Всім решта українцям: стиснути зуби і посміхатися, бо такого Катастрофічного Підріса ми ще не мали
Порохоботченко:
Кулеба в Брюсселі відбивається від спроб Берліна-Парижа почати діалог з Путіним.
Смажений півень клюнув: цього мали б не допускати в першу чергу президент та посли в країнах перебування.
Але перший сам публічно заявляє про бажання зустрітись з Путіним. А щодо других — не всі є на місці. Як наприклад, посол України в НАТО. Його нема в Брюсселі уже два роки.
Кулеба недавно й заявив, що Україна просить прискорити призначення посла України в НАТО.
Але тут є моменти. Наприклад, можна подивитись чому в нас немає до цього часу посла.
Проєкт указу про призначення посла України в НАТО два роки пролежав на Банковій. В штаб-квартирі НАТО з усмішкою сприйняли прохання України прискорити акредитацію нового українського посла. На це є дві причини.
По-перше, процес акредитації абсолютно не залежить від штаб-квартири, а виключно від столиць 30 держав-членів.
А по-друге, агреман на погоджену Зеленським кандидатуру НАТО надала ще в грудні 2019 року, а на початку 2020 був навіть готовий до підпису президентський указ. Втім, до Зеленського цей указ так і не потрапив, пролежавши весь цей час у одного з його найближчих соратників.
Тільки нещодавно після резонансу з незапрошенням Зеленського на червневий саміт НАТО і повного провалу з ПДЧ у «вєршитєлєй судєб» на Банковій запалало і вони нарешті дали «зелене світло» на призначення посла в НАТО. Але тільки за умови відкликання погодженої в 2019 році кандидатури і внесення на її заміну нової.
Фокус полягає в тому, що проходження безпекових процедур та отримання агреману для роботи в НАТО займає щонайменше півроку, і то лише якщо всі 30 країн-членів не матимуть до нової кандидатури жодних питань. За цих умов посла в НАТО Україна отримає не раніше наступного року.
Отакою нехитрою комбінацією ляльководи Зеленського створили всі умови для провалу приєднання до ПДЧ, на порозі якого Україна стояла з 2019 року. Та й в цілому, допомогли Зеленському завести відносини з НАТО в глуху стагнацію.
Люди, до яких сьогодні найбільше дослухається Зеленський, таки ведуть подвійну гру. З одного боку вони публічно видають з себе затятих євроатлантистів, на кожному куті галасуючи про необхідність вступу України в НАТО «вже завтра» і вимагаючи ПДЧ від союзників негайно. А з іншого — хочуть переконати гаранта в безперспективності подальшої роботи в напрямі інтеграції України в НАТО і ЄС. З яких мотивів — особистих чи інших — будемо дізнаватись. Але, як кажуть, найгучніше «караул» завжди кричать злодії.