Захоплення зброї прикордонного наряду на Сумщині. Висновки з оцінки події

Сумщина має певні особливості

Тут найдовша ділянка державного кордону з Московією, а назви населених пунктів – Краснопілля, Білопілля, Середина Буда, Зернове, Бачівськ давно овіяно ореолом безкарності контрабандистів та їх покровителів.

Тут на кордоні настільки щільно все переплелось, що інколи важко відрізнити, хто перед тобою — кримінальник чи борець з криміналом. Хоча часто різниці особливої ви не знайдете.

Саме через цю ділянку кордону московські попи УПЦ залізницею вивозили Гундяєву «общак» грошей, зібраних від недолугих українських вірян.

Саме тут зникають українські офіцери – прикордонники, які ходять в російську лазню до колег по «бізнесу».

Саме тут на користь країни-агресора йде активна співпраця з організаторами протиправної діяльності і здійснюється масове переправлення з РФ (в РФ) товарів та незаконних мігрантів.

Саме тут існують бази контрабандистів, на яких зосереджене все необхідне для подолання «захищеного» Європейським валом україно-російського державного кордону.

А ще тут вбивають людей, які не прийняли умов криміналітету оплачувати дозвіл на право порушення кордону. Саме так сталось в липні 2018 року на кордоні біля селища Краснопілля, де пострілами в притул вбили трьох українців, яких потім закопали в полі.

Селище Краснопілля..  Воно знову на вустах завдяки події, про яку надалі буде йтись.

Спочатку стисло про те, що сталось 

18 липня ц.р., біля державного кордону з РФ в Сумській області, декілька співробітників СБУ, які були  в позаслужбовий час, завдали тілесних ушкоджень прикордонному наряду та заволоділи його зброєю, яку згодом кинули неподалік і зникли.

Неймовірно, але факт —

неозброєні особи безперешкодно відібрали у правоохоронців зброю, а останні не чинили цьому необхідного опору.

Саме тому необхідно детально розібратись, що ж реально сталось на Сумщині, які були для цього передумови, що робити задля недопущення такого в майбутньому.

Мій немалий досвід служби в підрозділах та органах охорони кордону дозволяє зробити певні висновки.

Слід зауважити, що аналіз цієї ситуації досить складний з причин, що ми і досі не маємо повної та достовірної інформації.

Адміністрація Держприкордонслужби  обмежилась повідомленням, що вказані події, пов’язано з намаганнями «протиправного елементу» залякати прикордонників. Втім, взагалі замовчується, що учасниками конфлікту є посадовці іншого правоохоронного відомства та і про спробу залякати звучить якось не до місця.

В свою чергу Служба безпеки досить оперативно підтвердила інформацію про участь в події своїх співробітників.

Вивчення повідомлень в ЗМІ, а також реплік від пересічних громадян та різних «експертів» вказує, що існуючі думки поверхові, надумані або грунтуються на емоціях.

Хтось згадує радянські часи, коли був «розстріл на місці без суда і слідства», хтось запевняє, що Держприкордонслужба має обмаль повноважень, а переважна більшість висловилась, що їй  вкрай соромно за те, як нестійко та непрофесійно проявили себе охоронці кордону.

Дуже соромно за рідну Прикордонну Службу і автору цього допису, хоча ніщо не відверне моє прагнення пишатись тим, що я український прикордонник.

Цікаво, що серед коментарів на подію чітко відслідковується нав’язування думки, яка має на меті відбілити, як одну так і іншу Сторону.

До прикладу, припускається, що співробітники СБУ не здійснювали напад, а просто вчинили хуліганство, що і стало причиною чому прикордонники не застосували проти них силу.

Тому не здивуюсь, якщо незабаром з’явиться «поважна» версія про те, що на кордоні сталось ніщо інше ніж непорозуміння між правоохоронцями під час проведення  спецоперації СБУ в ході якої прикордонників вночі сприйняли за поганців-диверсантів  або й ще гірше – за пособників, які сприяли протиправній дяльності на кордоні.

В ході аналізу події варто зосередитись  в пошуку відповідей на наступні питання:

Чи був напад на наряд?

Чи дозволяє законодавство прикордонникам застосувати зброю?

Які передумови протистояння на кордоні?

Що стримує прикордонників від рішучих дій?

Хто повинен нести відповідальність за подію?

Для аналізу ситуації візьмемо дані, які вже відомі з відкритих джерел та офіційних повідомлень.

Отже, маємо наступне.

