Спробувала зібрати до купи свої думки з приводу подій останніх днів.
До речі, мені не подобається, коли мої френди починають висміювати намагання аналізувати ситуацію, типу: от ви «мамкині експерти». Звісно, френди мають право на висміювання. Але в такі часи важливо ділитися думками, інформацією, позиціями. Подібне теж допомагає триматися і звіряти свої кроки з кроками однодумців.
Отже, з хорошого. Чи заспокійливого.
1. Ми існуємо в умовах гібридної інформаційної війни. Тому тут, як показує час і досвід, всі засоби гарні. Можливо, захід перебільшує, коли кричить страшними заголовками з перших шпальт авторитетних газет світу. Але все це в комплексі однозначно вплинуло на позицію міжнародних інституцій, організацій та уряди великих країн світу. Путін – божевільний агресор. І ця позиція практично однозначна.
2. США пропустили ситуацію з Афганістаном. Звісно, вони не хочуть повторення помилок. Бо це означатиме закінчення багатьох політичних кар’єр в цій країні. Гіркий досвід враховано. І нам це на користь.
3. Ми маємо значно більшу підтримку, аніж в 2014-му. Ми маємо готовність західних партнерів включатися в це божевілля, яке затіяв ненормальний карлик.
4. Перші лідери світу курсують між Києвом і Москвою. І ми ж розуміємо, що це не туристичні вояжі. Відбувається колосальна дипломатична робота, щоб зупинити агресора.
5. ЗСУ значно професійніші і екіпірованіші на відміну від подій 8-річної давнини. Ми маємо сучасне озброєння і інструкторів з провідних армій світу.
6. Ми маємо готовність наших європейський сусідів приймати у себе українців на випадок ескалації. Це теж важливо знати і розуміти.
7. Рівень ватності, не кажучи вже про рівень сепаратизму навіть в таких складних регіонах як Одеса, не росте. Вже всі побачили, як живуть в ОРДЛО і не дуже туди хочуть. І багато хто навіть розуміє, який буде триндець для них персонально, якщо виродки сюди зайдуть.
8. Значна частина свідомого населення перестала боятися і відповідально готується до різних ситуацій.
9. Громадяни почали самоорганізовуватися. Добре розуміючи, що ситуація з ненормальними сусідами не закінчиться завтра. Тому потрібно бути готовими до будь якого розвитку ситуації.
10. Ми можемо виграти цей раунд. Ми маємо перемогти і це реально. Ми маємо безпрецедентну підтримку, щоб зупинити агресора.
З поганого. Чи тривожного.
1. Риторика президента – найдурніша з усіх, які можуть бути. Чи то п’ята колона, яка пишно розрослась в його Офісі впливає, чи то він сам не розуміє, в якому світі він опинився. Всі головні месиджі, важливі повідомлення, тлумачення подій і ситуацій – всі, хто завгодно, окрім Верховного, прости господи, головнокомандуючого.
2. Ніхто не може зазирнути в голову виродка із сусідньої божевільні. Він непрогнозований і тому небезпечний. Ми всі сподіваємось, що він злякається і відступить. Але тут 50 на 50.
3. Росія має ядерну зброю. І це – найгірша новина.
4. Залякування відключенням від міжнародних систем не дуже лякають рашу. Вони почали орієнтуватися на юань і, скоріше за все, там все ок, в тому числі і з іншими домовленостями з Китаєм.
5. Евакуація співробітників посольств і заклики виїжджати іноземців з нашої країни — нормальна практика. В першу чергу піклуються про своїх. Звісно, цей факт досить впливає на наш з вами рівень тривожності.
6. Оприлюднені розвіддані свідчать про те, що раша стягнула не лише війська під наші кордони, а і військову поліцію. А, як відомо, саме військова поліція наводить лад на окупованих територіях. Також мова йде про безпрецедентні запаси крові для армії раші.
7. Можливі провокації як то теракти, які можуть стати детонатором подальших подій. Тут дуже важлива робота СБУ і інших спецрозділів. Власне, останнім часом ми маємо купу повідомлень про знешкодження чи викриття персон та груп, які працювали в цьому напрямку.
8. Ми не готові до можливих подій. І тут мова не про збір тривожної валізи. Відкладене життя, перебування на шпагаті, неможливість планувати своє життя і свої дії – все це серйозно впливає на психічне здоров’я. Якими ви вийдемо з цих випробувань – питання. Якщо про це не думати вже зараз, в тому числі і на рівні державних програм, то ми матимемо невтішні прогнози щодо свого майбутнього як нації.
9. Переважна частина населення не має а ні найменшого уявлення, що робити в разі ескалації. У моєму будинку, наприклад, величезний паркінг. Раптом що, можна туди евакуюватися. Але про це немає жодного оголошення. В цьому напрямку не проводиться жодної організаційної чи інформаційної роботи. Не проводиться системно і послідовно. В тому числі і на рівні міста.
10. Росія таки може піти ва-банк. Уроки двох світових воєн якраз і свідчать про це. І воювати ми будемо самі. Світ, звісно, буде занепокоєний і буде нас підтримувати. Але воювати будуть українці.
І ще одне. Чи треба їхати з України? Знаєте, ми багато чого віддали, в том числі і життя наших громадян, щоб мати свободу пересування і свободу вибору. Кожний тут вирішує для себе.
Але є одна порада, яка стосується мирного населення в часи воєнних дій: жінки і діти, якщо є можливість, мають виїхати. В село, в Стамбул, у Львів. Щоб не заважати нашій армії воювати. Щоб зменшити мирні втрати.
Я знаю, це звучить дико і страшно. Але ми живемо саме в таких реаліях.
І це як з локдауном. Вас обмежують не тому, щоб вберегти персонально, а тому, щоб не накрилась система охорони здоров’я, щоб не стався колапс.
P. S. Десь читала, що у Львові дуже зросла вартість орендованого житла. Ну що ж, «кому война, а кому мать родна». Дуже сподіваюсь, що це неправда і перебільшення. Варто все-таки залишатися людьми. Особливо в такі часи.
P. P. S. Я в Одесі. Я маю можливість виїхати. І я мала можливість не приїжджати. Але я тут. В такі часи краще бути вдома. Тут немає нічого особливого, окрім того, що я вмерла б на відстані, розуміючи, що там, де моє серце, біда.