ЗБРОЯ ВОРОГА: ПРО ПЕРЕОЗБРОЄННЯ РОСІЙСЬКОЇ АРМІЇ

93

Масштабне переозброєння та реформування російських збройних сил, що активно почалися після російсько-грузинської війни 2008 року, та пожвавилися після агресії РФ проти України в 2014-му, зазвичай зазнає полярних оцінок у преси та аналітиків.

Найчастіше думки експертів та оглядачів  знаходяться на умовних полюсах на кшталт «Російські збройні сили стають сильніше» та «Російська військова міць – це міф». Кожну з цих тез можна підтримати багатьма доводами, але рідко коли можна побачити оцінки десь посередині цього діапазону. Та насправді процес переозброєння російської армії – до речі, як і будь якої іншої – є повним протиріч, неоднозначних рішень та пріоритетів, і відбувається у різних родах військ дуже неоднорідно. Оскільки в контексті російсько-українського конфлікту, який, нажаль, продовжує тліти на сході нашої держави, переозброєння ЗС РФ набуває для України особливого, майже екзистенціального змісту, нижче буде зроблено спробу оглянути найважливіші новинки російської оборонної промисловості, що надходять на озброєння армії країни-агресора – з особливим акцентом на ті зразки ОВТ, які можуть бути застосовані проти України на Донбасі, та суттєво вплинути на існуючий в зоні проведення ООС статус-кво.

Незважаючи на протиріччя реального втілення намірів російського керівництва, немає ніяких сумнівів у його баченні розвитку ЗС РФ в цілому, та усвідомленні їх нагальних потреб та пріоритетів. Також не викликає сумнівів розуміння керівниками Росії необхідності не лише оновлення традиційного арсеналу озброєнь, а й якісного стрибку в передових безпекових галузях 21-го століття – таких, як радіоелектронна боротьба, робототехніка, та розвиток БПЛА.

В 2020-му році завершується виконання російської Державної програми озброєння – ГПВ-2020. В той час як починається фінансування нової ГПВ-2027, вже можна підвести певні підсумки попередньої програми, яка стала першою повністю виконаною в сучасній Росії. Перш за все, надамо слово офіційній версії від російських посадовців.

«БОЧКА МЕДУ»

На засіданні розширеної колегії Міноборони РФ, яке відбулося в грудні 2019 року, міністр оборони Росії Сергій Шойгу підвів підсумки переозброєння в році, що минає. Шойгу заявив, що в 2019 році війська отримали понад 6,5 тис. одиниць нового і модернізованого озброєння. Це дозволило довести частку сучасних зразків військової техніки в армії РФ до 68,2%. Зокрема, в армію були поставлені 624 танка і бронемашини, 143 літака і вертольота, п’ять стратегічних ракетоносців, один підводний човен.

В цьому році в частинах РВСН було завершено розгортання лазерних самохідних установок «Пересвет» і переозброєння ракетних бригад на оперативно-тактичний комплекс «Іскандер». На бойове чергування заступає перший ракетний полк, озброєний комплексом «Авангард» з гіперзвуковими крилатими блоками, розповів Шойгу.

Всього ж, за словами міністра, з 2012 року російська армія отримала 109 міжконтинентальних балістичних ракет, сім підводних човнів, більше однієї тисячі літаків і вертольотів, понад три тисячі нових танків, і 57 космічних апаратів.

«Усі завдання, визначені на 2019 рік, збройними силами виконані. Забезпечене підвищення бойових можливостей на 14% і заданий рівень підтримки обороноздатності країни. Виявлені проблемні питання, шляхи їх вирішення враховані в плані діяльності Міноборони на 2019-2025 роки», – зазначив Шойгу.

За словами заступника міністра оборони РФ Олексія Криворучка, ГПВ-2020 стала першою, яка забезпечила насправді масові поставки нових та сучасних зразків озброєння та військової техніки у військо.

В ході виконання ГПВ-2020 року, зазначив заступник міністра, рівень сучасних озброєнь в стратегічних ядерних силах РФ досяг 83%, в Повітряно-космічних силах — 75%, в Повітряно-десантних військах і Військово-Морських Силах перевищив 63%, а в Сухопутних військах – 50%. Рівень оснащеності сучасними засобами управління у військах склав 67%. При цьому Держпрограмою озброєння ГПВ-2020 було поставлено ​​завдання вивести показники по основній номенклатурі сучасного озброєння на рівень 70%. Таким чином, повідомив Криворучко, можна констатувати, що програма успішно виконується.

Далі Криворучко розповів про хід переозброєння, і планах на найближче майбутнє детальніше.

«У 2019 на переозброєння армії і флоту виділено понад 1,5 трлн руб., Більше 70% цих коштів спрямовано на закупівлю сучасних серійних озброєнь і техніки. Війська отримали понад 2300 одиниць нової і модернізованої техніки. У порівнянні з 2018 роком темп поставок високотехнологічної зброї виріс на 6,7%.

Наступаючий рік важливий тим, що він повинен продемонструвати ефективність державних вкладень в створення і організацію серійного виробництва ВВСТ. Успішно проходять випробування нової міжконтинентальної балістичної ракети РС-28 «Сармат», яка повинна замінити в Ракетних військах стратегічного призначення важку ракету «Воєвода». Концепцією комплексу «Сармат» передбачається доставка боєголовок по траєкторіях, істотно ускладнює їх знищення навіть перспективними системами ПРО. Нова ракета дозволяє наносити удари по об’єктах на дальності до 18 тис. км, має стартову масу 208,1 т і масу корисного навантаження близько 10 тонн. Перші серійні ракети надійдуть на озброєння в 2021 році.

У складі Військово-повітряних сил знаходиться понад 3 тис. літальних апаратів. З 2013 по 2018 рік у авіаційні частини надійшло понад 1 тис. нових і модернізованих літаків і вертольотів. Іншими словами, авіапарк оновився більш ніж на 65%. В більшості своїй це багатофункціональні бойові комплекси дальньої, оперативно-тактичної та армійської авіації. У їх числі 78 винищувачів Су-35С покоління 4 ++, поставлених компанією «Сухий» в період з 2013 по 2018 рік.

Планово проводиться модернізація стратегічних ракетоносців Ту-95, Ту-160 і дальніх бомбардувальників Ту-22М3. Йде будівництво стратегічного ракетоносця Ту-160М2. Перший його політ запланований на 2021 рік, а поставки повинні початися в 2023 році. До 2027 року закуплено десять таких ракетоносців.

У 2019 Міністерство оборони затвердило остаточний ескіз перспективного авіаційного комплексу дальньої авіації (ПАК ДА). Узгоджені характеристики літака, підписані всі контрактні документи, необхідні для виробництва зразків, йдуть підготовчі етапи проектування. Початок його льотних випробувань включено в ГПВ-2027. В майбутньому ПАК ДА повинен замінити стоять на озброєнні російських ВКС літаки дальньої авіації Ту-95», – сказав Криворучко. Зазначимо, що виробництво першого дослідного зразка ПАК ДА почалося в травні 2020 року.

«У 2019 розпочато серійне виробництво Су-57 – перспективного багатофункціонального винищувача п’ятого покоління. До 2028 року ВКС отримає від промисловості 76 літаків, якими будуть повністю переозброєні три авіаційні полки. Ці винищувачі оснащені сучасними авіаційними засобами ураження та забезпечені необхідною наземною інфраструктурою. У такому обсязі на новій платформі в Росії не робили нічого подібного за останні 40 років», – продовжив перераховувати майбутні успіхи переозброєння Криворучко.

«За рахунок модернізації істотно зросла міць винищувача-перехоплювача МіГ-31, на основі якого створено перспективний авіаційний комплекс «Кинджал», оснащений гіперзвуковою аеробалістичною ракетою.

Поповнюється парк вертольотів армійської авіації сучасними бортовими комплексами оборони з поліпшеними характеристиками. Машини оснащуються новітніми засобами ураження збільшеної дальності. Холдинг «Вертольоти Росії» передав у війська 112 вертольотів, з них 58 – достроково. Всього до 2027 року Міністерство оборони розраховує отримати 423 сучасних вертольота, в їх числі 96 ударних комплексів Мі-28НМ, як це закладено в ГПВ-2027.