Прикордонний наряд в складі двох військовослужбовців Держприкордонслужби (яка до речі є правоохоронним  органом) виконував наказ на охорону Державного кордону на ділянці, що межує з РФ — країною агресором.

Ділянка служби наряду входить до Прикордонної смуги, де діють режимні обмеження у відповідності до Закону «Про Державний кордон України та ПКМУ N 1147 “Про прикордонний режим”.

Прикордонники були озброєні штатною стрілецькою зброєю — двома автоматами АК-74 та 120 набоями до них в магазинах, які вкладено в розвантажувальні жилети.

Служба наряду відбувалась в темну пору доби.

Невідомі особи під’їхали на авто до прикордонників, завдали їм тілесних ушкоджень, забрали зброю та набої і втекли вглиб України.

Вищевикладене підтверджується первинною  доповіддю про подію, що надійшла від управління Сумського прикордонного загону в Адміністрацію ДПСУ, де вказано наступне:

«вночі 18.07.21 до прикордонного наряду «Прикордонний патруль», який ніс службу на напрямку ДРОНІВКА (Україна)- РЯСНЕ (РФ) підїхало авто з якого вийшло 3 особи та здійснили напад на п/н. Прикордонникам нанесено тілесні ушкодження, нападники заволоділи 2 АКС-74, «розгрузкою» з 4-ма магазинами (120 б/п) та зникли в тил ділянки. О 02.15 18.07.21 до приміщення впс «Краснопілля» підїхав т/з з вікна якого було викинуто на газон 2 магазина з 60 б/п.

Згодом, в ході пошуку на узбіччі дороги біля місця нападу виявлено 2 АКС-74, розвантажувальний жилет».

Ймовірно, що в Сумському прикордонному загоні одразу знали, що до подій причетні діючі співробітники СБУ, але офіційної доповіді про це уникнули.

Згодом із джерел в правоохоронних органах стало відомо, що в результаті первинних слідчих дій ДБР та прокуратури у військовій сфері встановлено причетність до нападу на прикордонний наряд діючих співробітників УСБУ в Сумській області: начальника Сумського МРВ п-ка Ульянова Є.В. та його заступника п/п-ка Малярова В.М.

Останні ніби відпочивали на водоймищі в прикордонні, де і стався конфлікт з прикордонним нарядом.

В послідуючому прес-служба СБУ повідомила, що «на час проведення досудового розслідування обоє учасників нападу, котрі є співробітниками Служби, відсторонені від роботи».

Поки є незрозумілим, чому в ДПСУ повідомляють про трьох нападників, а ДБР вказує про затримання тільки двох. Скоріш за все це сприяє слідчим діям, щоб одного з фігурантів до певного часу мати у вигляді свідка.

Таким чином, головними  факторами для оцінки подій є те, що:

прикордонники були на службі, а співробітники СБУ — поза виконання службових обов’язків, що прирівнює останніх в правах та обов’язках зі звичайними громадянами.

Як вже вказувалось вище,  на місцевості, де ніс службу наряд, існує прикордонний режим та режим державного кордону.  Ці режими запроваджуються вздовж всього кордону в межах прикордонної  території сільських (селищних) рад та передбачають певні обмеження на будь-яку діяльність та на пересування осіб.

Коли прикордонний наряд на режимній території вимагає від когось зупинитись, пред’явити документи, це повинно бути безумовно виконано.

Такі режимні вимоги порушникі не тільки проігнорували але й ще створили конфліктну ситуацію та вдалися до нападу.

Щодо нападу та застосування зброї

В мережах вперто переконують, що Закони не дозволяють прикордонникам діяти рішуче, в т.ч. існують обмеження на застосування зброї. Але чомусь ніхто не процитував жодного недосконалого пункту існуючих правил.

Держприкордонслужба в своїй діяльності керується

«ІНСТРУКЦІЄЮ про застосування зброї, бойової техніки, озброєння..», яку зареєстровано в мінюсті України за N 963/8284 (далі по тексту — Інструкція).

Інструкція всередині ДПСУ ще йменується, як  «Наказ N 200». Саме цей наказ в 2003 році запровадив Інструкцію для виконання в прикордонних структурах.

На мою думку цей документ, хоча і не зовсім досконалий, але надає всі можливості прикордонникам діяти в різних умовах обстановки.

Розтлумачу його основні, цікаві для аналізу, положення.

