«Life and correspondence of John Paul Jones» — книга з мемуарами американського флотоводця, засновника ВМС США Джона Пола Джонса. Нижче на скріншоті цитата з його мемуарів, яка стосується того, хто насправді перемагав і завойовував «царскіє подаркі Українє».
Книга ніколи не перекладалася в Росії і Радянському союзі.
Дивно, чи не правда? Тисячі тонн макулатури присвячено перемозі російських чудо-богатирів у Російсько-турецькій війні 1787-1791, а мемуари американського командувача російським флотом ніколи не цитувалися.
Коли прочитаєте цитату з його мемуарів, зрозумієте чому.
Російсько-турецька війна 1787-1791 років це наріжний камінь міфу про царскіє територіальні «подаркі Українє» — гєнєралісімуса Суворова, Дірібасовську, Потьомкіна і його лєсніцу в Одесі, заснування Одеси і рускіх городов в Новоросії. В тій війні 230 років тому доблєсниє чудо-богатирі Росії відбили у супостата-бусурмана рускіє зємлі — Очаків, Хаджибей-Одесу, Ізмаїл, і так постала Новоросія, на яку зараз зазіхає Путін.
Тим подіям присвячені тони історичних і художніх матеріалів. Імперці витратили вагони чорнил, щоб вип’ятити роль чудобогатирєй і власних геніальних полководців. Вони привели масу нікому не потрібних подробиць: наприклад про власника галстука, яким перев’язали Суворова, і іншу дурню. Та чомусь ніколи не цитували справді важливі дані — наприклад слова Джона Пол Джонса. Типові казки росіян це наприклад розповідь про початок війни. Турки висадилися на Кінбурзькій косі і почали копати окопи, щоб оточити і захопити командувача всіма російськими силами — Суворова, який заховався у Кінбурзькій фортеці. Початок війни — найважливіший етап війни. Захопи турки командувача противника і війна пішла б зовсім по іншому сценарію.
І от російська вікіпедія повідомляє нам епізод вєлічія рускіх полководцев: до Суворова в церкву (саме те місце для командувача під час бою) прибігає посильний з доповіддю про те, що турки висаджуються! Суворов же наказує не відкривати вогонь і нєвозмутімо продовжує півдня слухати літургію. Своїм спокоєм полководєц вселяє упевненість у підлеглих. Ух, ах. Далі рускіє наділи чоботи, розправили вуса і сміливою контратакою, яку повів сам Суворов, з криками «Ура!» скинули турків у море.
Ну точніше не одразу. Спершу турки зустріли їх таким вогнем, що росіяни порозліталися. Сам Суворов отримав поранення і уповз зализувати рани. Бо у турків на косі вже були переважаючі сили. І не дивно. Вони пів дня рили окопи і висаджувались, а Суворов в цей час ховався у церкві і не віддавав накази. Але ж потім «В результате второй атаки, в которой участвовали свежие резервы, турецкие войска удалось вытеснить с косы и они, неся значительные потери, стали эвакуироваться на корабли. Суворов в этой атаке был ранен в руку. Первым заметил ранение Суворова есаул Кутейников (чудобогатир), который перевязал его своим галстуком.»
Героїзм яким він має бути.
Насправді, коли вам парять мізки ось такими мега-важливими подробицями про літургію, незворушність Суворова, що слухає молитви замість керування військами, і галстук, яким його перев’язали, можете бути певні: росіяни від вас щось ховають. А ховають вони неприємну дійсність: енєрал вкляк. Енерал-каратель, що до того подавляв повстання мирних людей, трошки не очікував, що тепер зустрінеться з достойним противником і зараз вже йому доведеться терпіти, як йому будуть смажити п’яти. Енерал вкляк і не віддавав накази. Енерал вкляк і через це його війська понесли величезні втрати, а сам він вже був на грані смерті.