У військах ППО-ПРО в 2019 році пройшли випробування новітнього зенітно-ракетного комплексу ППО С-500 «Прометей». Новий комплекс буде готовий до поставок у війська в 2020 році. Його основне завдання – боротьба з бойовим оснащенням балістичних ракет середньої дальності (самостійне перехоплення з дальністю пуску до 3500 км) і міжконтинентальних балістичних ракет на кінцевій ділянці траєкторії, а в певних випадках – і на середній ділянці.

У 2019 завершилися державні випробування новітнього зенітно-ракетного комплексу середньої дальності С-350 «Витязь». У 2020 році почнеться його поставка у війська. Цей комплекс нового покоління призначений для боротьби з аеродинамічними і балістичними цілями. «Витязь» прийде на зміну С-300ПС і Бук-М1-2.

Обсяг поставок бронетанкової техніки в Сухопутні війська РФ визначено в 400 нових і модернізованих зразків. Серед них – танки Т-72БЗМ, Т-90М «Прорив-3», Т-80БВМ і бойові машини піхоти БМП-1АМ. Перші танки вже надходять у війська. Зараз в Сухопутних військах знаходиться близько 400 танків Т-90 різних модифікацій. Відповідно до держконтракту, підписаного влітку 2019 року, всі вони будуть модернізовані. В цілому повне оновлення танкового парку розглядається військовим відомством як один із пріоритетів закупівельної політики на найближчі п’ять років.

Міноборони, як і раніше, багато уваги приділяє проекту «Армата» і танку Т-14, який було збудовано на його основі. Перспективна машина поки знаходиться в дослідній експлуатації. У 2020 році планується розпочати її держвипробування. На платформі «Армата» розробляється також новітня важка бойова машина піхоти Т-15 з бойовим модулем «Кинджал» і 57-мм гарматою. Її дослідний зразок ми представили на Міжнародному військово-технічному форумі «АРМІЯ-2019».

У 2020 році продовжаться державні випробування нової зенітної самохідної установки «Деривация-ППО» на шасі бойової машини піхоти БМП-3. Вона має бойовий безлюдний модуль з 57-мм гарматою, і зможе вести вогонь як по наземних, так і по повітряних цілях. Одним із завдань комплексу «Деривация-ППО» буде боротьба з безпілотними літальними апаратами. Для цього розроблена лінійка боєприпасів, в тому числі з дистанційним підривом.

В продовження розвитку ракетні комплекси «Искандер-М» будуть додатково споряджені високоточними крилатими ракетами, а підрозділи ППО – зенітними ракетами великої дальності для ЗРС С-400.

В цілому, переозброєнню Сухопутних військ приділено велику увагу. Досить зазначити, що на цей вид Збройних Сил припала четверта частина всього фінансування ГПВ-2020. Це дозволило отримати модернізовані танки Т-90АМ, Т-80БВМ, Т-72Б3М, БМП-2М «Бережок», БМП-3М, БТР-82М, нові танки Т-14 «Армата», бойові машини піхоти «Курганец-25», «Бумеранг» і арктичні «Рыцарь», самохідні гаубиці «Коалиция-СВ», реактивні системи залпового вогню «Торнадо-Г/С» і «Ураган-1М», оперативно-тактичні ракетні комплекси «Искандер-М», протитанкові ракетні комплекси «Хризантема-С» і «Корнет-Д1»; зенітні ракетні системи С-300В4, ЗРК «Бук-М3», «Тор-М2» і арктичні «Тор-М2ДТ», робототехнічні комплекси, бойові машини десанту БМД-4М і бронетранспортери БТР-МДМ «Ракушка», перспективну самохідну протитанкову гармату «Спрут-СДМ1», екіпіровку «Ратник».

Військово-морський флот планово поповнюється новими кораблями, підводними човнами, допоміжними судами. У 2020 році вперше за 28 років ми приймемо від промисловості відразу шість підводних човнів: чотири атомні проектів 955А і 885М, і дві дизель-електричні проектів 636.3 і 677.

У 2020 році корабельний склад Тихоокеанського флоту (ТОФ) поповниться новим корветом проекту 20380 «Герой Російської Федерації Алдар Циденжапов», а в наступному, 2021 році — корветом «Різкий» того ж проекту. Вони стануть, відповідно, третім і четвертим кораблями цього проекту на ТОФ. Головну ударну міць корветів становить протикорабельний ракетний комплекс «Уран», – сказав Криворучко.

РЕБ

Особливий інтерес для України, в світлі триваючої російсько-української війни, представляють передові російські розробки в області радіоелектронної боротьби, і розвиток безпілотних літальних апаратів. Свої новітні розробки в цих галузях РФ активно застосовує в зарубіжних конфліктах. У лютому були опубліковані доповіді американських військових, в яких йшлося про те, що розташовані на території Сирії російські комплекси РЕБ «дезорієнтували» два американських багатоцільових винищувача: F-22 і F-35. В результаті енергетичного впливу на літаки пілоти ВПС США втратили орієнтацію і з великими труднощами повернулися на базу. Вказувалося, що після наземного дослідження винищувачів були виявлені серйозні порушення в роботі деяких електронних компонентів.

Західні ЗМІ, які пишуть на військову тематику, зокрема американський журнал The National Interest, припускають, що Росія вже тривалий час веде «GPS-війну» в регіоні. Так, ізраїльські військові і цивільні пілоти періодично заявляють про те, що стикаються зі збоями сигналу GPS. «Москва, – йдеться в одній з лютневих публікацій The National Interest, – намагається перешкодити як західним бойовим літакам, в тому числі і новітнім «невидимкам» F-22 і F-35, так і саморобним терористичним безпілотникам здійснювати польоти з використанням системи глобального позиціонування».

Як повідомляло EADaily, російська авіація за допомогою систем РЕБ завадила турецькому винищувачу F-16 збити сирійський винищувач-бомбардувальник Су-22 в небі над провінцією Ідліб. Інцидент стався 4 березня. Піти від турецької ракети бойовій машині ВВС Сирії допомогли російські літаки розвідки, оснащені комплексом постановки перешкод Іл-22ПП «Порубник».

Однак під час останнього загострення бойових дій на півночі Сирії російським засобам РЕБ довелося зіткнутися з гідним противником – турецькими БПЛА. В ході короткої, але запеклої ескалації конфлікту Анкара завдала ряд відчутних ударів по підрозділах сирійської армії, в тому числі з масованим використанням ударних безпілотних літальних апаратів. Це дозволило турецьким ЗМІ заговорити про «нову військову доктрину» Анкари. Було заявлено, що системи радіоелектронної боротьби Туреччини зіграли «життєво важливу роль», дозволивши безпілотникам знищити сирійські системи ППО, незважаючи на закриття російським угрупованням і урядовими військами Сирії повітряного простору над Ідлібом.

За словами міністра оборони Туреччини Хулуси Акара, тільки за одну ніч армія обстріляла понад 200 цілей, знищивши п’ять вертольотів, 23 танка, 23 артилерійські знаряддя, зенітні ракетні комплекси «Бук» і «Панцир», а також 309 солдат сирійських військ. В атаці брали участь найсучасніші оперативно-тактичні безпілотники Bayraktar TB2 і багатоцільові TAI Anka. Саме їх масоване застосування, за словами міністра, забезпечило небачений успіх турецької армії.

Машини не тільки давали цілевказання штабам, але і самостійно громили техніку противника. За словами турецьких військових, їм вдалося знищити вісім зенітних ракетно-гарматних комплексів (ЗРПК) «Панцир-С1» сирійської армії. Пізніше росіяни заявили, що з чотирьох подібних комплексів, які дійсно знаходилися в Ідлібі, два пошкоджені. За словами вже російського Міноборони, вони відправлені на ремонт.

Російська відповідь також виявилася вельми вражаючою. Зокрема, Росія задіяла відразу два комплексу радіоелектронної боротьби (РЕБ) «Красуха-2» і «Красуха-4».