Інструкція вказує, що під нападом слід розуміти насильницькі дії або погрози вчинення насильницьких дій стосовно прикордонників у зв’язку з  їх службовою  діяльністю

або щодо результатів службової діяльності, що вчиняються приховано або відкрито (в т.ч. спричинення тілесних  ушкоджень,  відібрання зброї тощо).

Тобто співробітників СБУ можна чітко кваліфікувати, як нападників.

Вони заволоділи зброєю та навіть спромоглись забрати у прикордонників  розвантажувальні жилети з набоями.

В свою чергу п. 2.5.2. Інструкції вказує, що прикордонники, виконуючи завдання з охорони державного кордону, серед іншого, застосовують зброю та бойову техніку для відбиття нападу.

Пункт 2.2.2. Інструкції визначає, якщо виникла безпосередня  загроза  життю або здоров’ю прикордонників зброя може бути застосована БЕЗ ПОПЕРЕДЖЕННЯ.

Прикордонник, як і будь-який інший правоохоронець, при виконанні службових обов’язків має переважне право на застосування сили, а в крайньому випадку і зброї.  Закон чітко розмежовує поведінку сторін:

«правоохоронець законно вимагає — громадянин виконує». Все інше, в т.ч. можливе оскарження дій — потім.

Тобто в умовах нашої події прикордонники мали право застосувати зброю по нападниках, але цього не зробили. Не пролунало навіть попереджувальних пострілів.

Чому ж так?

Вважаю, що цьому є декілька причин.

Причина перша:

Вкрай низька професійна навченість прикордонників діяти в складних умовах обстановки

На жаль, підготовка прикордонників у відомчих навчальних закладах не закріплює  у військовослужбовців стійких навичок, як діяти на кордоні. Це особливо стосується навченості елементам стримуючого характеру – психології поведінки прикордонника, побудови його діалогу з особами, порядку розстановки складу наряду, який повинен унеможливлювати втечу та напад порушників, і звісно — навчання діям силового характеру.

Повірте моєму досвіду: лева частка конфліктних ситуацій на кордоні виникає з причин, коли прикордонник поводить себе невпевнено, не контролює обстановку, не вміє обґрунтувати свої законні вимоги, а у випадку спротиву взагалі впадає в ступор.

Коли прикордонник щось говорить порушникам, в його словах повинна відчуватись твердість металу. Головні навички прикордонника повинні бути натреновані до автоматизму.

Ну а зброя для гідно підготовленого  військового взагалі повинна стати частиною тіла.

Впевнений, що в нашій ситуації прикордонники не виконали головних правил несення служби, які закарбовані кров’ю не одного правоохоронця.

З метою забезпечення власної безпеки, прикордонник, особливо при поводженні з групою осіб, повинен встановлювати  «зону безпеки»,  тобто утримувати особу на відстані, що забезпечує захист від раптового нападу.

Після попередження  про  можливе  застосування  зброї  спроба

особи  наблизитися  до  прикордонника,  скоротивши  при

цьому вказану ним відстань,  або доторкнутися до зброї,  дає право

прикордоннику застосувати зброю.

Саме цього вимагає п 2.5.5. Інструкції, яку прикордонний наряд проігнорував чим створив передумови до захоплення зброї.

Додатковою негативною обставиною могло стати і те, що склад наряду серйозно втратив пильність, що дозволило нападникам непомітно підійти до місця несення служби

Причина друга:

Державний кордон перетворено на місце змагань за першість, хто на ньому більш впливовий

Вже тривалий час на Сумщині між прикордонниками та СБУ точиться конфлікт, який вже перейшов в пряме протистояння між силовиками, предметом якого є контроль над діяльністю протиправних угруповань.

І за всіма ознаками в цьому протиборстві явно програють прикордонники.

Тільки протягом цього року СБУ затримала декількох офіцерів оперативно-розшукових підрозділів Сумського прикордонного загону, які за грошову винагороду сприяли організаторам протиправної діяльності на кордоні. Обшуки проводились навіть в управлінні Сумського прикордонного загону.

Цікаво, що зовсім нещодавно співробітники СБУ затримали оперуповноваженого прикордонного загону, який обслуговував ділянку кордону відділу прикордонної служби «Краснопілля», де саме і сталась остання подія.

Про те, який там треш зокрема можна дізнатись в публікації «Кордон з ворогом/паралельна реальність», вона за наступним посиланням

https://www.facebook.com/1572093972824327/posts/4330977003602663/?d=n

І ось, уявіть собі ситуацію, коли вночі 18 липня, прикордонний наряд, що має незадовільні навички у несенні служби, зупиняє авто в якому їдуть керівники підрозділу СБУ у званні полковника та підполковника, які на цій ділянці кордону вважають себе наступними після Бога. Ну, а що далі Вам вже все відомо.

