Як Об’єднані сили нищать ворожі десантні кораблі та захищають морське узбережжя

346

Командувач операції Об’єднаних сил генерал-лейтенант Володимир Кравченко перевірив готовність захисників Маріупольського напрямку щодо відбиття можливої агресії з боку Російських окупаційних військ.

Свій вишкіл зі знищення умовного загону десантних кораблів противника підрозділи резерву оперативно-тактичного угрупування «Схід» демонстрували на одному з полігонів бойової підготовки Приазов’я в районі відведення важкого озброєння.

За легендою маневрів розвідка Об’єднаних сил за кілька десятків кілометрів від українського узбережжя Азовського моря виявила корабельно-катерну групу противника, що провела тактичне розгортання та в бойових порядках перейшла від вихідної лінії до пунктів висадки.

Крім того, за радіоперехопленням стало відомо про намір противника силами десанту оволодіти опорними пунктами підрозділів, які ведуть протидесантну оборону на Маріупольському напрямку та забезпечити висадку другої хвилі морського десанту.

Відразу за наказом командира тактичної групи «Маріуполь» військові сапери в складі двох рухомих загонів загородження вздовж десантно-небезпечної ділянки узбережжя встановлюють кілька протикорабельних морських мін, а також протидесантних мін.

Одночасно за сигналом тривоги підіймаються всі наявні сили та засоби. Підрозділи реактивної артилерії разом зі ствольною самохідною та буксируємою артилерією Об’єднаних сил здійснюють марш у визначений район, швидко проводять розгортання та займають вогневі позиції для здійснення стрільби.

Згодом до місця нанесення вогневого ураження «підтягуються» й танковий та мінометний взвод окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Військові швидко включаються до бойової роботи, визначають точні координати знаходження кораблів противника задля щільного накриття морського району снарядами різних калібрів. Тож влучне попадання у ціль та знищення першої хвилі морського десанту є запорукою для унеможливлення висадки його другого ешелону.

У діях військових спостерігається динаміка. Командири та навідники бойових розрахунків вміло управляють вогнем артилерії. В складних погодних умовах армійці поступово знищують флагманський корабель противника, кораблі охорони та живу силу окупаційних військ.

Таким чином українським військовим вдається зірвати наміри умовного противника щодо висадки морського десанту на українське узбережжя Азовського моря. Але задля забезпечення безпеки після виконання стрільб, артилеристи оперативно здійснюють передислокацію техніки з району виконання завдань в район зосередження.

mil.gov.ua

P.S. Про наступ російських сил влітку 14-го в районі Маріуполя

Російське вторгнення я поділяю на 4 фази, котрі відбулися в серпні 14-го та призвели до поразки України в літній кампанії і затягнули її за стіл перемовин з Росією. Останньою фазою в цій операції стало вторгнення противника на півдні Донецької області в районі Новоазовська і наближення до Маріуполя.

У пам’яті надовго залишаться спогади про паніку в місті, артилерійські дуелі та хаотичне спорудження оборонних позицій навколо стратегічного міста в Донецькій області. Чого не скажеш про події, котрі відбувалися до цього. Головною метою матеріалу слугує висвітлення темної плями щодо сил та засобів противника, що зайшли з території РФ в кінці серпня — на початку вересня, короткий аналіз бойових дій та опис «рейду», який іменували як «помсту за Іловайськ».

Дослідження проведене за допомогою збору інформації з відкритих джерел, аналізу ворожої літератури, супутникових знімків та інсайдерської інформації. Стаття викликана інформаційним голодом щодо цих подій, адже на тлі Іловайська дуже багато бойових операцій зникли з інформаційного поля. Екслюзивними даними щодо рейдових дій поділився офіцер з розвідувального взводу 13 ОАЕМБ 95 ОАЕМБр.

Наступ російських сил влітку 14-го в районі Маріуполя 01

Провокації росіян та події під Іловайськом

Ще на початку липня російські диверсійні групи проводили низку провокацій в районі Новоазовська. Велися обстріли з 82 та 120 мм мінометів безпосередньо самого КПП «Новоазовськ». Більше того, російські диверсійні групи проводили атаки з моря на човнах на прикордонні пости біля населеного пункту Сєдове. Але незважаючи на це, ситуація була відносно спокійною, особливо якщо порівнювати її з тою, що відбувалася на півночі, де йшла повноцінна війна і такі пункти пропуску стирали з лиця землі.