1РЛ257 «Красуха-4» – російська система радіоелектронної боротьби, призначена для постановки активних перешкод и протидії бортовим радарам ударної, розвідувальної и безпілотної авіації. Роботи над створенням нової системи РЕБ розпочались у НДІ «Градієнт» в 1994 році, серійне виробництво систем розпочато в 2011 году. В подальшому виробництвом та вдосконаленням займався концерн «Радіоелектронні технології» (КРЕТ).

Тактико-технічні характеристики комплексу засекречені. З відкритих джерел відомо, что комплекс РЕБ «Красуха-4» здатних «глушити» не тільки сигнал РЛС, але й канали керування безпілотними літальними апаратами. Діє на відстані до 300 кілометрів. З 2014 року неодноразово повідомлялось про використання Росією цих систем на українському Донбасі.

Відомо, що комплекс «Красуха-2» монтується на чотиривісних шасі БАЗ-6910-022, «Красуха-4» – на чотиривісних шасі заводу КамАЗ. Інформація, що дозволяє скласти докладний список відмінностей між комплексами, засекречена. За словами генерального директора Брянського електромеханічного заводу Федора Дмитрука, до складу комплексу «Красуха-2» входять три машини зі спеціальним обладнанням, а до складу «Красуха-4» – дві.

Згідно з російськими військовими джерелами, розгортання в Сирійській арабській республіці цих систем РЕБ дозволило сирійській армії ефективно боротися з турецькою безпілотною авіацією в небі над Великим Ідлібом (провінції Ідліб і Хама, частини провінцій Алеппо і Латакії).

За допомогою «Красухи» та інших засобів виявлення і придушення повітряних цілей противника, зокрема, розміщених на літаку комплексної розвідки Ту-214Р, засобам ППО Сирії вдалося знищити з початку року близько 20 турецьких дронів. Анкара підтвердила втрату 12 апаратів. Яких саме – невідомо. Але якщо врахувати, що безпілотники типу TAI Anka з’явилися на озброєнні в 2018 році і в даний час на озброєнні турецької армії їх близько 30 штук, то втрати відчутні. Тим більше, що ці машини ще й є експортним товаром турецького ОПК. Для України досвід їх бойового застосування особливо важливий – наша країна закупила комплекси Bayraktar TB2 на суму в десятки мільйонів доларів. У січні минулого року тодішній президент Петро Порошенко заявив, що підписав угоду про покупку 12 ударних безпілотників.

Незважаючи на високі втрати, понесені в ході бойових дій турецькими БПЛА, зіткнення в Ідлібі в черговий раз послужили для РФ підтвердженням і без того вже засвоєної в Москві істини – необхідно приділяти максимум уваги засобам боротьби з БПЛА, та РЕБ в цілому. Вже набутий досвід по атакам дронів на базу російських ВКС Хмеймім в Сирії, і успішні удари по об’єктах нафтової індустрії Саудівської Аравії також послужили посиленню уваги до цього вектора в російському ОПК. Розповісти про всі новітні засоби РЕБ, що випускаються на російських підприємствах, в рамках цієї статті не представляється можливим через їх різноманіття, тому зупинимося на найбільш відомих зразках.

У розвиток згаданих вище комплексів «Красуха» концерном «Радіоелектронні технології» (КРЕТ) створений новий комплекс РЕБ «Дивноморье-У», про який поки дуже мало інформації. Згідно з даними з відкритих джерел, він повинен буде замінити комплекси «Москва-1», «Красуха-2» і «Красуха-4», тобто буде працювати і як засіб радіоелектронної розвідки повітряного простору, і як засіб радіоелектронного придушення РЛС літальних апаратів противника . Розробкою КРЕТ є і примітний наземний комплекс РЕБ «Мурманск-БН», створений для придушення короткохвильового радіозв’язку противника на великих відстанях. Комплекс веде радіорозвідку, перехоплення сигналів противника і їх придушення по всьому короткохвильовому діапазону на відстанях до 5000 км. У 2017 році комплекс надійшов на озброєння центру радіоелектронної боротьби (РЕБ) Чорноморського флоту РФ в Криму.

В кінці 2018 року комплекс «Мурманск-БН» надійшов на озброєння в 841-й окремий центр РЕБ Балтійського флоту РФ в Калінінградській області.

Також варто відзначити розроблені концерном «Созвездие» комплекси радіоелектронного придушення «Борисоглебск-2» та «Инфауна», що надходять на озброєння російської армії.

Комплекси » Борисоглебск-2″ призначені для радіорозвідки і придушення радіозв’язку противника в діапазонах КХ і УКХ, радіонавігаційних систем і систем рухомого супутникового зв’язку. Потужні станції перешкод дозволяють ефективно впливати на різні радіокеровані об’єкти, в тому числі, здійснювати придушення каналів управління безпілотних літальних апаратів і т.д.

Комплекси РБ-531Б «Инфауна» розроблені для радіорозвідки і постановки перешкод засобам радіозв’язку противника в діапазоні УКХ, для захисту від радіокерованих мінно-вибухових пристроїв шляхом установки загороджувальних радіоперешкод і захисту сусідніх машин від прицільного вогню противника постановкою аерозольної завіси.

Новітній засіб РЕБ від концерну «Созвездие», який тільки почав надходити у війська РФ,  – комплекс «Палантин». Він також призначений для ведення радіоелектронної розвідки і придушення систем радіозв’язку противника в КХ і УКХ діапазонах. Можливості комплексу дозволяють також позбавити ворога стільникового і транкового зв’язку. Важлива особливість «Палантину» – його здатність зв’язувати різні комплекси РЕБ в єдину робочу мережу.

Від державних компаній не відстають і приватники. Воронезьке Науково-впроваджувальне підприємство «ПРОТЕК» виробляє автоматизований наземний комплекс перешкод Р-330М1П «Диабазол». Цей комплекс призначений для радіорозвідки і радіоелектронного придушення засобів рухомого УКХ, стільникового, транкового і супутникового зв’язку в діапазоні частот від 100 до 2000 МГц.

До складу комплексу входять різні станції постановки радіоелектронних перешкод, які можуть застосовуватися і автономно. Наприклад, станція Р-330Ж «Житель» забезпечує автоматизоване виявлення, пеленгування та аналіз сигналів джерел радіовипромінювань в робочому діапазоні частот, постановку радіоперешкод абонентським терміналів систем супутникового зв’язку INMARSAT і Iridium, апаратурі споживачів супутникової навігаційної системи GPS і базових станцій стільникової системи зв’язку стандарту GSM.

Ще одна приватна компанія – петербурзький «Спеціальний технологічний центр» (СТЦ) – спеціалізується на випуску в першу чергу радіоконтрольного обладнання і БПЛА лінійки «Орлан». Тому і випущені їм засоби РЕБ пов’язані з даною тематикою підприємства. У сфері радіоконтролю СТЦ створив для військових стаціонарні комплекси РЕБ «Свет-ВСГ» і мобільні комплекси «Свет-КУ». Вони призначені для радіо-, радіотехнічного контролю і захисту інформації від витоку по бездротових каналах зв’язку.

Один з найбільш відомих засобів РЕБ, що випускаються СТЦ, та призначений для боротьби з БПЛА – комплекс РБ-341В «Леер-3». Цей комплекс спеціалізується на радіотехнічній розвідці, і придушенні мереж мобільного стільникового зв’язку стандарту GSM, його особливість полягає у використанні БПЛА «Орлан-10» в якості носія джерела перешкод. З іншого боку, серед продукції СТЦ є і комплекс, призначений для боротьби з дронами, що здійснюється шляхом радіоелектронного придушення каналів управління і радіонавігації.

Також активно розробляються засоби протидії ворожим БПЛА. Так, на виставці Dubai Airshow 2019 російські оборонні підприємства продемонстрували комплекти «Репеллент», «Сапсан-Бекас», «Рубеж-Автоматика», «Купол», «Луч» та «Пищаль», які призначені для боротьби з безпілотниками, повідомляє російське інформаційне агентство ТАСС.

«Створена дворівнева концепція боротьби з дронами, до складу якої входять як пристрої радіоелектронної протидії БПЛА, так і засоби ураження», – заявив генеральний директор «Рособоронекспорту», коментуючи нові комплекси.

