Заява Володимира Зеленського на трускавецькій конференції під час зустрічі з депутатами правлячої партії про те, що сьогодні зовнішня політика України є «нахабною», викликає асоціації зі знаменитою фразою одіозного історичного персонажа.
.
Майже 100 років тому, у лютому 1922 року, Володимир з революційним псевдонімом «Лєнін» надіслав ось таку телеграму до наркома закордонних справ РРФСР Георгія Чичеріна з приводу переносу дати Генуезької конференції: «Нашу ноту … потрібно скласти в найбільш зухвалому й знущальному тоні, так, щоб у Генуї відчули ляпас. Справжнє враження можна справити лише наднахабством».
Звичайний збіг почерку творців тексту? Не думаю…
Зазначу, що Радянська Росія тоді мала значно більше підстав для подібного зухвалого тону у міжнародних стосунках, ніж Україна сьогодні. Станом на 1922 рік більшовики перемогли у громадянській війні, відбили вторгнення інтервентів, ефективно контролювали близько 95% території колишньої Російської імперії і поширювали свій ідеологічний вплив по всьому світу.
А якими переконливими здобутками у внутрішніх справах чи на зовнішній арені можуть похвалитися сучасні «пролетарі-лібертаріанці» «слуги народу»? На Донбасі триває війна. Чіткого плану встановлення миру та деокупації неконтрольованих територій влада не представила (голослівна трускавецька заява про 2030 рік не рахується). Без політичної, фінансової та військової підтримки з боку G7, НАТО, ЄС, МВФ тощо, будемо відверті, країна навряд чи зможе гідно опиратися агресору. Без інвестицій економіка задихається, держборг стрімко зростає, а пенсійний фонд уже «плаче».
Україна, в котрій у 2014 році демократичні держави світу вбачали нову зірку, що сходить у зажирілій Європі, тепер все частіше сприймається як подразник, як ненадійний, непередбачуваний партнер. Ціна ще навіть незакупленого газу та відсутність запасів вугілля знову гарантують «віялові» відключення.
Зеленський вимагає від західних лідерів ПДЧ для вступу в НАТО, чітких перспектив членства у ЄС, кредитів, інвестицій, зброї тощо. Йому ввічливо вказують, що спочатку потрібно виконати певну домашню роботу: зменшити вплив олігархів і корупцію, реформувати систему правосуддя, органи правопорядку і безпеки. Президент киває, але потім його «слуги» утилізують необхідні зміни на всіх рівнях, або підміняють ерзац-реформами (на кшталт сумнозвісного «антиолігархічного» закону:
https://bit.ly/3ozLou0). А Зеленський знов звертається до Заходу: «Дайте! Дайте! Дайте!», копіюючи вже іншого істеричного персонажа. Лояльні ЗМІ і пригодовані «лідери думок» у соцмережах подають це як сміливість і наполегливість українського президента. Але його візаві з-за кордону знову повторюють: олігархи, корупція, верховенство права, реформа СБУ тощо. Все по колу! Аж до трибуни ООН.
Настає момент, коли партнери стають вкрай роздратованими постійним невиконанням Україною узятих на себе зобов’язань. І тоді влада «включає» режим «ображеної гідності» й танцює незграбні реверанси в бік китайських комуністів та транслює зухвалі розмови про «партнеронезалежність». В умовах, коли уряд не спроможний активувати внутрішні ресурси для розвитку і безпеки, незалежність від західних партнерів може означати лише одне – капітуляцію перед східними ворогами.
Мабуть, це і є вже авторська реальна стратегія «ЗеЛЕНІНців».
ЗАМІСТЬ ПОСТСКРИПТУМА.
Нахабною, як вбачається, є не лише зовнішня, а й внутрішня зе-політика. Коли голова фракції «слуг» дозволяє собі висловлювання про те, що «корупція зашита в ДНК українців», то це – плювок зухвалого вискочня в усе суспільство. Таке не пробачають. Приєднуюся до усіх, хто висловив своє обурення з цього приводу і пропоную представникам медіа-спільноти бойкотувати цю дивну істоту, бо він сказав це і про Вас.