Дід Микола:
1. Один депутат заявляє, що депутатам платять за «потрібні» голосування у конвертах.
2. Він дає покази НАБУ хто, як, і скільки платив депутатам за підтримку «антиолігархічного закону».
3. Згодом він «вечеряє» з інкогніто у сумнозвісному ЗЕленому «Велюрі».
4. Після того він помирає в таксі. Перед смертю його нудить. Але причиною смерті називають хворобу серця.
Якби подібне сталося на московії — ніхто б не здивувався.
Але це відтепер у нас, в Україні.
Ще хтось сумнівається у тому, що Буратіно в Україні вибудовує аналог московії?
Як народжуються диктатури:
1. Мудрим нарідам з допомогою ЗМІ «промивають мізки» популістичними гаслами і обіцянками.
2. Мудрі наріди масово підтримують «прастих парнєй із народа» на абсолютно демократичних виборах.
3. Обрані демонстративно ґвалтують Конституцію і Закони, прикриваючись «волею народа». Народ мовчить, а почасту і підтримує.
4. На усі ключові посади розсаджують «на 100% своїх» людей, котрі керуватимуться не Законом, а доцільністю і вказівками.
5. Журналістів, «позитивних блогерів» і т.і. скуповують пачками. Хто не продається, залякують, тиснуть, намагаються закрити опозиційні ЗМІ (зараз ми тут), зрештою починають знищувати фізично.
На цей момент продажні ЗМІ створюють «паралельну реальність» в головах наріду.
Співають «осанну» найвеличнішому» очільнику і створюють образ «ворогів народу» для його опонентів.
6. Впроваджується принцип «Для своїх — усе, для інших — Закон».
«Свої» починають демонстративно порушувати закони, їздять «під кайфом» за кермом і т.і.
Але їх усіх «відмазують», бо «свої».
Навіть за держ.зраду.
Безкарність породжує ще більшу вседозволеність.
7. Тих, хто активно критикує таку владу чи викриває її темні справи — намагаються запроторити за грати, або їм раптово «стає зле аж до смерті» (зараз ми тут)
Незабаром фізичне знищення тих, хто найбільше дошкуляє владі може стати на потік.
8. Очільники зачаровані вседозволеністю, безкарністю, але розуміють, що втративши владу — втратять усе.
Тому про чесні, демократичні вибори уже можна забути.
9. Нарід поступово прозріває, що ті, хто обіцяв йому рай, хто прикривався його волею — «сдєлалі єво как лоха».
Але тепер до тих на кого перестане діяти зомбоящик, увімкнуться репресії за крамольні слова чи навіть думки.
Їх, немов худобу, «заганятимуть до стійла».
Тюрми, розстріли, заслання, голодомори і т.і.
Мудрий нарід бере бандуру і суне співати сумних пісень про свою сумну долю (але не про те, як колись на демократичних виборах так бажаючи «сдєлать іх» насправді «сдєлал сєбя».
І своїх дітей.
І своїх онуків.
Вмєстє.).