Як Об’єднані сили нищать ворожі десантні кораблі та захищають морське узбережжя

118

Командувач операції Об’єднаних сил генерал-лейтенант Володимир Кравченко перевірив готовність захисників Маріупольського напрямку щодо відбиття можливої агресії з боку Російських окупаційних військ.

Свій вишкіл зі знищення умовного загону десантних кораблів противника підрозділи резерву оперативно-тактичного угрупування «Схід» демонстрували на одному з полігонів бойової підготовки Приазов’я в районі відведення важкого озброєння.

За легендою маневрів розвідка Об’єднаних сил за кілька десятків кілометрів від українського узбережжя Азовського моря виявила корабельно-катерну групу противника, що провела тактичне розгортання та в бойових порядках перейшла від вихідної лінії до пунктів висадки.

Крім того, за радіоперехопленням стало відомо про намір противника силами десанту оволодіти опорними пунктами підрозділів, які ведуть протидесантну оборону на Маріупольському напрямку та забезпечити висадку другої хвилі морського десанту.

Відразу за наказом командира тактичної групи «Маріуполь» військові сапери в складі двох рухомих загонів загородження вздовж десантно-небезпечної ділянки узбережжя встановлюють кілька протикорабельних морських мін, а також протидесантних мін.

Одночасно за сигналом тривоги підіймаються всі наявні сили та засоби. Підрозділи реактивної артилерії разом зі ствольною самохідною та буксируємою артилерією Об’єднаних сил здійснюють марш у визначений район, швидко проводять розгортання та займають вогневі позиції для здійснення стрільби.

Згодом до місця нанесення вогневого ураження «підтягуються» й танковий та мінометний взвод окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Військові швидко включаються до бойової роботи, визначають точні координати знаходження кораблів противника задля щільного накриття морського району снарядами різних калібрів. Тож влучне попадання у ціль та знищення першої хвилі морського десанту є запорукою для унеможливлення висадки його другого ешелону.

У діях військових спостерігається динаміка. Командири та навідники бойових розрахунків вміло управляють вогнем артилерії. В складних погодних умовах армійці поступово знищують флагманський корабель противника, кораблі охорони та живу силу окупаційних військ.

Таким чином українським військовим вдається зірвати наміри умовного противника щодо висадки морського десанту на українське узбережжя Азовського моря. Але задля забезпечення безпеки після виконання стрільб, артилеристи оперативно здійснюють передислокацію техніки з району виконання завдань в район зосередження.

mil.gov.ua

P.S. Про наступ російських сил влітку 14-го в районі Маріуполя

Російське вторгнення я поділяю на 4 фази, котрі відбулися в серпні 14-го та призвели до поразки України в літній кампанії і затягнули її за стіл перемовин з Росією. Останньою фазою в цій операції стало вторгнення противника на півдні Донецької області в районі Новоазовська і наближення до Маріуполя.

У пам’яті надовго залишаться спогади про паніку в місті, артилерійські дуелі та хаотичне спорудження оборонних позицій навколо стратегічного міста в Донецькій області. Чого не скажеш про події, котрі відбувалися до цього. Головною метою матеріалу слугує висвітлення темної плями щодо сил та засобів противника, що зайшли з території РФ в кінці серпня — на початку вересня, короткий аналіз бойових дій та опис «рейду», який іменували як «помсту за Іловайськ».

Дослідження проведене за допомогою збору інформації з відкритих джерел, аналізу ворожої літератури, супутникових знімків та інсайдерської інформації. Стаття викликана інформаційним голодом щодо цих подій, адже на тлі Іловайська дуже багато бойових операцій зникли з інформаційного поля. Екслюзивними даними щодо рейдових дій поділився офіцер з розвідувального взводу 13 ОАЕМБ 95 ОАЕМБр.

