Закон «про народовладдя» — просто чергова (але велика) віха на шляху знищення України

189
Все просто. І вам про це вже не раз говорили.
Закон «про народовладдя» — просто чергова (але велика) віха на шляху знищення України. В найнадійніший спосіб — шляхом передачі її в руки сил орієнтованих на головного ворога.

Простий план дає деякі збої, завдяки чому нам стає видно «підкилимну» частину процесів. За цим планом всю брудну роботу, і всі «зашквари» повинна взяти на себе монокоаліція і «найвпливовіший».
Саме тому у ОПЗЖ було таке собі «вільне голосування». Де 7 утрималися, а аж 15 проти. Ну, для своїх виборців у них є аргумент. Вони хотіли, щоб в законі були прописані ще й регіональні референдуми (привіт ДНР! Як живеш, ЛНР?).
А ще їм немає ніякого сенсу палитися. Якщо (коли) прийде їхній час — вони скажуть «не ми цього хотіли — ви хотіли».
Владна «партія тих, хто йдуть до прірви» панікує, і шле сигнали ОПЗЖ про готовність до злиття в будь-якому з екстазів. Ось і новоспечений «рот влади» Арестович слідом за майстром контекстів Арахамією — говорить про те, що партія Бойко — дуже українська партія.
І відкриття нових справ на Порошенко і Байдена (перше — звично і смішно, друге-суїцидально), і виграш Портновим суду першої інстанції по знищенню згадок про Майдан зі шкільних підручників — саме з цієї обойми.
Просто одні готові перестати «працювати під прикриттям» і об’єднатися з другими.
Але «другим» це не потрібно. «Більшості» давно видали лопату. І її завдання закопати себе самим, і взяти на себе всю повноту «народного гніву». А заодно й вирити фундамент для того, що побудують «нові українські патріоти» з російським ухилом.
Що до закону — ви вже бачили сто детальних аналізів. Там теж просто.
Народу пропонують замінити парламетаризм з завжди поганими депутатами (бо пишуть якісь дурні закони) — на «пряме управління». Найчеснішими, чистими і все знаючими людьми — усередненим народом.
Якими тепер легко буде маніпулювати будь-якій владі. Яка зможе виносити потрібні їй питання, минаючи номінальний парламент. Маніпулюючи привченими до маніпуляцій людьми. І підтасовуючи результат в незрозумілому «електронному варіанті».
А наявність головного пункту «про зміну території» — найпростіше питання. Якби територію не збиралися «змінювати» — цього б пункта взагалі ніколи не виникло б, навіть в самому ідіотському законі.
Є простий розрахунок на максимально можливий результат таких референдумів.
Якщо завтра винесуть перше питання «Чи хотіли б ви визнати «незалежність» Донбасу, і виключити його зі складу України — і війна відразу закінчиться» — захоплена більшість заволає «Тааааак!».
А коли післязавтра, їм запропонують офіційно відмовитися від Криму, в обмін на дешевий (на якийсь час) газ з Росії, і зменшення комуналки — крик «Таааак!» буде ще голосніше.
Десь там, в зовнішньому світі, тихо знімуть санкції з росії, і чудовисько розправить плечі.
А всередині країни перестане існувати народ, і будь-які зачатки Нації.
Залишиться керований «охлос», що пожирає власну країну, і себе.
Якому будуть підкидати смачні ідеї. Від «відняти і поділити» по волі народу. До оголошення поза законом будь-якої частини суспільства, за будь-якою ознакою.
Це все вже проходили протягом тисячоліть. І тільки ми прийшли до цього в найбільш просунуте століття.
Все питання в тому, що у них залишилося мало часу. І цей закон має відновити і консолідувати розпливчатий електорат. Який повинен «докошмарити» владу на «майданах за миску», після чого кермо можна прибрати до рук «російської української опозиції».
А плюсом є те, що до свідомої і по справжньому української частини суспільства поступово доходить необхідність залишити захоплюючу гризню між собою, і повернуться на бойові позиції. Тим більше, що навіть статистика говорить про те, що маятник впевнено рухається на нашу сторону.
І наша консолідація важить на порядок більше умовної «консолідації» будь-якої «умовної» більшості.
І відкотити і виправити все, що навернув цей цирк — ми теж зможемо досить швидко.
Біда тільки в тому, що більша частина з Нації здатна на дії тільки тоді — коли спільний корабель зануриться вже наполовину, і почне черпати воду бортами. Правда ми вмудряємося виплисти і тоді.
Правда, в цей раз в нашому борті вже не колупають — рубають грунтовну діру.
А скоро спробують підірвати наш корабель під три чорти. «За бажанням пасажирів корабля».
Той хто змирився з напівзатопленим станом — обов’язково піде на дно.
Так що не дивуйтеся, що відбувається. Дивуйтеся тому — як ми це все допустили.
І ще. Всім прихильником «негайних дій» і криків «Доки?».
Про що ви? Я вам на військовій мові скажу (і це не про переворот, пане майоре) Там де можливо діяти тільки силами умовного батальйону — силами умовної роти нічого не вийде. Крім героїчної загибелі роти.
А нас поки і роти не набереться.
Подумайте про це на дозвіллі. Без референдуму.
Після закону, про так зване народовладдя (Референдум) і проаналізувавши можливості впровадження інтернет голосування — подивіться хто буде керувати.
Доречі, знаєте чому конституція сучасної ФРН забороняє референдуми?
✔️Гітлер у 1934 році на підставі референдуму легітимізував своє всевладдя, об’єднавши посади президента і райхсканцлера.
✔️А за рік до цього на підставі так само референдуму Німеччина вийшла з Ліги Націй – попередниці ООН, – бо та, мовляв, небезпечна для німців, нав’язуючи їм чужу волю та руйнуючи етичні пріоритети (95% голосів «за»).
✔️Надалі Гітлер не раз ініціював референдуми з питань легітимації територіальної експансії (вони, за звичаями того часу, звалися плебісцитами).
✔️аншлюс Австрії був у 1938 році оформлений плебісцитом.
Щодо прийнятого Закону про народовладдя
✅ Пряме народовладдя — це утопія, і його впровадження в слабких демократіях дуже небезпечне. Процедура будь-якого загальнодержавного референдуму в разі її підконтрольності бюрократичному апарату та непрозорості його проведення відкриває широкі можливості для маніпулювання народним волевиявленням та легітимізації рішень, вигідних владній верхівці.
✅ Саме через сумнозвісні референдуми свого часу прийшов до влади і отримав необмежені повноваження, а потім взагалі скасував парламент Адольф Гітлер. Зе буде проводити референдуми та питати в нас що робити, а потім скаже :»Та ви ж самі проголосували за це. Ви ж самі президенти!»
✅ Так, 19 серпня 1934 року на референдумі 89,9% німецьких виборців схвалили передачу президентських обов’язків канцлеру Адольфу Гітлеру, наділивши останнього колосальною владою. Успіх ряду плебісцитів дозволив фюреру наплювати на міжнародні домовленості і приєднати до Німеччини Рейнську область, Сілезію, Рур, Судети, Австрію і прийняти рішення про вихід з Ліги Націй. З тих самих пір загальнонаціональний референдум в Німеччині під забороною.

Поделиться:
Загрузка...