Як ФСБ та їхні посіпаки в Україні хочуть втопити нашу країну у крові цивільних

96
Справа Сергія Стерненка та активізація проукраїнського суспільства на вулицях змусила проросійську колону та їхніх спонсорів шукати варіанти, як показати, що «не все так однозначно». А ще пришвидшити тиск на Володимира Зеленського, аби він прибився до проросійського табору

Обрання запобіжного заходу щодо Стерненка стало каталізатором для обох таборів: тих, хто за Україну, і тих, хто готовий за тридцять срібняків топити перших у крові та хаосі. Потужна інформаційна підтримка від Віктора Медведчука приділила Стерненку і акціям під Шевченківським судом стільки уваги, що уже «дєнь побєди» і хода МП на річницю Хрещення Русі тихо курять і заздрять. Мета цього тиску була одна — натиснути на Зеленського, прокурорів і суспільство. І створити враження, що патріотам тут не місце. Вони мають гнити на нарах.

Коли ж спеціалісти на Луб‘янці побачили, що бульдозер в залі суду лише мобілізує проукраїнський рух — вони випустили на вулицю любителів червоних кульок від проросійського агента впливу Анатолія Шарія. П’ятсот людей прийшло під вікна Володимира Зеленського аби створити ілюзію, що вулицю може зібрати і «проросійський» двіж. А ще, щоб посилити у проукраїнської частини суспільства враження — що надворі епоха пізнього Януковича, коли до Києва проти євроінтеграції звозили вагони «тітушок».

Цікаво, що в інформаційному шумі навколо партії таксистів і маргіналів втонула справді важлива річ. 17 червня у Раді голосували звіт Тимчасової слідчої комісії щодо нападів на Катерину Гандзюк, Сергія Стерненка та Ларису Голенко. Депутати чітко вказали на хиби у розслідуванях і дійшли до думки, що там є політичний тиск.  І це важливо. Бо одразу 307 депутатів офіційно зафіксували, що в офісах Ірини Венедіктової та Арсена Авакова робиться щось не те.

Надворі ж у цей час «молоде обличчя проросійського руху» у вигляді партії Шарія розвіртуалізувалося і демонструвало, що за ними стоїть «вулиця». І що протестувати на вулиці виходять не лише противники формули Штайнмаєра, прихильники Стерненка та ті, хто за українську Україну.

Все це швиденько було організовано з єдиною метою — щоби показати, що «вулицю» може організувати і проросійська сторона.

Власне тому так активно збирали масовку в телеграмі за 400 гривень.

Говорити про повторення осені-зими 2013—2014 рр., коли у Києві була реальна загроза полягти від рук «тітушки» із іншого міста, якого ти необачно зустрів у підворітні. Але учорашні напади на «азовців» у метро за український прапор свідчать про те, що гідра російського реваншизму піднімає свою голову. Вона надуває щоки, показує пазурі і роздвоєний язик, бо її пробачили у 2014 році і не стали карати за сльози і кров, які прийшли в домівки мільйонів громадян за останні шість років.

Тим паче уже є типаж агресивного прихильника того ж таки Шарія. Це навіть не таксист, який міняє наче флюгер свої вподобання від одного виборчого циклу до іншого. Аналіз профілів щирих активістів свідчить, що це часто людина з нещасливим особистим життям, образою на весь світ і проблемою самореалізації. Тому єдине досягнення — це трьома десятками нападати на двох людей у метро.

Важливий момент — поведінка поліції. В тому числі «реформованого» «беркута». Поліція знову не на боці народу, і той самий народ виборює свою незалежність не з допомогою силовиків, які мають його захищати. А бороться ще і з бездіяльністю останніх. Ще свіжий епізод з-під Шевченківського суду, де харківський «беркут» бив у голову ветерана війни із РФ та викладача історичного факультету Олександра Кір‘якова. І ніхто, ніхто не вибачився за те, що у нас б’ють тих, хто тримає незалежність цієї держави на своїх плечах.

Звичайно, дуже смішно читати як в паралельній реальності секти Шарія та анонімних телеграм-каналів розповсюджується думка, що нібито зібрання за 400 гривень забрало у проукраїнської частини «вулицю». Адже, коли тепер на любителів червоних кульок почнуться, цілком можливо, реальні напади, то він сам буде сидіти в затишній Європі. А от конкретні представники його деструктивної секти будуть відповідати. Однак у цьому полягає ідея ляльководів Шарія – накручування протистояння в українському суспільстві, провокування насильства. І повна дискредитація Зеленського, який не зможе все це зупинити.

Русскому миру, ФСБ та їхнім українським посіпакам треба конче довести ситуацію в країні до анархії. Із бійками і протистояннями на вулиці. Чим більше крові цивільних на вулицях далеко від лінії фронту — тим краще.

Все це може спровокувати дострокові вибори в Раду, по факту яких Зеленський буде змушений вибирати між коаліцією з Порошенком або Медведчуком.

І оскільки до Петра Олексійовича Зе-президент має особисту неприязнь — він буде змушений вибирати Медведчука. Отримати ще раз монобільшість — нереально. Не виключаю, що додатковими бонусами будуть якісь поступки Путіна по Донбасу, як додаткові аргументи за співпрацю з ОПЗЖ.

Тому справа Стерненка і вулична активізація «шаріят» — це пастка для Зеленського, спроба загнати його в коаліцію з кумом Путіна.

Від цієї ситуації не виграє ані країна, ані сам Зеленський. Але декому із його близького оточення гроші не пахнуть. Навпаки їх вабить цей трупний сморід, як зелених мух.

МАРИНА Данилюк ЯРМОЛАЄВА

Поделиться:
Загрузка...