Наступ російських сил влітку 14-го в районі Маріуполя 01

Провокації росіян та події під Іловайськом

Ще на початку липня російські диверсійні групи проводили низку провокацій в районі Новоазовська. Велися обстріли з 82 та 120 мм мінометів безпосередньо самого КПП «Новоазовськ». Більше того, російські диверсійні групи проводили атаки з моря на човнах на прикордонні пости біля населеного пункту Сєдове. Але незважаючи на це, ситуація була відносно спокійною, особливо якщо порівнювати її з тою, що відбувалася на півночі, де йшла повноцінна війна і такі пункти пропуску стирали з лиця землі.

Як нам добре відомо, бої за Іловайськ точилися з першої декади серпня і закінчилися подвійним кільцем оточення. Командування ЗСУ хаотично збирало різні підрозділи і бездумно кидало їх для абсолютно безглуздої ідеї – деблокади чи підсилення оточених військ (ідея правильна, але реалізація типова для ЗСУ), що закінчувалося розгромом таких груп.

28 серпня 2014 року, за день до виходу оточеного угруповання, в Краматорську сформували групу «Небо» з бійців 13 аеромобільного батальйону 95 ОАЕМБр, котрих посадили на 3 гелікоптери та відправили в район міста Старобешевого. Група складалася з 48 бійців, серед яких також були бійці розвідувального взводу цього батальйону. Висадка відбулася в районі дороги Стила-Старобешеве, звідки бійці пройшли 8 км пішки і зупинилися за 1,5 км від Старобешевого та облаштували свій БП.

29 серпня о 4 ранку було оголошено про припинення вогню. О 6 ранку був виявлений ворожий дозор, 10 чоловік, на двох легкових автомобілях. Представники двох сторін вийшли на контакт, під час котрого ворожою стороною було заявлено, що вони є розвідувальним дозором військової колони і пообіцяли, що впродовж години вони не будуть доповідати своєму командуванню про дану позицію бійців 95-ї бригади. Після діалогу старший групи, офіцер Мойсюк, прийняв рішення перенести БП на 600 метрів назад та вести посилене спостереження.

О 7:15 по колишньому розташуванню БП був завданий мінометний обстріл. Згодом був проведений ще один маневр на 1 км назад в сторону висоти 161.4, з настанням дня просунулися на 1 км і візуально спостерігали птахофабрику в районі Старобешевого. Закріпившись на рубежі, вони передали позиції для бійців 72 ОМБр, котрі відмовилися займати там оборону. Ближче до ночі в Старобешевому було помічено 2 ворожі танки, котрі проводили патрулювання місцевості (за інформацією, яку вдалося зібрати нашим бійцям, в цьому населеному пункті було 10 одиниць броньованої техніки).

Згодом було виявлено ворожу колону, котра рухалася в сторону населеного пункту Комсомольське. Інформацію було передано начальству, і по колоні завдали удар авіацією, артилерією та БМ-21. Після розстрілу наших колон під час виходу поодинокі нечисленні групи наших бійців виходили з оточення. На БП «Небо» вийшли 5 бійців 40 БТрО ЗСУ, котрих забрали бійці 72 ОМБр, що розташувалися поруч.

Біля висоти 188.9 був встановлений пункт збору та виходу, а біля висоти 186.1 був замаскований автомобільний транспорт, що належав бійцям 40-го батальйону. Згідно з планом, якби «Небо» було виявлено і його вирішили б знищити, то частина особового складу повинна б була відступити, використовуючи даний транспорт. 02.09.14 3 ГАЗ-66 разом з командиром 1 роти 13 батальйону приїхали та забрали бійців і відвезли їх до населеного пункту Бугас (Волноваський район). Туди приїхав і 13-й батальйон, що отримав завдання здійснити марш на Миколаївку – Докучаєвськ. З цього моменту і почалися вересневі події під Маріуполем, котрим, звісно ж, передувало вторгнення бойовиків разом з ЗС РФ під Новоазовськом у кінці серпня.

