Якось 1761 року Росію відвідав французький інженер і астроном Жан Шапп Д’Отрош. Його книгу «Мандрівка до Сибіру» ЖОДНОГО РАЗУ не видавали в Росії. Тепер подивимося, чому?
.
Отже, Д’Отрош повідомляє про чукчів як про найзапекліших ворогів московитів у Східній Азії. З одними луками і стрілами з кістяними наконечниками вони безліч разів громили московитів, озброєних зокрема й гарматами.
Перемогти чукчів Росії допомогли дві речі — підступність і горілка.
.
Отже, першоджерело:
«За кілька років до того, як я приїхав до Тобольска, через місто пройшов загін, відправлений на битву з чукчами. Невеликий загін з артилерією був висланий генералом уперед і знищений чукчами тоді, коли не чекав нападу, лише кілька солдатів утекли до генерала. Той виступив з усім військом, був побитий і запросив миру. Було домовлено, що вожді обох сторін разом з певною кількістю військ неозброєними зустрінуться в поселенні біля місця розташування обох армій. Чукчі чітко дотримувалися умов угоди, проте росіяни прийшли нібито без зброї, а насправді сховавши під одягом ножі, з якими часто ходять їхні селяни. Росіяни згодилися на всі умови чукчів, а потім напоїли їх такою кількістю горілки, що ті поснули, таким чином велика частина їх була убита росіянами уві сні. Росіяни негайно атакували армію чукчів, яка відступила в гори, їхній головний вождь і вожді були вбиті. Мені розказав про цю історію молодий вождь (в оригіналі — принц) чукчів, і її правдивість була підтверджена моїми перекладачами. Цей нещасний молодий вождь, який убого жив в полоні у росіян, просив мене врятувати його свободу і забрати його із собою в якості слуги. Він надіслав мені листа з цим проханням, написаним латинськими літерами, так що я міг прочитати його. Росіяни зараз у 1761 році досі ведуть війну з цим нещасним народом, замість залишити їх в мирі у їхніх замерзлих горах».