Вже майже невідворотнім є те, що завтра у РФ будуть оголошувати воєнний стан.
Причиною цього із усією очевидністю є елементарний брак у росіян живої сили, яку вони могли б кинути на Україну, і необхідність проводити мобілізацію. В них тупо закінчилися солдати.
Про те, що це максимально неефективний крок з війскової точки зору, я навіть не буду говорити. Якщо до цього з нами воювали люди, яких хоча б помаринували на навчаннях перед тим як закинути в Україну, а саму операцію планували хоча б у своїй хворобливій уяві, то у новій хвилі мотивація, підготовка, забезпечення і логістика будуть на ще більш принизливому для Росії рівні. Тобто цих людей шлють тупо на смерть або в полон, і єдиний шанс, що вони підуть вперед, — це хіба що загородзагони у них за спинами.
Набагато важливішим цей крок буде з політичної та соціальної точки зору. Вірити у пропаганду про клятих піндосів, неонацистів і велич російської армії легко, сидячи на дивані. Коли велична армія дає тобі іржавий АК із єдиним рожком патронів і садить у ще більш іржавий БТР із напівзаповненим баком, залишаючи тобі вибіри вбивати чи бути вбитим, це стає переломним моментом. Пішовши на війноньку, ти ніколи не повернешся з неї тією самою людиною, навіть якщо й повернешся не у одному із 45 тисяч завбачливо закуплених батьківщиною пакетів.
Економіка Росії й без того знаходиться у стані напіврозпаду. Спроба вирвати з неї ще сотні тисяч відносно роботоздатних людей та безліч ресурсів, аби їх забезпечити та привезти на бійню, може вдарити навіть надійніше за будь-які пекельні санкції.
Якщо в двох словах, Путін зараз не просто розриває старий соціальний договір, на якому базувалося російське суспільство. Він його спалює, та кровʼю пише новий. Замість величі по телевізору в обмін на крихти зі столу кооперативу «Озеро», на росіян тепер чекає вистава під назвою весь (російський) світ концтабір, а я тут наглядач. Якщо раніше репресували меншість й то відносно вибірково, то зараз саме життя в Росії буде можливо або у позиції репресованого, або у позиції вертухая.
Це спроба перетворити Ладу «Калину» на БТР, коли вона їде на повному ходу, при цьому палає, а з неї із криками «я внє палітікі» вистрибують колишні гвинтики, на яких трималася система.
Теоретично на нас може чекати затяжна війна із країною, що на очах перетворюється на Північну Корею. Але я оцінюю таку вірогідність приблизно на рівні із вторгненням марсіан.
Так, я можу помилятися, але зараз я ставлю на швидкий крах цього кривавого цирку із блекджеком та «Лєбєдіним озером», бо фюрер у бункері остаточно втратив звʼязок з реальністю, а Москву ще навіть не оточили.
Олександр Голубов
А це вже виступ американського сенатора Бена Сасса, який процитував уже всесвітню відому фразу про напрямок руху російському корабля та й росії в цілому!
Фраза дійсно стала символом українського опору російським загарбникам!
Слава Україні!