Вітер з моря дув

До виходу матеріалу в мережі було неможливо знайти хоч якусь змістовну інформацію про підрозділи противника, які вторглися на територію України, захопили Новоазовськ та дійшли до Широкиного. Лише періодично в інтернеті зявлялася інформація про один і той же підрозділ ЗС РФ, котрий діяв на півдні. Але цього, очевидно, недостатньо, щоб оцінити і приблизно уявити картину, як розвивалися події і хто виступав рушійною силою в даному питанні. Як і зазначив вище, окрім поодиноких провокацій та мінометних обстрілів, КПП «Новоазовськ» перебував у доволі спокійній зоні конфлікту. Відповідно і сили українських силовиків у районі були розраховані радше для формального контролю ділянки та забезпечення просування біженців, які тікали до Росії.

Окрім бійців ДПСУ охорону також здійснювали бійці батальйону «Дніпро-1», на північ від КПП в районі населеного пункту Ковське розташувалися мобілізовані бійці 9 БТрО. З усієї бронетехніки, котра була в усіх цих трьох підрозділах, були лише БРДМ-2 в 9-го батальйону. Тобто про якусь лінію оборони говорити не доводиться. Її просто не існувало. Для подавлення та знищення наших сил не потрібно було б навіть застосовувати велику кількість ресурсів. Російські сили зайшли в Україну, як гарячий ніж у холодне масло. Практично без жодного опору вони змусили наші війська відступати на схід у бік Маріуполя. Вже 27 серпня бойовики захопили Новоазовськ. Досліджувати противника на цій ділянці фронту я почав декілька років тому. З даних, котрі вдалося зібрати, я дійшов висновку, що ворожа сторона задіяла доволі багато спеціальних груп, які налічували по 20-40 бойовиків, мали досвід ведення боїв у або ще до України. Мобілізовані бійці 9 БТрО чи ДПСУ апріорі не могли дати їм відсіч. Відсутність артилерійської підтримки чи навіть бронетехніки також сильно вплинула на хід подій. Нижче буде представлений список формувань бойовиків та підрозділів ЗС РФ, що брали участь у вторгненні. Ними виявилися:

  • підрозділ бойовиків «Грач» (30-40 бійців);
  • підрозділ бойовиків «Сармат» (30 бійців);
  • підрозділ бойовиків «Міраж» (приблизно 25-30 бійців);
  • підрозділ бойовиків «Дон-8» з командиром з позивним «Рук» (18 бійців, 2 БТР-80);
  • підрозділ «Палестина» (44 бійця);
  • підрозділ «Сват» під командуванням колишнього офіцера 3 опСпП, котрий перейшов на сторону ворога (20 бійців);
  • казаче формування, яке прибуло з Луганської області в Ростов для перепідготовки, після чого отримало завдання взяти участь у наступі на Новоазовськ. Приблизно кількість бійців налічувала 40 «штиків». Частина особового складу на початку грудня вирушила назад в «ЛНР»;
  • Семенівський батальйон: 12 танків, 6 БМП-2, 6 120 мм мінометів, автомобільна техніка. Приблизно 250-300 бійців;
  • 4 САУ 2С19, 8 одиниць автомобільної техніки та мінімум 1 МТ-ЛБ, 1 1В14 з 17 ОМСБр ЗС РФ;
  • мінімум 2 БМ-21 з невстановленого підрозділу ЗС РФ;
  • групи спеціального призначення з ССО РФ (кількість особового складу – невідома. Мали декілька БТР-80 та автомобільну техніку);
  • управління «В» (ЦСП ФСБ) – кількість особового складу невідома;
  • кількість автомобільної техніки та іншої броньованої техніки, котра «світилася» на фото чи відео, але котру не вдалося прив’язати до вказаних вище формувань: 3 броньовані КамАЗи 5350 (скоріш за все належали спецпідрозділам ЗС РФ), 4 БТР-80, 3 пікапи ССО РФ Toyota Hilux зі встановленими на них кулеметами калібру 12.7, 14 «Уралів» та КамАЗів, 3 МТ-ЛБ, близько 12 одиниць цивільного автомобільного транспорту (УАЗ, УАЗ «Патріот», L200, «Нива» тощо).

