Як у держави знайшлися 40 мільярдів не для ракет, а для політичного виживання

Сьогодні злочини проти обороноздатності ховаються не в таємних пактах, а в урядових кабінетах — за стосами паперів із написом «Державний бюджет». На папері влада малює ілюзію зростання оборонних видатків, але в реальності ми отримуємо порожні транзитні кейси з написом «Ракети — не профінансовано» та штучний дефіцит боєприпасів. А потім Зеленський їздить по країнам Заходу і розказує, що в Україні немає протиракет ППО — зате є бабло на популізм.

Ось суха статистика урядового законопроєкту №15224, який продають країні як «рекордний бюджет на зброю», але який по факту є інструментом секвестру армії на користь ручного управління Кабміну.

Урядова публічна рамка виглядає бездоганно: законопроєкт прив’язаний до очікуваної підтримки ЄС, а Міністерство фінансів заявляє, що видатки на сектор безпеки й оборони зростуть на 1,560 трлн грн. Загальний ресурс сектору після змін має становити 4,367 трлн грн.

Але це — вітрина. Аналіз висновку профільного комітету показує іншу реальність: законопроєкт дійсно збільшує видатки на 1 560 087,1 млн грн, проте з цього приросту загальний фонд становить лише +36 833,8 млн грн, тоді як спеціальний фонд — +1 523 253,3 млн грн. Тобто приблизно 97,6% усього збільшення оборонного сектору — це нестабільний спецфонд. Загальний фонд дає лише близько 2,4% приросту.

І саме всередині загального фонду криється головний удар. Безпосередньо з прямої програми Міноборони 2101150 (закупівля, модернізація і ремонт озброєння, військової техніки, засобів та обладнання) уряд зрізає 40 мільярдів гривень за загальним фондом. Чисте скорочення цієї ключової закупівельної програми, навіть після часткової компенсації зі спецфонду, становить 34,617 млрд грн.

Для розуміння: первинно на закупівлю озброєння та військової техніки у загальному фонді бюджету-2026 було передбачено 709,8 млрд грн. Отже, уряд одним рухом зрізає майже 5,6% від річного закупівельного орієнтира живої ліквідності на фронт. Для оборонно-промислового комплексу зміна загального фонду на спецфонд — це катастрофа, адже отримання коштів залежатиме від фінансових умов угод та виконання передумов. Ракети та дрони не збираються за гіпотетичні обіцянки — їм потрібне гарантоване, ритмічне фінансування.

Які ж у влади пріоритети?

Куди уряд перекинув ці ресурси? У тому самому законопроєкті одночасно зафіксовано два проблемні загальнофондові розширення. Влада забирає 40 млрд із прямої програми озброєння, але створює симетричні ручні фонди:

+40 млрд грн закладають у Резервний фонд (код 3511030).

+40 млрд грн виділяють на нову програму Мінрозвитку «Комплексні плани стійкості регіонів та окремих міст» (код 3121050).

Згідно з Бюджетним кодексом, Резервний фонд формується для непередбачених видатків, а рішення про виділення з нього коштів ухвалює виключно Кабінет Міністрів. Це не пряма закупівля зброї, а урядовий дискреційний механізм, який уже використовувався як банкомат для електорального піару. Щодо регіональної стійкості, Мінфін пояснює ці видатки підготовкою до зими та модульними котельнями. Це має тилову логіку, але це не РЕБ, не артилерія і не дрони для фронту.

Офіційним суб’єктом законодавчої ініціативи є Кабінет Міністрів України, а документ був підготовлений Мінфіном. Законопроєкт №15224 був зареєстрований 8 травня 2026 року, а вже 28 травня 2026 року парламент прийняв його за основу.

