Ізюм…
Мій друг чеченець, який зараз воює за волю України та Ічкерії, розповідав мені одну історію. Підлітком він жив в Росії та, відповідно, навчався у російській школі. Як в російських школах ставилися до «чурок», думаю, пояснювати не треба.
В перший день навчання батько мого друга пояснив йому, як правильно себе поставити. Він сказав: «Як тільки зайдеш в клас, визначи в ньому найбільш наглого та борзого. І як тільки він почне тебе провокувати — забивай його до напівсмерті. Максимально жорстоко, максимально криваво. Максимально показово».
В той день дуже не повезло якомусь російському хлопчику — мій друг розбив стілець о його голову та добив його до втрати свідомості залишками шкільких меблів. Крові було багато.
Всього товариш змінив в Росії три школи. Як він каже, в кожній з них доводилось битися тільки один раз. На самому початку.
Ізюм…
Вчора слухав виступ Тайри у Вашингтоні. Вона переповіла свій діалог з одним росіянином у підвалі. «Знаєш, чому ми тебе катуємо?», — спитав він. «Тому що можете», — відповіла Тайра.
Раби катують, тому що можуть. Бо війна дає їм можливості вперше в житті відчути себе «хазяїном». Війна для руських — єдиний спосіб самоствердження та вивільнення. У вбивствах та катуваннях розкривається увесь їх творчий потенціал. У вбивствах і катуваннях вивільняються роки їхнього страху перед господарями, які є рабами інших господарей і так до самої гори, яку займає людина, яка є боягузливим Верховним рабом Росії.
Декласоване, дегуманізоване дике суспільство.
Ізюм…
Ми дивуємось, чому так. Досі не розуміємо, що це — їхня мова. Вони приходять до нас без перекладача. Дикість, жорстокість, терор та страх — це їхня «лінгва франка». Але в цій дикій мові є і відповідь, рецепт нашої перемоги.
З ними треба спілкуватися на цьому доступному їм «языке».
Нещодавно в одній компанії обговорювалися методи протидії так званим «референдумам». Не зміг народити нічого тонкого та інтелектуального. Сказав тільки: «Їх треба вбивати. Максимально жорстоко, криваво та показово. Бити треба по кожному задіяному. Кожен колаборант, повинен знати — він загине мученицької смертю. Зловити російського політтехнолога чи росіянина-координатора «референдума», підвісити за ноги до стовпа та відрізати голову. Якщо реально. Записати на відео! Кинути в російські пабліки. Кожен з них повинен здригатися від слова «Україна», в тваринному страху бігти звідси. Тільки страх та терор, терор та страх». Вчора якраз підірвали жінку, яка організовувала цей шабаш у Бердянську. Повне заочне співпадіння думок!
ТЕЦ у Харкові? Дві ТЕЦ в Росії. Дамба в Кривому Розі? Дві дамби там! Тільки так, тільки так!
Без злочинів проти людяності. Без скочування в тваринний стан. Без насолоди від крові. Як казав Леон-кіллер: «Без жінок, без дітей». Але з відчуттям тяжкої необхідності.
Вони повинні відчути потилицею, здибленою шерстю: наближається новий господар, на коліна! І їхні рабськи хребти прогнуться, не зможуть не прогнутися. Ми переможемо!
І тоді уся їхня злість хлине всередину, в грановиті палати Верховного Раба! І знесе його.
За Ізюм…