Загальна кількість виходить приблизно: 12 танків, 6 БТР-80, 6 БМП-2, 5 МТ-ЛБ, 4 САУ 2С19, 2 БМ-21, 25 «Уралів» та КамАЗів, 17 одиниць іншого автомобільного транспорту. Кількість особового складу (без урахування «В», ССО та артилеристів ЗС РФ) налічувала приблизно 500-520 бойовиків (очевидно, що ця цифра разом з ЗС РФ доходила до 600 бійців). Безумовно, роблячи заяви про ССО РФ та ЦСП ФСБ, потрібні докази. На початку вересня іноземні журналісти зняли на відео російських спецпризначенців, детальніше про котрих написав Askai.

Наступ російських сил влітку 14-го в районі Маріуполя 02

Колона сил спеціальних операцій ЗС РФ під Новоазовськом, вересень 14-го. Скріншот з відео

Про російських артилеристів з 17 ОМСБр є також доволі велика кількість інформації. Навіть відомо, що деякі з них отримали державні російські нагороди за бої в Україні. А за що саме — буде написано нижче.

Твіти Askai про САУ 17 ОМСБр:

Askai@askai707

Сентябрь 2014-го. САУ «Мста-С» 17-й отдельной мотострелковой бригады ВС РФ возле Новоазовской ветроэлектростанции.

Посмотреть изображение в ТвиттереПосмотреть изображение в ТвиттереПосмотреть изображение в Твиттере

Askai@askai707

Вероятно, на видео САУ 17-й ОМСБр РФ ведут огонь из района села Безыменное, возле которого находится Новоазовская ВЭС: https://youtu.be/A4bUwiRvxhc 

Askai@askai707

В дополнение по Новоазовску https://twitter.com/askai707/status/603174915135709185 …: сержант ВС РФ из боевого расчета «Мста-С» на фоне МТ-ЛБ боевиков

Посмотреть изображение в ТвиттереПосмотреть изображение в ТвиттереПосмотреть изображение в ТвиттереПосмотреть изображение в Твиттере
Askai@askai707

Сентябрь 2014-го. САУ «Мста-С» 17-й отдельной мотострелковой бригады ВС РФ возле Новоазовской ветроэлектростанции.

Посмотреть изображение в Твиттере
Посмотреть изображение в Твиттере
Посмотреть изображение в Твиттере

Askai@askai707

Фото российских САУ «Мста-С» под Новоазовском начала сентября.

Посмотреть изображение в ТвиттереПосмотреть изображение в ТвиттереПосмотреть изображение в Твиттере

«Вымпел» работал здесь, это совершенно точно, но тоже в 2014 году. Домики, где размещается штаб полка, это приморский пансионат. Вычурные ангелочки вокруг, дамы полуобнаженные. Как охарактеризовал сей стиль Виктор Скрипченко – «армяне строили».

Ще одним свідченням того, що там діяли російські війська спеціального призначення є те, що бойовик одного з формувань зробив фотографію на фоні російського ПТРК «Корнет», котрі не поставлялися бойовикам не те що в 2019, а й тим більше в 2014 році.

Наступ російських сил влітку 14-го в районі Маріуполя 03

Бойовик та російський «Корнет». Фотографія з особистого архіву бойовика

Наступ російських сил влітку 14-го в районі Маріуполя 04

1В14 та КамАЗи 17 ОМСБр в н.п. Безіменне, вересень 14-го. Фотографія з особистого архіву бойовика

Характерною особливістю автомобільної та броньованої техніки, котру використовував противник в даному районі, було те, що вся вона мала характерні для сил вторгнення білі кола, прапори «Новоросії» та інші прояви художньої діяльності членів екіпажу.