Як нам добре відомо, бої за Іловайськ точилися з першої декади серпня і закінчилися подвійним кільцем оточення. Командування ЗСУ хаотично збирало різні підрозділи і бездумно кидало їх для абсолютно безглуздої ідеї – деблокади чи підсилення оточених військ (ідея правильна, але реалізація типова для ЗСУ), що закінчувалося розгромом таких груп.

28 серпня 2014 року, за день до виходу оточеного угруповання, в Краматорську сформували групу «Небо» з бійців 13 аеромобільного батальйону 95 ОАЕМБр, котрих посадили на 3 гелікоптери та відправили в район міста Старобешевого. Група складалася з 48 бійців, серед яких також були бійці розвідувального взводу цього батальйону. Висадка відбулася в районі дороги Стила-Старобешеве, звідки бійці пройшли 8 км пішки і зупинилися за 1,5 км від Старобешевого та облаштували свій БП.

29 серпня о 4 ранку було оголошено про припинення вогню. О 6 ранку був виявлений ворожий дозор, 10 чоловік, на двох легкових автомобілях. Представники двох сторін вийшли на контакт, під час котрого ворожою стороною було заявлено, що вони є розвідувальним дозором військової колони і пообіцяли, що впродовж години вони не будуть доповідати своєму командуванню про дану позицію бійців 95-ї бригади. Після діалогу старший групи, офіцер Мойсюк, прийняв рішення перенести БП на 600 метрів назад та вести посилене спостереження.

О 7:15 по колишньому розташуванню БП був завданий мінометний обстріл. Згодом був проведений ще один маневр на 1 км назад в сторону висоти 161.4, з настанням дня просунулися на 1 км і візуально спостерігали птахофабрику в районі Старобешевого. Закріпившись на рубежі, вони передали позиції для бійців 72 ОМБр, котрі відмовилися займати там оборону. Ближче до ночі в Старобешевому було помічено 2 ворожі танки, котрі проводили патрулювання місцевості (за інформацією, яку вдалося зібрати нашим бійцям, в цьому населеному пункті було 10 одиниць броньованої техніки).

Згодом було виявлено ворожу колону, котра рухалася в сторону населеного пункту Комсомольське. Інформацію було передано начальству, і по колоні завдали удар авіацією, артилерією та БМ-21. Після розстрілу наших колон під час виходу поодинокі нечисленні групи наших бійців виходили з оточення. На БП «Небо» вийшли 5 бійців 40 БТрО ЗСУ, котрих забрали бійці 72 ОМБр, що розташувалися поруч.

Біля висоти 188.9 був встановлений пункт збору та виходу, а біля висоти 186.1 був замаскований автомобільний транспорт, що належав бійцям 40-го батальйону. Згідно з планом, якби «Небо» було виявлено і його вирішили б знищити, то частина особового складу повинна б була відступити, використовуючи даний транспорт. 02.09.14 3 ГАЗ-66 разом з командиром 1 роти 13 батальйону приїхали та забрали бійців і відвезли їх до населеного пункту Бугас (Волноваський район). Туди приїхав і 13-й батальйон, що отримав завдання здійснити марш на Миколаївку – Докучаєвськ. З цього моменту і почалися вересневі події під Маріуполем, котрим, звісно ж, передувало вторгнення бойовиків разом з ЗС РФ під Новоазовськом у кінці серпня.

Вітер з моря дув

До виходу матеріалу в мережі було неможливо знайти хоч якусь змістовну інформацію про підрозділи противника, які вторглися на територію України, захопили Новоазовськ та дійшли до Широкиного. Лише періодично в інтернеті зявлялася інформація про один і той же підрозділ ЗС РФ, котрий діяв на півдні. Але цього, очевидно, недостатньо, щоб оцінити і приблизно уявити картину, як розвивалися події і хто виступав рушійною силою в даному питанні. Як і зазначив вище, окрім поодиноких провокацій та мінометних обстрілів, КПП «Новоазовськ» перебував у доволі спокійній зоні конфлікту. Відповідно і сили українських силовиків у районі були розраховані радше для формального контролю ділянки та забезпечення просування біженців, які тікали до Росії.