Причина третя:

Прикордонники відчувають, що у складній ситуації ніхто не стане на їх захист

Тут варто навести приклад 2014 року, пов’язаний із ув’язненням солдата Колмогорова, який разом з іншими прикордонниками застосував зброю для затримання осіб, що в зоні АТО не виконали вимог про зупинку транспортного засобу. Одна особа, що рухалась в авто загинула.

Тоді суд визнав військовослужбовця винним, а точніше призначив крайнім, у скоєнні навмисного вбивства та призначив покарання – 13 років позбавлення волі.

Для обґрунтувати обвинувачення дуже старався військовий прокурор Сластін, який на суді переконував, що Маріуполь в 2014 році був «мирним» містом, що на його думку унеможливлювало застосування зброї.

Верховний суд під тиском громадськості переглянув справу та скасував неправомірний вирок. Але, як то кажуть, осад у військових залишився.

Саме тому,  у своїх висновках, ситуацію із засудження солдата Колмогорова я назвав  диверсією проти всього українського війська, яка спрямована на руйнування його боєздатності та морально-психологічного стану.

Детально про ситуацію з солдатом Колмогоровим я зробив висновки в наступній публікації

https://www.facebook.com/100015617197955/posts/365511050646132/?d=n

Тому Держава та її державні особи, всіма своїми діями повинні доводити, що будь хто з військових буде захищений від переслідування при правильному виконанні статутних правил несення служби.

Але слід визнати, що в Держприкордонслужбі цьому питанню уваги приділяється вкрай недостатньо, тому прикордонники деморалізовані і поруч з тим, що вони професійно не підготовлені так ще і бояться реалізувати свої законні права на застосування сили під час служби.

Здається, що такий стан справ в середовищі прикордонників навіть подобається високопосадовцям ДПСУ, бо навчений прикордонник для них небезпечний, бо може нашкодити планам підконтрольного  злочинного угруповання на кордоні.

Щодо винуватості та притягнення до відповідальності

На мою думку до відповідальності треба притягати, як нападників так і склад прикордонного наряду.

Стаття 345 ККУ передбачає відповідальність співробітників СБУ за насильство щодо працівника правоохоронного органу. За ч. 4 цієї статті, за умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу тілесного ушкодження у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків, що вчинено організованою групою, — караються позбавленням волі на строк від семи до чотирнадцяти років.

Крім вищевказаного, нападникам, за скоєння злочину пов’язаного із незаконним заволодінням вогнепальної зброї, бойових припасів,  вчинені організованою групою, що поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров’я, — передбачена відповідальність за ст. 262 ККУ. Винні за це караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна.

За оцінкою подій, склад прикордонного наряду порушив правила несення прикордонної служби, що формально має ознаки злочину за ст. 419 ККУ.

Військовослужбовці з наряду повинні нести відповідальність за порушення нормативних наказів, що регламентують діяльність наряду з охорони державного кордону, яке спричинило наслідки у вигляді створення передумов для заволодіння іншими особами зброї та бойових припасів та зриву виконання  завдання на охорону кордону.

Підсумовуючи

Безумовно, ситуація на Сумщині увійде в перелік найганебніших фактів в історії правоохоронних органів України: для ДПСУ, як неспроможності дати опір, а щодо СБУ — як приклад зухвалої вседозволеності.

Подія вказала на квінтесенцію проблем, які оцінюють стан справ у прикордонному відомстві, де його керівництво, та керманич ДПСУ Сергій Дейнеко зокрема, розташувались в зоні комфорту, отримавши індульгенцію на подальше знаходження на посадах.

Складається вперте переконання, що ці генерали займаються в більшості тим, що обслуговують інтереси господарів  та «смотрящіх», а також примхі можновладців,  відокремившись від проблем підпорядкованих військовослужбовців наділивши ім роль ягнят.

І як образливо це не звучить, але в останніх подіях суспільство побачило прикордонників у вигляді беззубих та беззахисних суб’єктів. Їх такими зробили вищі посадовці  Держприкордонслужби і за це вони понести сувору відповідальність.

Олег Медведчук, учасник війни з РФ, керував тактичним угрупованням ДПСУ в секторі М зони АТО (2014р.); генерал-майор (в запасі)