Наступ російських сил влітку 14-го в районі Маріуполя 05

Броньований КамАЗ 5350 противника. Фотографія з особистого архіву бойовика

Бойові дії та «рейд помсти»

Захопивши 27 серпня Новоазовськ, противник дещо призупинився. Що змусило його стрімко не рухатися вперед та займати вигідні рубежі для майбутньої оборони — невідомо. Про зайняття міста Маріуполь не може бути і мови. Паніка серед населення, колони біженців та хоч і невеликі, але все-таки присутні сили ЗСУ та МВС («Азов», тилові підрозділи ЗСУ тощо) на короткий проміжок часу змогли б затримати противника. Окрім того, захопити місто — не означає мати змогу витримати зворотній штурм з боку ЗСУ. Це якщо, звісно, розглядати дані події виключно у військовому аспекті. Як показала практика – це не завжди слугує правильним мірилом для нашої війни, котру не дарма називають «гібридною». Але не будемо вдаватися в економічні та політичні аспекти конфлікту, розглянемо суто військову сторону.

Наприкінці серпня з параду був перекинутий батальйон Національної гвардії з БТР-3 та батареєю гаубиць Д-30, котрі отримали завдання прикривати Маріуполь, але через зміну наказу вони опинилися біля Комсомольського і звідти лише через деякий час під Маріуполем. Українське командування планувало до 5 вересня (Мінські угоди) звільнити Тельманове та Новоазовськ. Для Тельманового було виділено бійців 95 ОАЕМБр та батальйон 1 бригади НГУ, а для звільнення дороги, котра йшла на Новоазовськ 17 ОТБр та 23 БТрО за підтримки артилерії.

Тельманове

Станом на 4 вересня українське командування зуміло зібрати доволі непогані сили в тих умовах, котрі склалися:

  • 3 (три) батареї БМ-27 «Ураган» 27 РЕАП;
  • 2С3 та 2С1 з 72 ОМБр та 17 ОТБр;
  • декілька батарей МСТА-Б 55 ОАРБр;
  • дві ПУ ОТРК «Точка-У» 19 ОАРБр;
  • 2 батальйони 95 ОАЕМБр з мінометною батареєю та батареєю гаубиць Д-30; 2 батальйони 79 ОАЕМБр (в кожному батальйоні було по 13-16 БТР-80);
  • танкова рота 17 ОТБр разом з декількома БМП-2;
  • батальйон НГУ на БТР-3 разом з гаубицями Д-30;
  • бійці 23 БТрО.

Сили були сконцентровані у або біля Маріуполя. Для звільнення ж самого Тельманового були виділені 1 та 13 батальйони 95 ОАЕМБр та батальйон НГУ. Але перед тим бійці 95-ї бригади здійснили низку маневрів.

3 вересня 13 ОАЕМБ зайшов у Докучаєвськ. Рухаючись вулицями, вони вийшли до мосту, де зустрілися з 1-м батальйоном, після чого на околиці повернули і виїхали на трасу біля Новотроїцького. Дотримувалися режиму маскування і лише на одному БТР-80 був український прапор. Здійснивши ці маневри, повернулися до Миколаївки на ночівлю, де вже розташувався 1-й батальйоном разом з комбригом Забродським. 04.09.14 поїхали до н.п. Бугас, а звідти на Маріупольську трасу і зайшли в Маріуполь (1 та 13 батальйони). Такі дії були вчинені, щоб продемонструвати противнику свою присутність та готовність битися за своє місто. Після цього виїхали на західну околицю до Володарського, заправилися і виїхали знову на трасу, а звідти на Андріївку і потім на Староласпу, де зупинилися на ночівлю. Українські інженерні підрозділи встановили переправу через річку Кальміус в районі Білокам’янка – Новоласпа – Староласпа. Через цю переправу і перебиралися бійці 95 ОАЕМБр. Рух координували регулювальники. Вийшовши на Новоазовську трасу, вони провели марш і зустрілися з бійцями 79 ОАЕМБр в районі н.п. Сонцеве. Отримали завдання пройти через Мічуріне та Сонцеве, показати свою присутність, відволікти сили противника з Новоазовська, дати нашим військам провести наступ з боку Маріуполя на Новоазовськ та звільнити його. За інформацією розвідки лише в Тельмановому у противника були якісь сили. Звільнити цей н.п. повинен був 1-й батальйон НГУ, але через сильні втрати (мінімум 7 загиблих та 15-20 поранених. Втрачений БТР-3К та АТ) вони зробити цього не змогли.