Згідно поданої росіянами інформації, «Репеллент» забезпечує тактичну захист від дій БПЛА в радіусі 30 кілометрів, «Сапсан-Бекас», «Рубеж-Автоматика», «Купол» орієнтовані на прикриття важливих інфраструктурних об’єктів. «Луч» та «Пищаль» набагато більш портативні, і дозволяють придушувати БПЛА у радіусі шести і двох кілометрів відповідно, що теоретично дозволяє їхнє використання безпосередньо у військах.

БПЛА

Російська Федерація також активно розробляє безпілотні авіаційні комплекси – зокрема, ударні. Згідно дослідження українського Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР) – яке, в свою чергу, спиралося на інформацію з російських ЗМІ – з великих апаратів армія РФ оснащена нині ізраїльськими Searcher Mk II, які перетворилися в російську версію повітряного розвідника «Форпост». Однак вже активно йдуть випробування трьох важких безпілотників: «Альтиус-У», «Орион» та новітнього реактивного дрону С-70 «Охотник».

З цього набору БАК нести зброю здатні три останні машини.

В кінці серпня 2019 р. міністерство оборони РФ опублікувало відео з першого тестового польоту новітнього російського безпілотного важкого літального апарату «Альтиус-У». Модель була розроблена в рамках проекту «Альтаир» і є результатом багаторічної роботи ОКБ імені М.П. Симонова. «Альтиус-У» є більш великим і важким апаратом зі злітною масою близько 6 т і корисним навантаженням близько 1 т. Машина має два поршневих двигуни. Важкий безпілотник здатний нести оптичні, радіотехнічні або радіолокаційні засоби виявлення. Відомо, що його планують оснащувати підвісним ракетним або бомбовим озброєнням — для нанесення ударів по наземних об’єктах. Російські пропагандисти називають «Альтиус-У» викликом американським безпілотним гігантам та запевняють, що виробники БПЛА в Росії більше не залежать від західних технологій. Серед іншого розробники БПЛА називають відмінною особливістю «Альтиус-У» те, що при його виробництві використовуються виключно російські комплектуючі.

Незважаючи на те, що в ході першого запуску джерела з міноборони РФ повідомили про розвідувальну спрямованість безпілотника, експерти відзначили, що така велика вантажопідйомність дозволяє застосовувати апарат і для інших цілей. «Альтиус-У» може використовуватися як для розвідки, так і нести на собі засоби радіоелектронної боротьби. Але найголовніше, апарат може виконувати функції ударного безпілотника: конструкція дозволяє оснастити його відповідним озброєнням, наприклад, ракетами або бомбами. До такого висновку прийшов провідний російський експерт з безпілотних систем Денис Федутінов. «При масі самого безпілотника у п’ять тон його корисне навантаження повинно складати близько однієї тони. Це можуть бути, в тому числі, авіаційні бомби», — вважає Федутінов. Висновки експерта підтвердилися. У міноборони РФ через деякий час повідомили, що повним ходом йде розробка двох версій апарату, призначених для потреб ВМФ Росії. Перша версія буде виконувати розвідувальні функції, а друга – під використання протикорабельної ракети Х-35.

В РФ важливою характеристикою для безпілотного апарату даного класу вважають автономність. Для успішного виконання поставленого завдання БПЛА повинен мати можливість перебувати в повітрі якомога довше, а також мати велику дистанцію прийому сигналу. «Альтиус-У» здатний знаходиться в повітрі 24 години. Але головне, що виконувати поставлене завдання він може в будь-якій точці світу завдяки супутниковій системі управління. За заявами експертів, це дозволяє зробити радіус дії безпілотника практично не обмеженим. Найбільш часто російські розробники порівнюють «Альтиус-У» з надважким американським безпілотником RQ-4 Global Hawk. Однак це порівняння не зовсім коректне, тому що «Яструб» виступає в іншій ваговій категорії. Вага Global Hawk складає цілих 14 тон. Вважається, що це найбільший безпілотник в світі. Проте американський БПЛА не здатний виконувати бойові завдання — він був розроблений виключно для розвідки. Аналогом американського «важковаговика» може стати «Альтиус-О» — маса цієї модифікації літального апарата становить 7,5 тонн. То ж, вважають експерти РФ, доречніше порівнювати «Альтиус-У» з іншим американським БПЛА — MQ-9 Reaper. Вони ближче за тактико-технічними характеристиками: схожий вага, потужність і розмір. Також апарати виконують схожі функції — MQ-9 розроблений з можливістю установки озброєння. Саме американський «Жнець» може стати головним конкурентом «Альтиус-У» на ринку озброєнь, вважають фахівці РФ.

«Орион» — безпілотний літальний апарат середньовисотний великої тривалості польоту (MALE, Medium Altitude, Long Endurance) розробки компанії «Кронштадт» (АФК Система). Цей БПЛА має середню масу, більшу тривалість польоту і вантажопідйомність. Бортове обладнання призначене для візуальної, радіолокаційної або радіотехнічної розвідки з можливістю тривалого патрулювання в заданому районі. Розробка БПЛА велася на замовлення міноборони Росії з 2011 р. В рамках дослідно-конструкторської роботи БПЛА проходив з шифром «Иноходец». Головним розробником і виконавцем робіт стала компанія «Транзас» з Санкт-Петербурга. На даний момент головний виконавець — група «Кронштадт». Його випробування почалися в льотно-дослідному інституті ім. Громова в першій половині 2016 р.

Вже у середині 2017 р. в РФ повідомляли, що «Орион-Е» призначений для ведення повітряної розвідки та інформаційного забезпечення підрозділів збройних сил. Він може вести повітряне патрулювання; виконувати дорозвідку наземних об’єктів для забезпечення цілевказівки засобів ураження, коригування вогню і оцінку його результатів; здійснювати топографічну розвідку місцевості. Причому в наземному розподільній скриньці комплексу, який разом з різної цільової навантаженням можна було бачити на виставці, реалізований унікальний інтуїтивно зрозумілий програмний інтерфейс, що автоматизує контроль оператора за ходом виконання місії і дозволяє йому концентрувати увагу на найважливіших завданнях. Основні характеристики російського дрона, за даними розробника такі: маса корисного навантаження — 200 кг, радіус застосування — 250 км, тривалість польоту — 24 години, висота польоту — 7500 м. До складу комплексу входять кілька БПЛА, система автоматичного зльоту / посадки і аеродромне технологічне обладнання.

Крім того, «Орион-Е» має низьку акустичну помітність, а завдяки енергоекономічній електроімпульсній протильодовій системі може застосовуватися в умовах обмерзання. Планер — повністю композитний (і обшивка, і силовий набір), на борту — тільки електричні системи. Рівень новизни — фактично 100%. «За п’ять років в країні розроблені технології, яких взагалі не існувало до того, як ми приступили до вирішення цього завдання, — підкреслював тоді генеральний конструктор комплексу Микола Долженков. — Нам довелося оформляти в цілому понад 100 технічних завдань, з них 50 основних, великих, на нові розробки». Можливості безпілотника-розвідника можна було оцінити вже в рамках проведеної тоді демонстрації. І також було заявлено, що у перспективі, ймовірно, з’явиться і його розвідувально-ударний варіант. З технічної точки зору перешкод до цього немає. В РФ особливо підкреслювали, що «Орион-Е» є першим апаратом класу MALE, що повністю створений і випускається в Росії. Втім, якщо точніше, то другим, оскільки перший — це дрон для російських військових.

А на форумі «Армія-2018» група «Кронштадт» представила блок управління озброєнням для безпілотника. У 2018 р. «Орион» випробували на застосування авіабомб. У тому ж році безпілотник побував в Сирії, але без застосування озброєння. На авіасалоні «МАКС-2019» стало відомо, що міноборони Росії отримає один комплекс до кінця поточного року. У листопаді «Орион» почав надходити в дослідно-військову експлуатацію в ВКС Росії. При цьому 16 листопада 2019 р. один апарат впав в Рязанській області.

