Збитий «Боїнг» і логіка Путіна

За цей час у Кремля були чудові можливості змінити тактику. Взяти участь у розслідуванні або хоча б відповісти на запитання міжнародної Спільної слідчої групи. Визнати, що було зроблено помилку. Виплатити компенсації сім’ям загиблих. Адже показово, що зараз ніхто не звинувачує Росію в умисному знищенні літака. Може йтися про грубу помилку, ексцес війни, але не про навмисне вбивство. Здавалося б, чому цю помилку не можна визнати?

А тому, що не визнається участь Росії у самій війні. Логіка «гібридності» змушує Путіна і його соратників заперечувати факт присутності на Донбасі російських військових та їхньої техніки. Тому що в разі такого визнання розсиплеться на друзки версія про «повстання» проти української влади, зникає фраза «нас там нєт». Потрібно просто сказати – ми там були і знищили цей літак, вибачте нас.

Але такі слова – не для Путіна або Лаврова. Вони будуть і далі заперечувати факти, які стають очевидними будь-якому неупередженому спостерігачеві. Та й упередженому також. Тому що – якщо дивитися на опитування в медіа та інтернеті – велика частина російських громадян не сумнівається у причетності своєї країни до знищення літака. Про тактику заперечення пишуть і російські ЗМІ, які передбачають подальше погіршення відносин із Заходом. Просто є якісь події, на які дуже важко сказати, що їх не було, коли вони були. З цим не справляється жодна пропаганда. Навіть російська.

Серійний номер на частині ракети російської установки «Бук», якою збили «Боїнг» над Донбасом. Її представили під час звіту Спільної слідчої групи в Нідерландах, 24 травня 2018 року

Ці версії також висловлювалися в перші ж дні після знищення росіянами малайзійського літака. Однак тотальне заперечення правди може породити підозру в тому, що вірогідний винуватець злочину хоче приховати від нас щось ще дуже важливе – те, про що ми поки що не здогадуємося або, можливо, просто боїмося здогадатися.

Віталій Портников