Наступ російських сил влітку 14-го в районі Маріуполя 06

Розстріляний КрАЗ НГУ біля Тельманового, 5 вересня 2014 року. Фотографія від місцевих жителів

Згідно з планом, розробленим особисто Михайлом Забродським, 1-й батальйон повинен був атакувати східну частину, а 13-й – західну. Під час висування на позиції і розгортання у бойові порядки десантники були обстріляні. По виявлених вогневих точках  95-ю бригадою був відкритий артилерійсько-мінометний вогонь, точки були подавлені. Але в українських бійців зявилися перші поранені. Боїв за місто як таких не було. Найбільше дісталося 1 ОАЕМБ, котрий рухався по відкритій місцевості і потрапив під вогонь ворожої артилерії. О 15:15 був вивішений український прапор, населений пункт під нашим контролем. О 17:00 повністю зачищене Тельманове. У дворі будинку знайшли гараж, повністю забитий боєприпасами. Також було захоплено 1 МТ-ЛБ, МТ-12 «Рапіра» та АГС-17. НГУ повинна було взяти його під контроль, але відмовилася. Воно і не дивно, адже більша половина бійців були строковиками і після втрат не могли адекватно вести бойові дії. В цілому від 95 ОАЕМБр в цій операції брало участь 25 БТР-80. Схожі рейдові дії проводила і 79 ОАЕМБр, але практично з нульовим результатом.

Спроба зайняти Новоазовськ

Для операції задіяли сили:

    • 12 танків 17 ОТБр та декілька БМП-2 від них;
    • 8 батарея 3 дивізіону 55 ОАРБр з 8 МСТА-Б та БТР наведення вогню;
    • дві піхотні роти 23 БТрО, котрі їхали на броні 17 ОТБр.

Наступ російських сил влітку 14-го в районі Маріуполя 07

Танк Семенівського батальйону на заправці в Новоазовську. Фотографія з особистого архіву бойовика

Даючи оцінку силам ЗСУ в плані «достатньо» чи «недостатньо», потрібно згадати сили та засоби противника, котрі в період з 27.08 по 05.09 не мали жодних втрат. Атакуючи, по суті, танковою РТГр позиції противника, котрі добре прикриті артилерією та окопалися на зайнятих позиціях, фактично мали квиток в один кінець.

04.09.14 в Маріуполь прибули бійці 17 ОТБр та свіжосформованого 23 БТрО. До міста також прилетів і начальник ГШ Віктор Муженко, щоб особисто координувати дії наших бійців під час проведення операції.

В інтернеті є опис  бою, я всього лиш зроблю підсумок. А підсумок виявився взагалі невтішним для нашої сторони. На наших військових чекала очікувана засідка. Як результат – було знищено 4 танки за декілька хвилин та 2 БТР артилеристів. Українські бійці відступили до Комінтернового, де їх накрила артилерія. Як результат – ще 3 танки були покинуті на полі бою. Ще один із танків 17 ОТБр рухався в сторону Широкиного і потрапив під вогонь артилерії противника. Механік-водій не впорався з керуванням та влетів у бетонні плити. Танк вийшов з ладу, екіпаж покинув машину та відступив. Буквально за декілька годин наші бійці втратили 8 танків та 2 БТР. Такі втрати були зумовлені також і вогнем російської артилерії, котра накрила артилерійські позиції 55 ОАРБр. Російські МСТА-С з навченими професійними артилеристами за допомогою БЛА вогнем своїх 152 мм САУ відкрили вогонь по танках 17 ОТБр, зробили вогневий наліт на єдиний Т-64БВ, котрий рухався в сторону Широкиного, накрили Комінтернове, куди відступила група 17 ОТБр та 23 БТрО, накрили та подавили позиції 55 ОАРБр (3 гаубиці), котрі вели вогонь по Безіменному, де розташувався штаб противника, також знищили на марші разом з тягачами ще 3 МСТА-Б ЗС України.

