На дворі 19 жовтня. Попри обіцянки мадам Безуглої, зимову форму нам так і не видали. Міністр Резніков розповідає що з формою ЗСУ проблем не має. А мені шанувальники влади стали дорікати, що на фото я вдягнутий з голочки, а кажу що форми в ЗСУ нема.
Ну гаразд. Я за язика не тягнув. Розповім, як проблему форми для себе вирішив особисто я. Думаю, моя історія не буде оригінальною, багато хто діє так само. Отже.
По-перше розглянувши мої фото на ФБ не складно переконатися, що на мені маса речей, які не могли видати тиловики ЗСУ. Форму мульткам, наприклад, в ЗСУ не видають. Куртку софтшел так само. Коротше.
Нагадую, на війні я не з березня поточного року, а з серпня 2014 р. Раніше я брав участь в АТО в складі козацького добробату, який згодом став Добровольчою козацькою ротою «БУК» ім. Тараса Шевченка. На фронт я їздив від 2014 р. і аж до літа 2018 р. Звісно, формою я обзавівся ще тоді. І звісно ті речі я забрав з собою до ЗСУ.
Взагалі, речі які я ношу зараз можна розділити на чотири типи: подаровані волонтерами, куплені мною самим, надані мені ГО «Справа громад» і видані у ЗСУ. Почну з останніх. Мені пощастило. Завдяки тиловикам 72-ї бригади, я став власником бушлату, який буде просто рятувати мене зимою. Ще від тиловиків я отримав термобілизну, кальсони, флісовий підшоломник, штани з кітелем та 4 чи 5 пар зимових шкарпеток (за це окреме дякую). За дивним збігом обставин, всі ці речі вироблені у 2017 і 2018 рр., тобто були взяті з запасів. А от НЕ видали мені головний убір. Якби не мав я панами від волонтерів, довелося б мені їхати в часину у флісовому підшоломнику. У травні. Бо це єдиний головний убір виданий мені державою.
Ще мені не видали патчі, ті самі якими хизувалися президент і його поплічники. Мені подарувати їх було нікому, я їх купив собі сам. Натомість я отримав берці Талан. Демісезонки.
«Але ж на фото ти часто у літніх Таланах!» — скажете ви. Так, погоджуся я, маю я це дуже зручне взуття. Але. Літніми «таланами», зимовими теплими штанами, фліскою та теплим зимовим бафом мене забезпечила «Справа громад». Ще весною. За що їм мій неймовірний респект і уважуха. Без фліски на фронті мені було б дуже кисло. Бо так, фліска в якій я на фото (і яка на фото) – не державна. Вона волонтерська.
Крім того від різних волонтерів у попередні роки мені дісталися убакс мультикам, штормовка, дві панами, осінній баф, пара балакалав, зимова шапка, рукавиці, кілька потовідвідних футболок і купа потрібних дрібничок, типу спиртовки яку я виставляв на фото нещодавно. Від волонтерів же додалися кавер на каску та зимовий спальник. Сашко Шульман, щиро дякую! І дякую що майже примусив мене їх взяти.
До всього цього додалися речі, які на момент призову у мене були, бо я банально їх купив у попередні роки. Це куртка-софтшел (у дощ – річ незамінна), тактичні кросівки, мультикамні кітель і штани тощо.
Таким чином формою я упакований на весь рік. По мірі того як ті чи інші речі будуть зношуватися, я буду нові купувати чи по можливості канючити у волонтерів. Ілюзій я не маю і на Міноборони Резнікова не сподівався жодного разу. Моє здоров’я мені дороге як пам’ять.
Факт такий. Не займайся я своїм гардеробом сам, було б мені зараз ой як кисло. Купувати собі ті чи інші деталі форми український солдат просто приречений, бо навіть того що мусять, йому в повному обсязі не видають. Навіть в штатних частинах ЗСУ. Зважуємо на те, що не всі солдати мають запас форми до призову, а аби поповнити свій гардероб за власний кошт, треба потрапити на передову та дожити до перших доплат за бойові.
Такі реалії Збройних сил часів Зеленського. Хоча я пам’ятаю як у 2018 р. форму видавали і студентам на воєнкафедрах, і «партизанам» на воєнзборах.
На фото – флісова кофта. Геніальний винахід військової промисловості. За Порошенка ЗСУ нею забезпечили. За Зеленського ЗСУ її перестали видавати.