«Мы приветствуем позицию Украины по вопросу Иерусалима. В августе 2019 года во время визита Биньямина Нетаниягу в Киев была достигнута договоренность об открытии дипломатического офиса Украины в Иерусалиме и представительства Израиля в Киеве – по вопросам экономики, бизнеса, инноваций и технологии. Мы ожидаем, что соглашение будет выполнено, надеемся, уже в этом году.«
Про ці домовленості українська влада тоді в 2019 році мовчала. Про це стало відомо лише тому, що Нетаньяху після візиту в Україну, коли його дружина викинула український хліб на землю, повернувся і перед виборами у себе козиряв ось цією перемогою.
А не повідомляли про це у Зеленського, бо це 100% підрив наших стосунків з Туреччиною, яка на відміну від Ізраїлю нас підтримує, а також ще з купою арабських країн. Це абсолютно слизька історія, де нас втягують в чужий конфлікт ціною нашої безпеки.
І тоді, щойно в 2019 році ця новина прослизнула в ЗМІ, Ердоган відповів блискавично: прийняв в себе російську «делегацію з Криму».
Бо Єрусалим для ісламських країн такий же важливий, як і для євреїв.
Згідно резолюції 51/27 Генеральної Асамблеї ООН від 4 грудня 1996 року, «рішення Ізраїлю нав’язати Священному місту Єрусалиму свої закони, юрисдикцію і адміністрацію є незаконним і, отже, недійсним і не має ніякої юридичної сили»[13]. Десята спеціальна надзвичайна сесія Генеральної Асамблеї ООН, що проходила в 2004 році, підтвердила, що «всі заходи, вжиті Ізраїлем, окуповуючою державою, які змінили або мали своєю метою змінити характер, правовий статус і демографічний склад Єрусалиму, як і раніше, не мають ніякої юридичної сили».
В Єрусалимі зараз іде громадянський конфлікт між євреями і арабами, натуральна війна, з лінчуваннями людей на вулиці, з експропріацією власності і іншими веселощами.
Фактично, якщо говорити недипломатичною мовою: Ізраїль хоче втягнути нас в цю історію. Щоб ми де-факто, своїми діями, визнали Єрусалим його територією. Це абсолютно, тотально, на 100% тотожне тому, як вже нашу власну окуповану територію Росія намагається змусити світ визнати своєю. Але Ізраїлю плювати на наші інтереси, він переслідує свої.
Загортає Ізраїль з Зеленським і Коломойським це в обіцянки нам якихось там незрозумілих «інновацій і технологій», щоб за них ми приєдналися до цієї слизької справи.
А найцікавіше те, що Коломойський ще під час виборів президента в інтерв’ю ізраїльським ЗМІ, під час переховування від українського правосуддя фактично пообіцяв: якщо його до того часу не видадуть Україні, Зеленський перевезе посольство в Єрусалим.
— Но, на мой взгляд, в случае победы Зеленского посольство очень быстро переедет в Иерусалим.
Ось таке «зробимо їх разом».
Зеленський, який перед виборами заявляв, що «те, що він — єврей, немає абсолютно ніякого значення»(с), погодився здати наші інтереси.
Зараз йому Ізраїль обіцянку нагадав. Тобі треба буде кудись втікати від гніву українців. Виконуй, Президент.
Посол Ізраїлю:
— «Бандера и часть лидеров украинского националистического движения поддерживали идеологию нацистов, в том числе и по окончательному решению еврейского вопроса. Мы считаем, что такие люди не должны становиться героями. Это точка зрения Израиля и еврейского народа…»
Саме такими заявами Ізраїль викликає антисемітизм по всьому світу.
Але:
«Мы постоянно говорим о праведниках народов мира – на мой взгляд, это и есть настоящие герои Украины. Об этом важно говорить и приятно говорить. Мне не очень приятно говорить о проявлениях антисемитизма в Украине, но я обязан это делать. Гораздо приятнее говорить о тех украинцах, кто спасал евреев.»
В цьому контексті в мене пропозиція: Ізраїлю треба визнати цим своїм «праведником народів світу» — Романа Шухевича. Бо Роман Шухевич і його дружина ризикуючи своїм життям врятували єврейську дівчинку Ірину Райхенберґ.
А тому досить вже Ізраїлю керуватися подвійними стандартами, як той Доцент із фільму: «тут помню, тут нє помню». Пам’ятати треба все. Треба пам’ятати Ірину Райхенберг, яку врятував герой України і Ізраїлю Роман Шухевич.
А нацисти-терористи це ті, хто вбивав мирних жителів в
Дейр-Ясіні, де із сотень загиблих — половина жінки і діти. Ось це нацисти, справжні послідовники свого союзничка Гітлера. Але ім’ям цих нацистів в сучасному Ізраїлі чомусь названі вулиці. Дивно.
Так що нема чого свого носа пхати до наших героїв. Вони в нас воювали з нацистами і комуністами, а не з жінками і дітьми.