Наступ російських сил влітку 14-го в районі Маріуполя 08

Схема бою, на котрій чітко видно наскільки далеко могли стріляти російські МСТА-С з 17 ОМСБр ЗС РФ

Це виявилося повним розгромом наших військ. Ніякої «помсти за Іловайськ» (с) не було. 95 ОАЕМБр була скована боями за Тельманове, котре було звільнене і просто покинуте. 79 ОАЕМБр блукала в районах населених пунктів, котрі раніше займали наші бійці. Проводити рейд по «тилах» противника, коли левова частка того противника покинула район Іловайська та вийшла в РФ, вже 03.09.14 було абсурдно і непотрібно. Замість того, щоб задіяти ті ж 4 неповні, але все ще відносно боєздатні батальйони аеромобільних бригад у справді потрібних та складних наступальних операціях, вони їздили якимись складними маршрутами і лише інколи вступали в поодинокі перестрілки з ворогом, завдаючи йому мінімальних втрат (через їхню мінімальну присутність). Так хаотично і безглуздо організувати і кинути в бій недосвідчених бійців ще потрібно вміти. Це мені нагадує події червня 44-го, коли союзники вже висадилися на пляж у Нормандії, прорвали оборону та почали накопичувати свої сили та засоби на березі, маючи колосальну перевагу в авіації та артилерії (особливо великокаліберній корабельній артилерії), а командування 12-ї танкової дивізії СС подумало, що вони своїми силами зможуть відкинути англо-британські війська в море. Вийшло так, як інакше і вийти не могло. В двох ситуаціях. Втрати нашої сторони за 5 вересня були: 8 танків, 2 БТР-60, 3 гаубиці МСТА-Б, 1 БТР-3К НГУ та 10 загиблих (в бою в районі Комінтернового загинуло двоє бійців 23 БТрО та 1 танкіст).

Хотілося б також згадати і втрати, котрі ЗСУ зазнали на протилежно іншій ділянці фронту – півночі Луганська. 5 вересня противник завдав удар по наших військах, які відступали. Удар спочатку припав на позиції 1 ОТБр і забрав життя 3 бійців. Знищено було 3 БМП-1 з механізованого батальйону бригади. Біля н.п. Цвітні Піски у засідку потрапили бійці 24 БТрО «Айдар», а згодом і 2 батальйону 80 ОАЕМБр. Сумарні втрати становили 46 загиблих, разом з 1 ОТБр – 49. Буквально два епізоди в «останній день війни» забрали на двох ділянках фронту 59 життів українських захисників (мінімум).