Окрім бійців ДПСУ охорону також здійснювали бійці батальйону «Дніпро-1», на північ від КПП в районі населеного пункту Ковське розташувалися мобілізовані бійці 9 БТрО. З усієї бронетехніки, котра була в усіх цих трьох підрозділах, були лише БРДМ-2 в 9-го батальйону. Тобто про якусь лінію оборони говорити не доводиться. Її просто не існувало. Для подавлення та знищення наших сил не потрібно було б навіть застосовувати велику кількість ресурсів. Російські сили зайшли в Україну, як гарячий ніж у холодне масло. Практично без жодного опору вони змусили наші війська відступати на схід у бік Маріуполя. Вже 27 серпня бойовики захопили Новоазовськ. Досліджувати противника на цій ділянці фронту я почав декілька років тому. З даних, котрі вдалося зібрати, я дійшов висновку, що ворожа сторона задіяла доволі багато спеціальних груп, які налічували по 20-40 бойовиків, мали досвід ведення боїв у або ще до України. Мобілізовані бійці 9 БТрО чи ДПСУ апріорі не могли дати їм відсіч. Відсутність артилерійської підтримки чи навіть бронетехніки також сильно вплинула на хід подій. Нижче буде представлений список формувань бойовиків та підрозділів ЗС РФ, що брали участь у вторгненні. Ними виявилися:

  • підрозділ бойовиків «Грач» (30-40 бійців);
  • підрозділ бойовиків «Сармат» (30 бійців);
  • підрозділ бойовиків «Міраж» (приблизно 25-30 бійців);
  • підрозділ бойовиків «Дон-8» з командиром з позивним «Рук» (18 бійців, 2 БТР-80);
  • підрозділ «Палестина» (44 бійця);
  • підрозділ «Сват» під командуванням колишнього офіцера 3 опСпП, котрий перейшов на сторону ворога (20 бійців);
  • казаче формування, яке прибуло з Луганської області в Ростов для перепідготовки, після чого отримало завдання взяти участь у наступі на Новоазовськ. Приблизно кількість бійців налічувала 40 «штиків». Частина особового складу на початку грудня вирушила назад в «ЛНР»;
  • Семенівський батальйон: 12 танків, 6 БМП-2, 6 120 мм мінометів, автомобільна техніка. Приблизно 250-300 бійців;
  • 4 САУ 2С19, 8 одиниць автомобільної техніки та мінімум 1 МТ-ЛБ, 1 1В14 з 17 ОМСБр ЗС РФ;
  • мінімум 2 БМ-21 з невстановленого підрозділу ЗС РФ;
  • групи спеціального призначення з ССО РФ (кількість особового складу – невідома. Мали декілька БТР-80 та автомобільну техніку);
  • управління «В» (ЦСП ФСБ) – кількість особового складу невідома;
  • кількість автомобільної техніки та іншої броньованої техніки, котра «світилася» на фото чи відео, але котру не вдалося прив’язати до вказаних вище формувань: 3 броньовані КамАЗи 5350 (скоріш за все належали спецпідрозділам ЗС РФ), 4 БТР-80, 3 пікапи ССО РФ Toyota Hilux зі встановленими на них кулеметами калібру 12.7, 14 «Уралів» та КамАЗів, 3 МТ-ЛБ, близько 12 одиниць цивільного автомобільного транспорту (УАЗ, УАЗ «Патріот», L200, «Нива» тощо).

Загальна кількість виходить приблизно: 12 танків, 6 БТР-80, 6 БМП-2, 5 МТ-ЛБ, 4 САУ 2С19, 2 БМ-21, 25 «Уралів» та КамАЗів, 17 одиниць іншого автомобільного транспорту. Кількість особового складу (без урахування «В», ССО та артилеристів ЗС РФ) налічувала приблизно 500-520 бойовиків (очевидно, що ця цифра разом з ЗС РФ доходила до 600 бійців). Безумовно, роблячи заяви про ССО РФ та ЦСП ФСБ, потрібні докази. На початку вересня іноземні журналісти зняли на відео російських спецпризначенців, детальніше про котрих написав Askai.

Наступ російських сил влітку 14-го в районі Маріуполя 02

Колона сил спеціальних операцій ЗС РФ під Новоазовськом, вересень 14-го. Скріншот з відео

Про російських артилеристів з 17 ОМСБр є також доволі велика кількість інформації. Навіть відомо, що деякі з них отримали державні російські нагороди за бої в Україні. А за що саме — буде написано нижче.

Твіти Askai про САУ 17 ОМСБр:

Askai@askai707