Як це голосували? За прийняття за основу натиснули кнопки 240 депутатів. Політичну основу цього секвестру забезпечила фракція «Слуга народу» (176 голосів «за») разом із лояльними групами: «Платформа за життя та мир» (17 голосів), «Довіра» (17 голосів), «Відновлення України» (11 голосів), «За майбутнє» (10 голосів). Проти системно голосувала «Європейська солідарність» (19 голосів «проти»), частково опонувала «Батьківщина» (2 голоси «проти», 5 утрималися).

Важливо зазначити: альтернатива існувала. Був зареєстрований альтернативний законопроєкт №15224-1, який пропонував прибрати збільшення на 40 млрд грн для регіональної «стійкості» та на 40 млрд грн для Резервного фонду. Цей проєкт пропонував вивільнений ресурс повернути Міноборони, зокрема 40 млрд грн саме на закупівельну програму 2101150. Але уряд та підконтрольна більшість обрали іншу архітектуру.

Вимоги суспільства до другого читання поки не пізно:

Зараз законопроєкт перебуває у стані підготовки до другого читання. Цифри ще можуть бути змінені. Для того, щоб зупинити це бюджетне мародерство, суспільство та опозиція мають висунути жорсткі політичні та юридичні вимоги:

— відновити 40 млрд грн загального фонду на програмі 2101150.

— не допускати використання Резервного фонду на програми підтримки внутрішнього попиту та нові невоєнні бюджетні програми, як це пропонувалося в альтернативному законопроєкті.

— вимагати щомісячного звітування щодо використання 40 млрд грн Резервного фонду та 40 млрд грн регіональної «стійкості». Без контролю це просто політичний пул для ручного розподілу перед виборами.

— зобов’язати військове відомство пояснити Бюджетному комітету, які саме контракти та ремонти фінансувалися б за програмою 2101150 і чому цей рядок дозволили скоротити під час війни на виснаження.

Не можна ховати ампутацію 40 мільярдів із програми озброєння за загальною фразою «оборона зростає». Якщо конкретний рядок закупівлі зброї ріжуть, а ручні фонди Кабміну пропорційно ростуть — це бюджетне роззброєння власної країни та власних сил оборони. І за цей секвестр фронт платитиме не рейтингами, а кров’ю. Це такий план у влади швидше закінчити війну? Щоб лопатами оборонялися від московитів, як вже казав один недоміністр чи, може, ми чогось не знаємо..?

.

На нас Росія пустила дві ракети «Орешник». Слава Богу без бойової частини, слава Богу обійшлося без жертв.

А де наш «Орешник»? Де наші ракети? Ми країна, яка робила комплектуючі для космічних кораблів та балістичних ракет? Де «Грім-2»? Чому під нашим носом функціонує порт Маріуполь? Іловайський залізничний вузол забитий цистренами із паливом. Окупанти перетворили Бердянський морський торговий порт на стратегічну військову базу та головний логістичний хаб у Північному Приазов’ї. Його інфраструктура використовується для системного грабунку українських ресурсів та перекидання сил противника.

Це все функціонує під нашим носом і завдає нам відчутної шкоди.

Рік тому успішно пройшли випробування української балістичної ракети: пролетіла майже 300 км та знищила російський командний пункт. Виробником нової української балістичної ракети «Сапсан» (також відомої як «Грім-2»), яка успішно вразила російський командний пункт на відстані майже 300 км, є державне Конструкторське бюро «Південне»  у співпраці з Павлоградським хімічним заводом. Ракета має бойову частину вагою майже 500 кг і є однією з найпотужніших в арсеналі. Український аналог систем типу «Іскандер».

Випробування боєм відбулися в середині травня 2025 року. Хтось чув про подальше використання цих ракет у бойових умовах, про масштабування виробництва, про їхнє вдосконалення? І я не чув.

Але держава віддає всі гроші на продовження розробки ракет «Фламінго» «Файєр поінт». Хтось бачить у цьому здоровий глузд?! Я не бачу!

В умовах дефіциту коштів та бойових дій гроші вкладаються у готові розробки, які вже знищують ворога. Експериментувати можна у мирний час, коли на це є час та гроші.

Погребецький Сергій.