Наступ російських сил влітку 14-го в районі Маріуполя 09

План щодо звільнення Новоазовська

Наступ російських сил влітку 14-го в районі Маріуполя 10

Фотографія зроблена іноземним журналістом

Висновки

    • Вторгнення «проспали». Навіть якщо опиратися на офіційні брехливі заяви, що росіяни ввели свої війська 24.08.14, то питання залишається відкритим, чому такий ласий шмат території від Новоазовська до Маріуполя (40 км) не був прикритий? Бійці 9 роти «Дніпра-1» та ДПСУ апріорі не змогли б вчинити будь-якого опору противнику. Жодного підсилення чи укріплення або, на крайній випадок, вимушених маневрів, проведено не було. Більше того, росіяни проявляли «зацікавленість» ще з липня щодо цього району;
    • безглуздий «рейд» і «помста за Іловайськ». Мене завжди дивувало, чому про справжній та успішний рейд 95 ОАЕМБр та 25 ОПДБр в кінці липня практично взагалі не згадується, а намотування кілометрів по полях без жодного результату та втрат для противника називають «помстою за Іловайськ»? В чому проявляється та «помста»? 1 та 13 батальйони 95 ОАЕМБр сконцентрували всю свою увагу навколо одного н.п., який для бригади був звільнений без особливих зусиль, а потім просто відданий назад противнику. Що ж стосується 79-ї бригади, то вони діяли в дещо іншому районі і періодично вступали в перестрілки з противником. 4 аеромобільні батальйони каталися практично без діла. В цілому задумка відтягнути сили ворога на себе була непоганою, але очікувати, що противник кине більшу частину своїх сил (маючи прекрасні розвідувальні дані за допомогою БЛА та груп СпП), щоб утримати якесь Тельманове і послабити оборону траси, котра веде на Новоазовськ, було доволі авантюрно, м’яко кажучи. Позитивним моментом у цих маневрах було те, що наші бійці показали свою присутність для місцевих жителів та їхніх інформаторів в місті Маріуполь. Все;
    • задіювати новобранців для штурму н.п. та здійснення, в теорії, 40 км маршу з боями для звільнення Новоазовська. Радикальні ситуації потребують радикальних дій. Але такі дії повинні бути покликані мінімізувати втрати серед особового складу. А застосування некомпетентних у військовій справі підрозділів НГУ, котрі складалися з солдатів строкової служби, для лобового штурму Тельманового схоже на халатність і, на мою думку, повинно бути розглянуте військовою прокуратурою. Наспіх сформований 23 БТрО та РТГр 17 ОТБр практично нічим і не відрізнялися від бійців НГУ. Танки були в жахливому стані. Під час бою виявилося, що лише 1 танк з 4 міг стріляти. Як взагалі можна посилати такі підрозділи для такої стратегічно важливої операції? Їхній максимум — це підтримувати наступ боєздатних підрозділів, котрими і були 4 батальйони (формально батальйони) ОАЕМБр або займати звільнені позиції та населені пункти. Більше схоже на те, що в командуванні ЗСУ ніхто і не сподівався на успіх цієї операції;
    • абсолютна відсутність розвідувальних даних. Колони послали в бій, навіть не маючи уявлення, де той бій може статися. РТГр просто рухалася дорогою на Новоазовськ і, вочевидь, очікувала, коли ж по ній відкриють вогонь. Якби  не власна ініціатива офіцерів з 23 БТрО послати розвідувальний дозор на легковій машині, то втрати були б катастрофічними (в плані о/с. З 12 танків знищили 8, тобто 75%);
    • погана взаємодія між розвідкою та артилеристами. Батареї 55 ОАРБр практично не показали жодної ефективності. Були оперативно виявлені та подавлені. Проте слід зазначити, що намагалися вони працювати правильно, ведучи вогонь в сторону Безіменного, але після накриття однієї батареї МСТА-Б російськими МСТА-С, ворожа батарея не була виявлена і подавлена, через що вона обстріляла колону 17 ОТБр та згодом знищила на марші ще одну батарею 55 ОАРБр. Зазначу, що все-таки в плані артилерії командування ЗСУ намагалося добитися максимальних результатів. Було здійснено 4 пуски ОТРК «Точка-У» по росіянах з району Волновахи. Хоча, на мою скромну думку, застосування таких комплексів у даній ситуації було радше схожим на акт агонії та безпорадності з боку нашого командування;
    • «українські військові зупинили наступ росіян». Думаю тепер цілком очевидно, що жодні «рейди» та спроби щось там відбити не змусили росіян зупинити свій наступ. Захопивши 27.08.14 Новоазовськ, вони 8 днів чекали на дії ЗСУ, котрі навіть після такої перерви закінчилися фіаско. Повторюся, є справді успішний та героїчний рейд, але він мав місце в кінці липня.

Наступ російських сил влітку 14-го в районі Маріуполя 11

Хвіст ракети «Точка-У» в районі Безіменного, вересень 14-го

 Дмитро Путята

Поделиться:
Загрузка...