Розширення дії «Третього енергопакету» на «Північний потік-2» не зупинить будівництво, але значно загальмує його. Новий газогін буде в цьому випадку підкорятися тим самим правилам, що й «внутрішні» газопроводи Євросоюзу. Доведеться розділяти компанію-оператора газогону і компанію-постачальника газу (зараз у всіх ролях в цій стрічці знімається «Газпром»), гарантувати доступ до газопроводу іншим компаніям і забезпечити повну прозорість визначення ціни на газ. Крім цього, всі ці питання повинні бути врегульовані в угоді між Німеччиною і Росією — а на роботу над таким документом теж піде не один місяць.
Але найголовніше — ми не знаємо, наскільки проект у такому вигляді взагалі може бути цікавим Кремлю. Адже з нього вилучать найголовніше — відсутність конкуренції і закритість. Зникне головна зброя Кремля — відкат, за допомогою якого так комфортно працювати з «розуміючим» західним бізнесом. А уповільнення проекту збереже за Україною монопольне положення у питаннях транзиту російського газу і змусить Москву домовлятися з ненависним Києвом. Ні, такий «Північний потік-2″ кремлівським наперсточникам не потрібен!
Але якщо сьогодні зміни «Третього пакету» будуть схвалені, з ними всім доведеться рахуватися — і Москві, і Берліну. І з цього очевидного факту необхідно зробити один важливий висновок — ми дуже часто недооцінюємо позицію і можливості наших сусідів, які в буквальному сенсі слова можуть нас врятувати, коли поразка є близькою.
Коли я кажу про сусідів, я маю на увазі не Францію. Франція і раніше досить обережно ставилася до будівництва «Північного потоку-2», але просто не мала ніякої реальної можливості висловити свою позицію, не мала просто тому, що сам розгляд питання про розширення «Третього енергопакету» протягом усього 2018 року блокувався країною-головою Євросоюзу. Спочатку це була Болгарія, яка зараз зацікавлена у власних домовленостях з Москвою по «Турецькому потоку», потім — Австрія, прихильниця «Північного потоку-2». Ідея затягування розгляду питання була простою — дотягнути до виборів до Європейського парламенту, не дати проголосувати за «Третій енергопакет» зараз, коли позиції прихильників розширення його дії є дуже сильними.
І тільки тоді, коли головувати в Євросоюзі стала Румунія, питання зрушилося з мертвої точки. Пригадуєте розмови про те, що Румунія взагалі не повинна зараз очолювати Євросоюз, що вона загрузла в корупції, що їй потрібно поступитися місцем голови, розібратися з корупцією і вже потім? Це все і були зусилля лобістів «Північного потоку-2», зусилля Кремля — тому що позиція румунського уряду легко прораховувалася. «Боротьба з корупцією» зараз — головна зброя корупціонерів і імперіалістів у всьому світі, така ж ефективна, якою донедавна були комуністичні гасла або російський газ. Ця брехлива боротьба допомагає захистити мафіозні інтереси, посилити вплив Москви або Пекіна, підірвати самі підвалини держав, що чинять опір експансії. І зрозуміло, ніякого відношення до справжньої боротьби з корупцією вона не має, але разюче під неї мімікрує, щоб сподобатися недосвідченим людям.
Проте, цього разу, «борці з корупцією», схоже програли тим, хто хоче прибрати монопольну і корупційну складову з проекту «Північного потоку-2» — тобто позбавити його справжнього сенсу. І дякувати за це нам потрібно буде уряду Румунії і щасливому збігу, який забезпечив цій країні головування в Євросоюзі саме зараз, коли залишився в буквальному сенсі слова останній шанс.