Зеленський панічно боїться називати агресора агресором

Рік тому, у 2019 році наша команда забезпечила попереднє рішення на користь України у справі проти Російської Федерації про агресію і затримання військових кораблів та їхніх екіпажів у Керченській протоці у листопаді 2018 року.

Міжнародний трибунал із морського права у Гамбурзі чітко став на сторону України. Рішення Трибуналу, оприлюднене 25 травня минулого року, заклало основу для притягнення Росії як країни-агресора до міжнародно-правової відповідальності. Але доведення справи до кінця лягає на плечі теперішньої влади. Лише після того, як у квітні ми звернули увагу на те, що вона не дуже переймається цим питанням, на Банковій та у МЗС нарешті почали щось робити.

Днями Міністерство подасть меморандум із роз’ясненням позиції України до Спеціального міжнародного арбітражу. Арбітраж створений згідно з Конвенцією ООН з морського права та на основі рішення Гамбурзькому трибуналу. Але зусиль лише дипломатів замало. Це справа усієї держави.

Міжнародно-правову позицію України суттєво підриває політично вмотивована справа, яку за завданням Офісу Президента «розслідує» ДБР. Дії українського ДБР чітко синхронізуються із Федеральною службою безпеки Росії. Бо і ФСБ, і ДБР вважають прохід українських кораблів українським морем кримінальним злочином. І якщо Росія вже посилалася на позицію ДБР в ООН, то ясно, що в арбітражі вона так само прийме цей пас від української влади.

За рік після інавгурації президент не випустив ані пари з вуст про забезпечення свободи судноплавства в Азовському морі та Керченській протоці для українських суден. А тим більше – для військових кораблів України. І за рік жоден український катер там не проходив – ніби йдеться не про нашу протоку, а про якесь російське озеро.

Наші поради і водночас вимоги до влади – це фахові пропозиції, які відповідають національним інтересам України:

1. МЗС має подати до арбітражу якісно підготовлений меморандум. Ми маємо вимагати компенсації збитків, завданих як державі Україна, так і морякам. Притягнення Росії до міжнародно-правової відповідальності за агресію проти України на морі.

2. Кримінальну справу за фактом подій формально має закрити ДБР, а фактично – той, хто її інспірував. Сліди ведуть на Банкову. Ще раз наголошую, наявність справи суттєво послаблює позицію Україні в міжнародному арбітражі.

3. Очікуємо, що з нагоди річниці перемоги України у Міжнародному трибуналі з морського права у Гамбурзі Володимир Зеленський порушить дивну обітницю мовчання щодо повзучої анексії Росією Азовського моря та Керченської протоки. І нарешті оприлюднить свою позицію щодо злочинних дій Росії проти України в акваторії Азова. Шкода, що він не зробив це вчора під час прес-конференції, на якій були присутні і закордонні ЗМІ.

Чітка позиція глави держави є дуже важливою. Вона дозволить дипломатам посилювати міжнародний тиск на російського агресора та добиватися поглиблення азовського пакету санкцій проти Кремля, започаткованого нами. Рівно як і використовувати усі наявні інструменти та судові інстанції для притягнення Росії до відповідальності. І головне – відновлення справедливості.

Петро Порошенко