Шановні українці! Шановні народні депутати, міністри, посли!
Сьогодні 30-та річниця Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року. 30 років це вік дорослої людини. Вік, коли можна підбити підсумки найбільш активного періоду життя людини та країни. Якби ми мали можливість зазирнути у 1 грудня 1991 року і запитати простих українців про їхні мрії та уявлення, якою буде Україна за 30 років, певен, ми би почули є, що у 2021 році Україна це країна з потужною і сучасною економікою, де шанують права громадян, є свобода слова та совісті, де поважають людей, незалежно від їхньої національності, віри та переконань. Це країна, яка має дружні і прагматичні відносини зі своїми сусідами, країна, яка має потужну армію і яка готова захищати своїх громадян, де б вони не були.
Чи реалізували ми 30 років по референдуму всі ці мрії? Частково так. Незважаючи на складні часи зубожіння 1990-х нам вдалося вийти ще більш зміцнілими і мотивованими. Попри очевидно агресивну політику імперської Росії, яка стала виразною з приходом до влади одержимого відновленням «великої Росії» ворога всього європейського Владіміра Путіна та його дрібніших копій по усьому світу, нам вдалося утвердитися як самостійній країні. Попри спротив колаборантів та кротів ми продовжуємо створення української армії, сил безпеки, наших спецслужб. Перемоги українського воїнства над темними імперськими силами викликали щире захоплення у всього цивілізованого світу, а зухвалі операції наших розвідників проти наших ворогів вразили наших союзників і навіть недругів.
Водночас, якщо запитати, чи задоволені українські громадяни тим, як свої функції виконує українська влада, як вона захищає в обороняє іхні права, як піклується про тих, хто цього найбільше потребує — дітей, людей літнього віку та людей з особливими потребами — відповідь швидше буде негативною. І головну відповідальність за це несе вся влада, партія монобільшості, уряд і особисто президент.
Понад два роки тому більшість українських виборців видала мені та моїй партії безпрецедентний кредит довіри. Українці щиро повірили моїм обіцянкам досягти миру, позбутися впливу олігархів, забезпечити сталий економічний розвиток в інтересах усіх українців та встановити один закон для всіх. Що ж ми бачимо? Олігархи в нашій країні стали ще багатшими, а більшість українців біднішими. Війну не тільки не припинено, але вона триває в далі, тоді як за цілі два роки нам не вдалося звільнити ні одного метра нашої землі. Російські кроти вільно почуваються на найвищих посадах у державі, включаючи моє власне оточення. Партія монобільшості погрузла у корупції і численних скандалах. Мої дружки та олігархи обсіли всі найжирніші шматки державної власності. Справи проти моїх однопартійців блокуються правоохоронцями за моєї власної вказівки. Я систематично нацьковую силовиків проти моїх політичних опонентів, військових ветеранів і журналістів. Я несу повну відповідальність за хаос у системі державного управління та розвал міжнародної коаліції за Україну.
Я щиро визнаю, що не виправдав ваших сподівань. Я відверто провалився. Тому сьогодні у 30-ту річницю референдуму за незалежність я складаю з себе повноваження президента і йду у відставку. Я так і не став справжнім президентом і тому щиро прошу пробачення у всіх, хто мені довірився. Вибачте мені. Слава Україні!
P.S. Брехня, брехня, брехня і ще раз брехня.
Просто потоки брехні.
В залі «слуги» аплодують як в часи КПРС. Необільшовизм в дії.
Таких потоків брехні можна почути хіба від Путіна чи Лукашенка. Там також «все зроблено», там теж «скоро все буде». Там теж обкладання всі і вся податками це «досягнення». І там так само безмовна маса «депутатів» безмовно аплодує своєму диктатору.
Цікаво, хто з людей відчуває ці «покращення» від Зеленського?
Чому «найвеличніший» не говорить про шалені ціни, про страшні податки, про відверті зради та корупцію. Чому не говорить про знищення міжнародного становища країни? Де хоч слово по провалу підготовки до коронакризи?
Він думає що всі в країні це ідіоти, які сидять перед «кварталом» і слухають ці потоки маячні.
Одним реченням можна це описати так:
«Літаки будуть лєтєть, будєм всєх бамбіть».
Лишилось хіба сказати про «путч» і «держпереворот».
Гидко слухати це…
Два фото: 18 лютого 2014 і 1 грудня 2021 року. Те саме місце, так само перекрита дорога до Ради. Ця злочинна влада так і не вивчила уроків історії.
Перше фото від Євгена Кріксунова, друге Гео Лероса.
Вітаю, друзі. 2 роки знадобилось щоб монобільшість закінчилась. В Раді вже сформована міцна коаліція Слуг з Коломойським. У Слуги Народа більше нема достатньої кількості голосів. Вчора за принциповий для ОП закон про підняття українцям податків підтримали лише 210 слуг. За ганебну постанову по «вагнеровцями» нашкребли лише 212 голосів
#монозброду. Хоча залишились в обоймі найкращі Анал-табу, Іванісов, Трухін, Третякова, Юрченко та Тищенко. Но навіть їх не вистачає. Золота акція тепер в руках у ІгорВалєріча. Саме його фракція «ЗаМайбутнє» забезпечує ОП голосами, разом з агроолігархічною Довірою.
І мені незрозуміло, чому сьогодні депутати Коломойського не прийшли в таких футболках як на картинці у шефа. Цікаво, чи буде це вважатися зрадою коаліційних інтересів? Хоча, навіть не всі
#слуги одягли цю футболку розуміючи ганебність ситуаціі. Але той альянс
#слуг Зеленского та Коломойського вже зафіксовано у голосуваннях ВР. Тож не треба писати, що проти олігархів, якщо голосуєшь з ними. Але в Шапітолії інакше не вміють.