В РФ наполягають, що ТТХ дрону – це практично показник російських винищувачів МіГ-29 і переобладнаних під легкі штурмовики навчально-тренувальних Як-130. Ці машини піднімають за раз до 6 т бойового оснащення. Апарати здатні працювати повністю в автоматичному режимі або під управлінням оператора на дальності до 12 тис. км. При цьому час польоту може становити до 60 годин. Машини здатні вести повітряну розвідку і в тому числі застосовувати озброєння. За словами розробників апаратів з компанії «Кронштадт», свій бойовий характер а цей час показала тільки цивільна версія «Ориона».

Про новітній БПЛА С-70 «Охотник» відомо небагато. Журнал Aviation Week писав, що 20-тонний С-70 може отримати малогабаритні ракети. Їх вага складе близько 200 кг, а розмір не перевищить 3 м. За деякими даними, «Охотник» зможе нести до 8 т бойового навантаження. Це вже на рівні важких винищувачів типу Су-30/35. На думку американських журналістів, зброя буде застосовуватися для ударів по паливних складах, живій силі, надводних цілях, опорним пунктам, літакам і вертольотам. В РФ твердять, що новий російський безпілотний літальний апарат «Охотник» поєднує в собі три дуже потужні функції. Крім того, безпілотний літальний апарат С-70 виглядає дуже багатообіцяюче і може стати хорошим доповненням до існуючих систем озброєнь, написав експерт американського видання The National Interest. Автор матеріалу зазначив, що «Охотник» являє собою важкий ударно-розвідувальний дрон, виконаний за типом «літаюче крило». Основними перевагами новітнього російського БПЛА, на думку експерта, є його смертоносність, малопомітність, можливість виконувати функції розвідника, а також бути засобом радіоелектронної боротьби.

The National Interest відзначив, що новий С-70 може бути використаний як бомбардувальник, завдяки його здатності нести некеровані осколкові бомби і вибухові аерозольні суміші. При цьому атаки «Охотника» матимуть гарантовано руйнівний ефект при використанні керованих ракет або ядерної зброї. Крім цього, безпілотник може стати вірним помічником у веденні повітряного бою. Наприклад, він може працювати в небі в тандемі з такими пілотованими винищувачами, як Су-57, що надасть російським військовим велику перевагу. БПЛА зможуть виступити в якості «першопрохідців» і розвідників в небезпечній ситуації, залишаючи при цьому винищувачі в безпеці.

Таким чином, «Охотник»  поєднує в собі три дуже потужні функції: він може виступати в якості розвідника, атакувати цілі, а також проникати в повітряний простір супротивника і, стаючи засобом радіоелектронної боротьби, заважати роботі радарів, тим самим відкривати безпечний шлях для винищувачів.

Раніше фахівці китайського видання «Женьмінь жибао» відзначали, що поява такого БПЛА, як «Охотник», ознаменувало прихід епохи «розумного» безпілотного бою. «Особливе значення «Охотника» полягає не тільки у освоєнні російської армією технологій виробництва чергової новітньої зброї, він також є доказом наполегливої ​​бажання Росії розпочати посилено розвивати власні бойові безпілотні підрозділу. Можливо, за просуванням «Охотника» ховається план ВС Росії зі створенню бойових підрозділів безпілотників», — зазначили журналісти видання. Крім означених особливостей С-70, як малопомітність, здатність здійснювати тривалі перельоти і тривалий час перебувати в повітрі, «Охотник» здатний розвивати швидкість до тисячі кілометрів на годину.

Наразі відомо, що в даний час «Альтиус-У» проходить випробування. «Орион» завершив сертифікацію і найближчим часом почне надходити в Міноборони, правда, швидше за все, в розвідувальної версії. Ну а бойовий С-70 тільки встав на крило і вчиться виконувати спільні польоти з винищувачем Су-57.

БОЙОВІ РОБОТИ

На думку оглядача агенції «Оборонно-промисловий кур’єр» Дмитра Бадрака, у РФ вважають, що роботизація дає величезний поштовх розвитку армії. Вона дозволяє виконувати широкий спектр завдань, не піддаючи особовий склад небезпеці. Військові можуть управляти роботами на відстані. У Збройних силах РФ прийнята концепція розвитку і бойового застосування робототехнічних комплексів на період до 2025 року. Відповідно до цієї концепції, частка роботів в загальній структурі озброєння і військової техніки російської армії повинна досягти 30%. На даний момент, за інформацією російських ЗМІ, в Росії створюють принципово нові безпілотні бойові роботи, які здатні виконувати завдання з максимальною автономією і мінімальною дистанційною участю оператора. Розвитком робототехніки займається російський аналог американської DARPA – Фонд перспективних досліджень (ФПІ). До речі, відсутність такої організації в Україні сильно гальмує розвиток вітчизняного ОПК.

Почнемо з бойового робота «Уран-9» . Даний робот – це дистанційно керована гусенична машина, яка відноситься до категорії наземних бойових безпілотних апаратів. Така платформа необхідна для ведення інженерної розвідки місцевості і вогневої підтримки розвідувальних, а також передових підрозділів загальновійськових формувань тактичної ланки. До складу бойового багатофункціонального робототехнічного комплексу входять чотири роботи розвідки і вогневої підтримки «Уран-9», рухливий пункт управління (одна одиниця), комплект засобів транспортування та забезпечення, а також комплект запчастин і необхідних речей. На озброєнні «Уран-9» стоїть керований комплекс «Атака» з протитанковими керованими ракетами, реактивні вогнемети «Шмель-М», автоматична гармата 2А72 калібру 30 мм та кулемет калібру 7,62 мм. Бойовий робот оснащений протиповітряними ракетами 9К38 «Игла». Конструкція використовуваної установки озброєння має модульний принцип, який дозволяє легко змінювати склад встановленого озброєння в залежності від поставлених завдань.

До того ж, робот-сапер «Уран-6» вже взяв активну участь при розмінуванні Пальміри в Сирії. Це багатофункціональний робототехнічний комплекс вагою до шести тонн на легкій гусеничній платформі, призначений для прокладання проходів в мінно-вибухових загородженнях і розмінування територій. При проведенні очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів він дозволяє виключити безпосередній контакт саперів з боєприпасами в ході робіт по їх виявленню і підготовці до знищення. На корпус бронемашини кріпиться різне обладнання в залежності від типу саперних робіт: бойкові, каткові або фрезерні трали. Управління здійснюється з пульта, який може знаходитися на відстані до кілометра. Сигнал фахівця надходить з встановлених на корпусі машини відеокамер.

Особливий інтерес представляє лінійка роботів на платформі «М» і на платформі «Арго» – ці машини під управлінням російських військовослужбовців спільно з сирійською армією брали участь в штурмі висоти «Вежа», який завершився знищенням 70 бойовиків, і взяттям позиції. Серед солдатів сирійської армії були поранені чотири людини і жодного загиблого. Платформа «М» – російський серійний роботизований комплекс, який представляє собою універсальну самохідну гусеничну дистанційно-керовану платформу. Така платформа використовується для розвідки і ураження цілей, а також вогневої підтримки і охорони об’єктів. Повідомляється, що такий робот може встановлювати міни і розміновувати мінні поля противника.

У свою чергу, бойової роботизований комплекс «Арго» призначений для ведення розвідки і патрулювання місцевості, здатний вражати живу силу, а також неброньовану або легкоброньовану техніку противника. Здатний пересуватися по пересіченій і гірській місцевості. Може застосовуватися при проведенні морських десантних операцій. Цей комплекс дистанційно керований і здатний забезпечити вогневу підтримку десантно-штурмових груп, проводити розвідку узбережжя, забезпечити доставку вантажів і боєприпасів для підрозділів, які ведуть бій на березі.

Також, військові РФ покладають надії на експериментальну платформу «Маркер», яка була вперше публічно представлена ​​в 2019 на Магнітогорському випробувальному полігоні робототехнічних систем і комплексів, та розроблена НВО «Андроїдна техніка».

Для роботів передбачено п’ять платформ, зокрема: транспортно-заправна машина і робот охорони. Всі вони будуть здатні нести і застосовувати стрілецько-гранатометний модуль, 120-міліметровий міномет, запускати одноразові дрони. За словами розробників, роботи повинні бути створені до 2025 року.