Турки висадили десант і підмоги чекати немає звідки. Російський флот у Севастополі, який наклепали криворукы жителі боліт і топєй, згнив прямо перед боєм. Командувач це знав і розумів, що йому прийшли кранти. Турки його захоплять і він їм здасть всі секрети.
От замість того, щоб керувати боєм, нехай і безнадійним, генералісімус сидів у церкві і молився боженьці про спасіння.
Геній воєнної думки да і только. Впав у ступор. Ось що від нас ховають казками про якийсь галстук, яким його перев’язували.
А друге, що від нас ховають, це питання, а що ж це за свіжі резерви такі? А свіжі резерви це українські козаки. У вирішальний момент бою турки послали підмогу своєму десанту. А навпроти на чайках вийшла підмога росіянам. І одне підкріплення, і інше це наші з вами козаки з розігнаних росіянами запрожців. Одні воювали за турків, інші за росіян. Вони зустрілися, постріляли угору для вигляду і розійшлися. Туркам не прийшла підмога, а росіянам прийшла. Так чудобогатирі і перемогли. В результаті українці врятували вже двічі пораненого Суворова, що встиг прочитати всі молитви, які знав.
Так от, в жодній з казок про рускоє вєлічіє росіяни не приводять цитат одної людини — Джона Пола Джонса. Того самого, який керував єдиним боєздатним морським з’єднанням у росіян.
Джо́н По́ль Джонс національний герой США, один із засновників американських ВМС, контр-адмірал російського флоту (1788), командувач вітрильної флотилії Чорного моря, почесний козак Війська Запорозького Низового. Брав активну участь у російсько-турецькій війні за південь України і Чорноморське узбережжя. І от тепер цитата, яку я обіцяв. Пряма цитата засновника ВМС США про те, хто справді одержав перемоги в тій війні.
«Лише одна річ, яку здійснив Нассау Зіген (російський командувач), це поцупив прапор капудана-паші з рук Запорожців, які захопили його задовго до його появи».
Запорожці — билися і захопили цілий прапор цілого головнокомандувача силами османів. А російський генерал Нассау не бився, лише «потім з’явився і спер цей прапор з їхніх рук (що потім перетворив на свою славу, яку конвертував у добрі ніштяки)».
Це цитата Джона Пола Джонс. Це людина, яка знала Запорожців. Людина, яка під час бою з британським кораблем, коли британець одним залпом зніс йому півкорабля і вбив півкоманди, і потім запропонував здатися, Джон Пол Джонс відповів: сер, але ж я ще не починав битися. Пішов на абордаж на корабель британців і переміг.
Тому Джон Пол Джонс це культова особа в американському флоті. Його ім’ям названий, наприклад, ескадрений міноносець DDG-53 типу «Арлі Берк», перший збудований корабель цього типу. Нині в строю.
— Козаки перемагали, росіяни крали. (с) — Джон Пол Джонс
Тому книгу Джона Пола Джонса росіяни ніколи не цитували. А самого його вимарали з історії і приклали всі зусилля, щоб всі його заслуги приписати собі.
Пам’ятник Джону Полю Джонсу у Вашингтоні, uk.wikipedia.org Суворови, потьомкіни і катерини мають бути викинуті з гуманітарного поля України. Це фейк. Замість них має бути повернута заслужена слава козакацьким лідерам, які століттями воювали за землі півдня України і таки відвоювали їх. Без жодної зовнішньої підтримки вони завоювали право будувати міста на нашому Північному Причорномор’ї, ще 1648 року уклали мирний договір з султаном, який погодила у Стамбулі місія на чолі з полковником-кримським татарином по крові Филоном Джалалієм. Українці зробили це самотужки, на 150 років раніше за Російську Імперію і Суворова, а реалізувати це право Україна не змогла лише через зовнішню агресію з боку Росії і Польщі. А потім українці внесли вирішальний вклад у перемогу Російської Імперії. Ось чиїми іменами мають бути названі вулиці і проспекти в Україні.