поразки та тотальної окупації. Тобто, Зеленський вперше наважився створити для західних політиків дуже песимістичну картину об’єктивної реальності – а не демонструвати стійкість і оптимізм попри все. Розрахунок очевидний: прискорити виділення допомоги, поки вона ще матиме належний ефект. Ба більше: Зеленський заявив WP, що за умови належної допомоги союзників Україна зможе озброїти й навчити нові бригади в тилу для пізнішого контрнаступу ближче до другої половини року.

2. Вперше припустив можливість переговорів з Путіним. Зеленський вперше відмовився від умови виходу на кордони 1991 року.

Складний логічний конструкт, що за умов виходу на лінію розмежування на 24.02.22 Росія посиплеться і окуповані Крим та Донбас повернуться майже автоматично, — м’яко кажучи, спірний. Але цим Зеленський вперше, хоч і завуальовано, дав сигнал, що готовий в такому випадку (вихід на лінію розмежування 24.02.22) домовлятись з Путіним.

***

Це заявлено на тлі масивної хвилі публікацій у західній пресі, що війна закінчиться цього року, бо сил в України вже практично не лишилось. Поки ЄС і США зберуть нам допомогу, Росія може серйозно просунутись на Захід.

Як сказав у інтерв’ю Укрінформу Головком Сирський, план Путіна на літню кампанію – дозахопити останні 4-5% Луганської області, вийти на кордони Донецької області та вийти до Дніпра в Запорізькій області.

Загалом інтерв’ю Сирського набагато позитивніше за інтерв’ю Зеленського. Виглядає, що Зеленський говорив для зовнішньої авдиторії, а Сирський – для внутрішньої. Сирський явно пробував заспокоїти українців: що велика мобілізація непотрібна, що все буде з підготовкою і поступовою заміною, що і так знайдено «величезний запасний кадровий ресурс».

Але прямої відповідальності за мобілізацію досі не бере на себе ніхто – попри постійні твердження союзників і західної преси, що без масованої мобілізації Україна впаде.

Я підтримую більш стримане потрактування західними військовими експертами літньої кампанії-2024. Для України найкращим результатом буде не дати ворогу серйозно посунутись вглиб наших територій, для Росії найкращим результатом буде хоч скількись помітно посунутись.

І я не бачу об’єктивних підстав для алярмістських настроїв «У липні російські війська знов стоятимуть під Києвом«. Хоча 80% дійсно залежить від реальної ситуації на фронті. Якщо все відбуватиметься за прогнозом Сирського (вистояти та почати контрнаступ) – це буде одна ситуація. Якщо Росії вдасться просунутись – це буде інша ситуація.

Але 20% все ж залежить від того, як складеться ситуація на міжнародній арені. Бо поки виглядає так, що Байден зрозумів, що цього року перемоги України не буде. Тож він на противагу Трампу може захотіти ближче до виборів у листопаді зайняти позицію такого собі «миротворця». Мовляв, Україна попри територіальні втрати все ще суверенна демократична держава і її збереженню сильно допомогла Америка і Байден.

І, звісно, гостра дискусія щодо України триває в Європі. А заодно дискусія щодо перспектив нападу Росії вже на країни ЄС і щодо ступеня реальної готовності Європи відповідно до ступеня загроз від Росії.

Як розвинеться цей міжнародний аспект нашого протистояння ближче до літа — побачимо. Але Зеленський, фактично, вже позначив межі компромісу і готовність до певного компромісу.

Олексій Голобуцький