«У майбутньому ці машини зіткнуться з собі подібними. Ми вважаємо, що такі роботи будуть воювати з роботами. Цінність робота полягає в тому, щоб замінити людину, перевищувати його можливості », – впевнені в російському ОПК.

Також в 2019 році з’явилася інформація, що бойовий наземний робот «Нерехта», який, як повідомляли ЗМІ, після «обкатки» в Сирії пройшов необхідну доопрацювання, пізніше випробовували в військах. До того ж, очікувалося, що незабаром цей автоматизований комплекс може бути прийнятий на озброєння російської армії. За словами голови Національного центру розвитку технологій і базових елементів робототехніки Фонду перспективних досліджень Олега Мартьянова, в ході апробації в військах безпілотна броньована машина «підтверджує всі заявлені характеристики». Повідомляється, що бойовий роботизований комплекс дійсно дуже затребуваний військовими. Також відомо, що «Нерехте» сконструювали в трьох варіантах: бойовому, як засіб артилерійської розвідки і у вигляді транспортної машини. Але і це не все. Той же бойовий модуль «Нерехти» за бажанням замовника готові оснастити 12,7-мм кулеметом «Корд» або 7,62-мм танковим кулеметом Калашникова. При необхідності систему озброєння робота-броньовика на заводі посилять 30-мм автоматичним гранатометом АГ-30М. А в перспективі – і важким озброєнням, в тому числі протитанковими ракетами. Також, розробники повідомляють, що комплекс «Нерехта-2» буде працювати в режимі автоматичного руху по заздалегідь підготовленої території, отримає новий тип боєприпасу для вирішення завдання в умовах непрямої видимості, зможе боротися з більш важкими і захищеними цілями. Значна увага буде приділена груповому управлінню.

У тому ж 2019 році стало відомо про робота «Сарма». За словами розробників, це – оборонний проект, який знайде застосування і в цивільній галузі. Наприклад, при дослідженні морських глибин води. «Техпроект ми завершуємо в червні, визначена схема розподілу, обгрунтовані складові частини. Проект рухається за затвердженим графіком. Це комплексний проект, у нього багато характеристик. Його родзинка – енергетична автономність, запас ходу повинен буде складати близько 10 тисяч кілометрів», – сказав заступник генерального директора Фонду перспективних досліджень (ФПІ) Ігор Денисов в травні 2019 року.

Також перспективною розробкою вважається бойовий робот «Рись». «Рись» планується зробити всепогодної, щоб вона могла пересуватися і функціонувати в дощ, сніг і ожеледь. Розробники обіцяють, що «Рись» зможе працювати в гірській місцевості і зруйнованій міській інфраструктурі, на промислових підприємствах, у виробничих і житлових приміщеннях, долати пороги висотою до 500 мм, сходові марші з кутом нахилу до 30°, рови шириною до півметра, стінки заввишки до 400 мм і шириною до 300 мм. Оснащення «Рисі» має на увазі апаратуру технічного зору, апаратуру передачі даних і команд управління, апаратуру навігації і орієнтації, засоби розвідки і спостереження, апаратуру стеження за маяком, програмний комплекс і яка визначається функціональним призначенням цільову навантаження.

До того ж, в Росії також існують роботизовані морські комплекси. Одним з них є «Галтель», який успішно пройшов дослідну експлуатацію в Сирії. З вересня 2017 року апарат займався пошуком боєприпасів і охорони акваторії в районі порту Тартус. Розробники заявляли, що завдяки російському підводному човні-роботу вперше створена детальна карта донної поверхні біля берегів Сирії. Унікальність дрона полягає в тому, що вчені Інституту проблем морських технологій Далекосхідного відділення РАН забезпечили його штучним інтелектом. Після отримання завдання «Галтель» самостійно аналізує обстановку і вибирає способи її вирішення. До складу комплексу входять дистанційно-керований підводний апарат і дві автономні незаселені підводні човни, з автономністю плавання до 24 годин і дальністю до 100 кілометрів. За 12 годин підводний дрон обстежує акваторію площею чотири квадратних кілометрів. Підводний човен може пересуватися по різних траєкторіях і здатний обходити перешкоди. Так, фіксуючи наближення перешкоди, командна система управління дає автопілоту завдання обійти небезпеку. Апарат самостійно вибирає шлях, а потім повертається на курс. Спочатку комплекс призначався для пошуку підводних мін, але «Галтель» може розглядати об’єкт розміром із сірникову коробку. Паралельно з фотографіями апарат знімає і відеоряд. Всі дані передаються для аналізу в центр управління. При необхідності в воду опускається телекерований апарат, здатний працювати на глибині до 300 метрів.

«ЛОЖКА ДІГТЮ»

Таким чином, на перший погляд ситуація виглядає оптимістично – переозброєння відбувається за плановими, й досить високими темпами, війська отримають новітні зразки ОВТ з передовими тактико-технічними характеристиками. Та чи є картина насправді такою безхмарною, як її вимальовують російські військові посадовці та ЗМІ?

На російських аналітичних ресурсах подекуди трапляються матеріали з відмінною від офіційної, набагато більш скептичною оцінкою переозброєння армії РФ – зокрема, у експертів виникають сумніви щодо якості нових зразків ОВТ, та щодо спроможності ЗС РФ насправді масово закуповувати новітню техніку. На початку травня 2020 року в статті «Бумерангом» вслед Су-57»  російський кореспондент Роман Скоморохов акцентував увагу на провалах російського ОПК та проблемах із виконанням анонсованих планів переозброєння ЗС РФ. Зокрема, заяви гендиректора «Рособоронекспорту» щодо великого експортного потенціалу платформи «Бумеранг» автор трактує як фактичну неспроможність, та відмову вітчизняного російського замовника від закупівель великої кількості цих машин, та наводить аналогічні факти щодо інших перспективних зразків ОВТ російського виробництва.

«І з іншими виробами все зовсім так само, – зазначає Скоморохов. — Взяти Су-57, який нещодавно, в репортажах про репетиції травневого повітряного параду, знову був названий «тим, що не має аналогів в світі».

Але тут так, це дійсно так. Су-57 не має аналогів в світі, тому що це єдиний винищувач п’ятого покоління, який нікому не потрібен і не цікавий.

Китайський Chengdu J-20 затребуваний, американський F-35 продається по світу, а ось Су-57… На жаль.

Ні, звичайно, те, що в Перу думають над придбанням 3 (ТРЬОХ) Су-57 і В’єтнам розглядає можливість покупки…

Величезний експортний потенціал, згоден.

І якби це був одиничний випадок…

Не так давно ми обговорювали розклади по МіГ-35, який був замовлений просто приголомшливою​серією в 6 (ШІСТЬ !!!) машин. Я не знаю, чи були в історії РСК «МіГ» більш чутливі ляпаси, думаю, не було. Але факт: літак виявився взагалі не затребуваний і не потрібний. Шість примірників – це як раз для показів можливим покупцям. Ну і відповідний супровід у вигляді фонограми з піснею про експортний потенціал.

Прикро, машина явно хороша. Але… Африка, Азія… СНД…

Однак впадемо з небес на землю. А на землі у нас «Бумеранг». Який демонструється на парадах з 2015 року, і який ось-ось і мав би піти у серію.

Однак ні.

Спершу прикривалися високою вартістю машини. Так, це дуже серйозний аргумент, навіщо есмінець з вартістю авіаносця, навіщо БТР, який в грошах важить як танк?

Правильна відповідь – не потрібно.

Але в минулому році, коли реально замаячив повна відмова від всього замовлення, «Бумеранг» раптово подешевшав! Гендиректор фірми-виробника «ВПК» Олександр Красовіцій зробив сенсаційну заяву: з’явилася можливість знизити вартість «Бумерангу» приблизно в три рази.

Однак пришестя в армію Росії «Бумерангу» не сталося. Навіть незважаючи на падіння відпускної ціни мало не в три рази.

І тут теж присутня логіка.

