Як головні «єднальники» країни насправді розділяють її.
Сумно, соромно і огидно. Дна нема.
Щасливі світлини депутатів в день проголошення нашої Незалежності завжди викликають сильні емоції. Здається, ми разом з ними переживаємо цю напругу, піднесення , ейфорію, що супроводжували той історичний день, про який всім нам потрібно знати більше, похвилинно, кожну деталь.
Попри всю свою строкатість, поляризацію і різність, популізм і галасливість, український парламент завжди відігравав особливу роль в формуванні і збереженні української державності, демонстрував дива єдності і найважчі моменти, ставав вище над обставинами, забував про партійність на фоні загроз і обирав служіння державі. Я часто думаю про феномен першого скликання ВР, де ідейні комуністи змогли переступити свої партійні квитки і підтримати незалежність, обрати Україну, а не ЦК КПРС.
Сьогодні парламент повністю виключений з політичного життя країни. Банкова, яка замкнула на собі всі політичні процеси в державі і повністю зачистила інфополе, робить вигляд, що Україна зʼявилася в 2019.
День Незалежності. Наше найбільше і найважливіше свято. На Софіївський площі — Офіс, уряд і президія ВР. Як так трапилося, що на урочисті заходи не запросили ані колишніх президентів, ані депутатів нинішнього парламенту чи бодай першого скликання, які виборювали цю незалежність, голосували за неї. Яке відношення 5-6 менеджерів мають до незалежності? Чому на Софіївській не було Івана Зайця, інших депутатів, що творили історію? Бо для Банкової вони — неформатні «дєди — мопєди», як презирливо кинув один слуга…
За часів всіх українських президентів День Незалежності обʼєднував, на заходи запрошували попередників і опонентів, вшановуючи внесок кожного в розбудову нашої спільної, багатоманітної, інклюзивної, європейської держави. Це і є державницька мудрість.
Цього року було дійство для одного глядача зі свитою. І це вже стало нормою. Напередодні на ветеранський форум не запросили «неправильних ветеранів» і людей , які свого часу його заснували, ту ж
Ірина Фріз / Iryna Friz , першу міністерку у справах ветеранів, яка створювала міністерство. Чи
Яна Зінкевич, яка в нинішньому парламенті найбільш гідна бути на зібранні з побратимами.
На презентацію програми діяльності уряду покликали лише слуг.
Найбільшим абсурдом став молитовний сніданок без опозиції. Розумію,
Європейська Солідарність псує апетит Банковій, але ж на такі заходи йдуть не їсти, а спільно молитися, в любові до ближнього, а не ненависті, у всепрощенні, а не задумуючи новий терор. Саме в цьому і є ідея подібних заходів — обʼєднати, подати руку, знайти компроміс, спілкуватися.
Не запросили не лише опозицію, але й журналістів «неправильних ЗМІ». Й на цьому тлі дивно виглядають щасливі посмішки правильних , воцерковлених, допущених. В Євангеліє це називається фарисейство. Але якщо українська журналістика давно змирилися з політичною цензурою і робить вигляд, що не існує опозиції чи закритих телеканалів, то хто буде звертати увагу на такі дрібниці як молитовний сніданок в режимі офрекорд.
5-6 менеджерів точно не читали не лише українську історію, але і Біблію. До них питань немає. Але є до президії ВР. Коли ви, нарешті, згадаєте, що представляєте весь український парламент, а не лише себе? Коли почнете захищати його авторитет і субʼєктність? Коли полюбите інституцію, яку маєте честь очолювати, а не себе в оксамитових червоних кріслах?
Зараз ми є свідками руйнації державних інституцій, повної втрати субʼєктності ВР і Уряду, зачистки інформаційного поля. Саме так зароджується і впроваджується авторитаризм.
Досить ділити країну на своїх і чужих, правильних і неправильних. На 7 році правління час вирости з дитячих ображених штанців і стати, нарешті, державними діячами.