За рахунок чого так подешевшало, ніхто не говорить. Але насправді варіантів небагато. Або за рахунок зниження відпускних цін на комплектуючі в тому випадку, якщо вони дійсно були безсовісно завищені, або за рахунок самої комплектації. Тобто установки дешевших вузлів і устаткування.

До речі, ось вам живий приклад. Знову ж Су-57.

Орієнтовна ціна Су-57 була озвучена в 100 мільйонів доларів. Нормальна ціна на світовому ринку для такого літака. Французи в минулому році продали індусам «Рафаїл» по 218 мільйонів євро за штуку, а «Рафаль» – ну ніяк не Су-57 навіть в принципі.

Наші Су-35, які однокласники «Рафаля», йдуть в Китай по 75 мільйонов доларів.

І раптом минулого літа Міністерство оборони підписує довгостроковий контракт на покупку 76 Су-57 по 32 мільйони доларів за одиницю.

Тобто винищувач 5 покоління йде за ціною в два з половиною рази нижче винищувача четвертого покоління. Нонсенс? Не те слово.

Дуже дивна цифра угоди, навіть якщо врахувати, що «для себе», «в ім’я інтересів Батьківщини» і все інше – незграбно.

Так, для радянської і тепер російської (бо вона вся родом з СРСР) техніки співвідношення «ціна / якість» було одним з кращих в світі. Тобто хороші ТТХ і бойові експлуатаційні якості прекрасно поєднувалися з невеликою за світовими мірками ціною.

БМП? В районі мільйона доларів. БТР? Якщо говорити про БТР-82А, то 563 тисячі доларів, в той час як «для себе» в перерахунку навіть дешевше буде, тому як близько 28 мільйонів рублів.

Але вибачте, БТР-82 – це все той же БТР-60, просто тюнінгований. Так дизель, так, башта, але по суті це все той же БТР-60, з його протикулевою бронею і відсутністю протимінного захисту. І як їздили на БТР-70 в Афганістані на броні бійці, так само і через 30 років на Донбасі і в Сирії їздять, оскільки куля – вона, звичайно, дура, а ось міна для БТР – могила.

«Бумеранг» обіцяв бути міцнішим. Втім, ми про це поговоримо окремо, тема довга і насичена. Зараз же нас цікавить не теорія, а практика.

А на практиці ціна у «Бумерангу», що в колісної версії (БТР К-16), що в гусеничної (БМП К-17), ну ніяк не можна буде порівняти з ціною БТР-60 в новій упаковці.

Якщо ж порівнювати «Бумеранг» з основними конкурентами на зовнішньому ринку, то тут їх два: американський Stryker і канадський LAV III.

Але «Бумеранг» виглядає тут «товстішим». І броня захистити може не тільки від 7,62-мм куль, і потужність двигуна неабияк більше, і з озброєнням теж.

На жаль, все якраз псує питання ціни. А ціна… Ціна не як у БТР-82. І тому «товстий» за всіма ТТХ і ціною «Бумеранг» цілком може виявитися нецікавим закордонним покупцям.

Цікаво, «Посейдони» і «Авангарди» теж на продаж підуть? У разі, якщо ціна виявиться недосяжною. Тому що в цілому «Бумеранг», що летить слідом Су-57, звичайно, літак не зіб’є, але… Але і нашій безпеці нічим не допоможе. А грошей, нагадаю, на розробки, випробування, випуск та інше пішло з надлишком. Ось це і засмучує найбільше. Адже покупці з Африки можуть і не оплатити витрати».

Доля згаданої автором «Армати» також залишається досить туманною. На початку лютого 2020 року стало відомо, що перспективний танк Т-14 (танк на важкій гусеничній платформі «Армата») залишився без двигуна. Челябінський тракторний завод, який відповідав за розробку силової установки, заявив, що постановка на серійне виробництво розробленого двигуна через недоробки та технічно недосяжні параметри є недоцільною. Вартість розробки двигуна становила понад 467 млн рублів. Раніше повідомлялося, що у танка виникли проблеми з трансмісією та прицільною системою. Розробником платформи «Армата» є російське підприємство «Уралвагонзавод». Крім танка Т-14, на цій платформі будуються бойова машина піхоти Т-15 і броньована ремонтно-евакуаційна машина Т-16.

У 2018 році завод опинився на межі банкрутства, попри те, що двома роками раніше отримав замовлення від Міноборони РФ на розробку платформи. Були виділені мільярди рублів на будівництво нових цехів для танків нового покоління. До 2020 року в розпорядження армії РФ очікувалося надходження 2300 танків Т-14. В результаті для військових випробувань було передано близько 100 одиниць.

Про те, що очікувати появи розпіареної «Армати» у військах в недалекому майбутньому не варто, свідчить контракт російського оборонного відомства на поставку танків Т-90М та модернізації Т-90А. У планах отримати близько 400 одиниць до 2027 року. Але і тут не обходиться без проблем. У період 2018 — 2019 років очікувалася модернізація 60 танків Т-90А до рівня Т-90М. Але станом на початок 2020 року жодна машина модернізована не була. Зазначимо, що обидва танка є глибокою модернізацією радянського Т-72.

За словами військово-політичного оглядача Олександра Коваленка, крім технічних проблем, що виникли при розробці Т-14, в майбутньому російську армію чекають нові проблеми з цим танком.

«Т-14 дуже сирий, на його доведення потрібні колосальні кошти. Але і це ще не все. За своїми розмірами цей танк істотно перевершує будь-який з танків РФ. Це означає, що у них немає необхідної інфраструктури для обслуговування цих танків у військових частинах. Кожна з них повинна буде переобладнати бокси під його розміри, а також підібрати техніку для обслуговування», — розповідав  він в коментарі «Апострофу».

Ситуація з «Арматою», крім високої вартості і габаритів, пояснюється необхідністю продовження випробувань перспективного зброї і обережністю російського військового відомства в оцінках його можливостей, повідомляє «Військово-промисловий кур’єр».

Відзначається, що низка систем озброєння танка Т-14 «Армата» вимагає подальшої апробації та дослідної експлуатації у військах. «Судячи з усього, така доробка може торкнутися силової установки, трансмісії, прицільного комплексу. Для танкової гармати належить розробити нову номенклатуру боєприпасів, включаючи керовані, з підривом на траєкторії польоту », – пише газета.

Крім того, є «питання і до контролю екіпажу, що знаходиться в броньованій капсулі, за бойовою обстановкою навколо танка». Повернути капсулу, як вежу, не представляється можливим, тому упор робиться на оптичні засоби і електроніку, які в бою можуть підвести. Все це спонукає Міноборони проявляти граничну обережність у вирішенні про закупівлі великих партій», – йдеться в матеріалі.

Також песимістично щодо «Армати» налаштований оглядач svpressa.ru Сергій Іщенко, який вважає, що економічна криза, яка насувається на Росію, може поставити хрест на постачання танків «Армати» в ЗС РФ

«Недовга, хоча і широко розпіарена історія новаторського російського і єдиного в світі танка четвертого покоління Т-14 «Армата », здається, підійшла до кінця, – пише Іщенко. «Всупереч обіцянкам Кремля, всупереч обіцянкам розробників і виробників, армія «Армати», гадаю, ніколи не отримає ні для чого, крім як для військових випробувань.

«Арматі», на жаль, швидше за все, судилося залишитися в історії вітчизняного ВПК з образливим для відмінно задуманої, хоча сируватої бойової машини, прізвиськом «парадний танк». І сумно навічно встати в експозицію знаменитого музею бронетехніки в підмосковній Кубінці. Щоб вже там десятиліттями будити у відвідувачів парку «Патріот», улюбленого дітища міністра оборони РФ Сергія Шойгу, сумні думки: «Ми майже змогли зробити кращий в світі танк. Але у нас не вийшло. Шалені гроші країни влада спустила на інше». Відповідно до прес-релізу Міноборони РФ, в нинішньому році жодного танка Т-14 «Армата» Збройні сили не отримають. Навіть для військових випробувань. Хоча ще на початку 2019 року було офіційно заявлено, що перша партія з 12 Т-14 надійде в ВС РФ на початку нинішнього року. А військові випробування «Армати» вже давно повинні були йти в 2-й гвардійській Таманській мотострілецькій дивізії Західного військового округу.

Насправді поповнення Сухопутних військ Росії в 2020-м складуть лише, як написано в казенному папері, «понад 120 модернізованих танків Т-72Б3М». Які представляють собою глибоко модернізовану версію бойової машини, розробка якої була почала ще в Радянському Союзі в 1967 році.

До цього, слід, мабуть, додати і батальйонний комплект Т-90М «Прорив», вже поставлений нашим військовим «Уралвагонзаводом» в квітні. Кажуть – це просто відмінна машина. Але все-таки не довгоочікувана «Армата». До того ж, і нових «Проривів» наші танкісти, як випливає зі згаданого прес-релізу, до самих новорічних ялинок теж не побачать», — робить висновок Тищенко.

Відчутні проблеми є і з переозброєнням повітряних сил на нові Су-57. У 2007 році до проекту розробки Су-57 фінансово приєдналася Індія, вклавши $295 млн розробку літака. Очікувалося, що Су-57 стане першим індійським винищувачем «п’ятого покоління».

У квітні 2018 року Індія вийшла з проекту, залишивши РФ без фінансування. На той час стало зрозуміло, що Су-57 не дотягує до «п’ятого покоління». Він істотно поступається еталонним винищувачам F-22 Raptor і F-35 Lightning II. У Су-57 ще немає двигуна другого етапу, а ефективна площа розсіювання (ЕПР) під час моделювання бою, показала значну перевагу конкурентів – «фантоми» виходили на ціль й атакували літак, ще до того, як системи Су-57 могли їх засікти. Виникли проблеми у Су-57 і з розміщенням зброї у внутрішніх відсіках. Габарити ракет не дозволяють розмістити їх усередині фюзеляжу через крила, які складаються.

Після падіння Су-57 в Хабараровському краї в грудні 2019-го у відставку пішов генеральний директор компанії «Сухой» Ігор Озар. Причиною називається зрив термінів постачання винищувача. До кінця 2027 року російська армія повинна отримати 76 Су-57. На сьогоднішній день вироблено тільки 13 дослідних зразків. Всі вони призначені для випробувань. Керівництво російської Об’єднаної авіабудівної корпорації планує об’єднати компанію «Сухого» і «МіГ» в одну. Як це позначиться на розробці винищувача, покаже час. Поставка 76 літаків протягом семи років вже виглядає на рівні фантастики.

Також росіянам доводиться відмовлятись від амбіційних проектів з розвитку ВМС. Зокрема, припинено розробку російського атомного есмінця-невидимки «Лідер» і нового фрегата 22350М.

Ескадрений міноносець проекту 23560 «Лідер» — проект перспективного атомного надводного стелс-корабля для ВМФ РФ. Передбачалося, що ці кораблі будуть мати водотоннажність близько 14 тисяч тонн і озброєні крилатими ракетами великої дальності «Калібр», сучасними системами протиповітряної оборони та радіоелектронної боротьби.

Робота над ескізним проектом есмінця тривала з квітня 2015 по кінець 2016 року. Очікувалося, що закладка корабля відбудеться після 2022 року.

Також існує низка проблем із засобами РЕБ, які в травні 2020 року проаналізувало українське видання «Defence Express». На думку вітчизняних експертів, в процесі розвитку сил і засобів РЕБ РФ слід виокремити наступні проблемні питання.

  1. Як показує досвід сучасних війн і військових конфліктів, засоби РЕБ при неправильному застосуванні однаково відчутно впливають як на противника, так і на власні війська. В РФ зроблені певні висновки після війни в Грузії, коли процес придушення грузинських РЛС літаками Ан-12ПП одночасно впливав і на російські станції, які перебували на відстані 100-120 км від зони постановки перешкод, а наземні станції РЕБ СВ РФ однаково подавляли лінії зв’язку як грузинських, так і власних військ.

Однак, вирішити однозначно цю проблему, навіть за умови підвищення рівня селекції та точності нанесення радіоелектронних ударів, РФ поки не вдається. Крім того, під час створення нових комплексів оборонною промисловістю не враховується той факт, що у районі конфлікту працюють і цивільні радіоелектронні засоби — канали зв’язку, які обслуговують «швидку допомогу», підрозділи МНС та поліції, які бувають безпосередньо задіяні в процесі організації забезпечення діяльності військ.

  1. Якщо проаналізувати представлену російською промисловістю лінійку продукції РЕБ (особливо це стосується виробів компанії «КРЕТ»), то низка цих виробів є продовженням комплексів, розроблених в 70-80-х рр. Так, наприклад, «Красуха-2О», «Красуха-С4», «Ричаг» та «Москва-1» з’явилися у середині-кінці 90-х, але їх реалізація загальмувалася через хронічне недофінансування.

В процесі створення комплекси, звичайно, допрацьовувалися та вдосконалювалися, але базові підходи залишилися незмінні. Більшість комплексів зроблено за одним принципом — постановка потужних шумових перешкод, що має як недоліки, так і переваги. Крім того, до недавнього часу практично не використовувалися міліметровий та террогерцовий діапазони, які в даний час все частіше і частіше привертають увагу виробників не тільки радіоелектронного обладнання, але і високоточної зброї.

Розробникам РЕБ потрібно «закривати» всі ці канали, а це досить велика смуга, а значить, потрібні складніші засоби радіоелектронної боротьби, що, в свою чергу, призводить до збільшення масогабаритних показників станцій перешкод і зменшення їх рухливості.

  1. Незважаючи на заяви представників оборонної промисловості та державних чиновників, залежність в іноземних комплектуючих залишається. За приблизними підрахунками вона становить від 5 до 10 %. Тому введені санкції проти Росії негативним чином позначилися на перспективах виготовлення серійних зразків РЕБ.

На сьогодні триває процес заміни іноземних складових на російські аналоги з необхідними характеристиками, однак це впливає на якість продукції та її вартість. Тим не менш, можна прогнозувати, що рано чи пізно РФ вдасться вирішити наявні проблеми та замінити іноземні комплектуючі у власних засобах РЕБ.

  1. Є певні труднощі з браком професійних кадрів. Переважна частина працівників відповідної галузі вже має поважний вік, а молодь не зацікавлена йти на роботу на запропоновану заробітну платню.
  2. Є потреба у модернізації виробничої бази підприємств-учасників державного оборонного замовлення, які залучені у виробництві, в тому числі, високотехнологічної техніки. Відомо, що до 2015 р. велика частина устаткування, передбачуваного до закупівель в рамках програм технічного переозброєння підприємств, проводилась в країнах ЄС і США. Зараз це ускладнено.
  3. Унаслідок розриву відносин з європейськими країнами є проблеми з поновленням ліцензійного програмного забезпечення при виконанні перспективних НДДКР.

ЗАГРОЗА ЗРОСТАЄ

Як підсумок, можна констатувати – реальна картина переозброєння російських Збройних сил дещо не така райдужна, як її малюють російські посадовці. Попри безсумнівні успіхи, існує й низка невдач та відвертих провалів, які перш за все стосуються найбільш широко розрекламованих розробок ОВТ – новітньої бронетехніки та авіації. Водночас, існують проблеми з доступом до закордонної елементної бази через західні санкції, що негативно впливає на якість нового озброєння, та в перспективі може призвести до технологічного відставання та виснаження російського ОПК.

Але, незважаючи на проблеми, переозброєння російського війська дійсно йде високими темпами, нарощування військової міці залишається першочерговим пріоритетом російської влади. Економічна криза, що насувається на Росію та світ, скоріш за все, призведе до певного скорочення оборонних видатків, але немає сумнівів, що «затягування поясів» торкнеться армії та «оборонки» РФ в останню чергу. Темпи й масштаби оновлення збройних сил РФ та України залишаються неспівставними, а розрив між ними лише поглиблюється. Тому, оскільки немає сумнівів в збереженні загрози з боку РФ для України, наша держава має активізувати пошуки можливостей для асиметричних відповідей на зростаючий потенціал однієї з наймогутніших армій світу, що лишається ворожою та посилює свою присутність на наших територіях та кордонах.

Дмитро Козлов

Поделиться:
Загрузка...